З розпадом Радянського Союзу та планової економки першочерговим для розвитку суднобудування в Україні повинно було б бути виявлення тенденції у розвитку світового суднобудування, постійний моніторинг світових тенденції у цьому сегменті промисловості та поетапне реформування суднобудівного комплексу, що залишився в спадок від СССР, з урахуванням світових тенденції, та його інтеграцію у світове суднобудування, але цього зроблено не було. Суднобудування в Україні почало розвивалось хаотично та «стихійно».

Це призвело до того, на сьогодні суднобудівний завод ЧСЗ ліквідовано, завод «Океан» у черговий раз було продано, завод 61 комунара не існує і на його базі було створено «Миколаївський суднобудівний завод», який може здійснювати ремонти суден.

Окрім вище названих заводів на території колишнього заводу «Лиман» компанією «Нібулон» було створено суднобудівний завод «Нібулон» для побудови суден для власних потреб.

Слід зазначити, що суднобудівний завод «Нібулон» розвивається, на що вказує отримання контракту на побудову патрульних катерів з алюмінієво-магнієвого сплаву (АМг) для потреб ДПСУ, за французьким проектом.

Але такий перспективний та сучасний напрямок як композитне суднобудування в Україні фактичне не розвивається, що пов’язане в перше чергу з відсутністю розумінням в перспективності розвитку цього напрямку суднобудування для України.

З огляду на вище викладену інформацію запропоновані наступні кроки що можуть стимулювати інвестиції у створення суднобудівних підприємств в Україні:

• зняття податку на землю для суднобудівних заводів (не судноремонтних);
• можливість фінансування побудови суден за лізинговою схемою, на території України, як на експорт так і для внутрішніх потреб;
• можливість отримання довгострокових кредитів у розмірі 35 % від вартості судна на 7 років з процентною ставкою 7-8% на повнокомплектну побудову суден на території України, як на експорт так і для внутрішніх потреб;
• зняття мита на суднове обладнання, що не виробляється в Україні, для повнокомплектної побудови суден, на території України;
• зняття мита на матеріали, обладнання, технології необхідні для повнокомплектної побудови суден з композитів, які будуються на території Україні;
• видача довгострокових кредитів у розмірі 25-30% від вартості судна, у розстрочку на 5 років, судновласникам, для повнокомплектної побудовою суден з композитів, в Україні;
• видача експортних кредитів через експортно-імпортний банк України: рівень позики – 60% контрактної ціни; термін погашення – 10 років; відсоткова ставка – 8% річних.

Особливо необхідно є відзначити лізингову схему.

Лізинг повинен стати з базових елементів державної підтримки суднобудівної галузі.

Судновласники повинні бути найбільш зацікавленою ланкою в розвитку лізингового напрямку, оскільки український флот (під прапором України) потребує появи на фрахтовому ринку сучасних суден, однак при великих термінами будівництва та вартості побудови, судновласники просто не в змозі замовляти будівництво нових суден в Україні.

У зв’язку з цим, важливим є спрощення законодавства для заходу «під прапор» України, за прикладом того як це зроблено у провідних країнах: для реєстрації судна необхідно завантажити з сайту реєстраційні форми, заповнити та їх і в електронному вигляді відправити в адміністрацію, сплатити збір за реєстрацію. Реєстрація має займати два робочих дня, а збір має бути значно зменшено.

Окрім цих суто економічних кроків необхідно відзначити і організаційні кроки, які пов’язані з тим, що на зовнішньому ринку «національні» підприємства можуть конкурувати один з одним, знижуючи можливість укладення вигідних контрактів, а отримані кошти вкладають в реконструкцію і переоснащення дублюючих виробництв, завантаження яких в умовах низької конкурентоспроможності стає проблематичною.

У зв’язку з цим, в умовах жорсткої конкуренції на світових ринках, є необхідним, формувати єдині структурні схеми, які, не порушуючи існуючих ринкових відносин, дозволять оптимізувати управлінські, фінансові, технологічні функції, та забезпечать оновлення виробничих потужностей, що відповідає сучасній світовій практиці, та здійснюється більшістю суднобудівних держав і реалізовано провідними транснаціональними корпораціями.

На приклад, постійне технологічне і організаційне вдосконалення виробництва дозволило Південній Кореї зайняти до 30% світового суднобудівного ринку, що на 95% забезпечується десятьма найбільшими верфями.

Слід зазначити, що з занепадом суднобудування відбувається «ерозія» кадрового потенціалу, тому важливою для розвитку суднобудування, є підготовка спеціалістів у профільних ВУЗах для галузевих КБ, підприємств та заводів.

Таким чином, маючи необхідний базовий науковий та промисловий потенціал, необхідним є розвиток суднобудування в Україні.