14 жовтня у Держдуму РФ внесли законопроєкт про ратифікацію договору про всебічне стратегічне партнерство з КНДР. Він, зокрема, передбачає взаємну військову допомогу у випадку війни. Того ж вечора Президент Володимир Зеленський оголосив про «фактично включення у війну Північної Кореї». 

Невелика кількість військовослужбовців КНДР уже перебуває в Україні. Найімовірніше, північнокорейських військових інженерів відправили, щоб допомагати силам РФ використовувати балістичні ракети KN-23, які КНДР раніше передала Росії, та вивчати російський досвід бойових дій. 3 жовтня внаслідок ракетного удару по окупованому Донецьку було вбито понад 20 північнокорейських військовослужбовців, зокрема 6 офіцерів. За даними Kyiv Post, це сталося саме тоді, коли російські підрозділи демонстрували підготовку до штурмових дій. 

Представник української розвідки, якого на умовах анонімності цитує Тhe Wall Street Journal, стверджує: РФ готує кілька тисяч військових з КНДР, яких можуть залучити до бойових дій в Україні вже наприкінці року. За даними Liga.net, йдеться про підрозділ з 3000 осіб на базі 11-ї окремої десантно-штурмової бригади. Співрозмовники видання вважають, що його використають для участі у бойових діях в Курській області. 

Цей підрозділ може бути лише першим з багатьох. Сухопутні сили КНДР, за даними Military Balance, налічують близько 1,1 мільйона військовослужбовців. Через протистояння з Південною Кореєю та необхідність захищати режим від внутрішніх загроз суттєву частку цих сил КНДР муситиме зберігати всередині країни. Та з огляду на кількість особового складу, Північна Корея здатна відправити в РФ принаймні декілька десятків тисяч солдат і суттєво не знизити власну боєздатність. Здатність, втім, не означає намір. Відносини між Пхеньяном та Росією залишаються прагматичними, тож кількість північнокорейських військовослужбовців, яку зможе залучити на свій бік Росія, залежатиме від того, що Москва буде готова запропонувати натомість. 

Спектр пропозицій з боку РФ може бути достатньо широким і потенційно привабливим для КНДР. Північна Корея переживає гостру економічну кризу та може скористатись щедрими російськими виплатами військовослужбовцям, щоб наповнити бюджет. Подібні операції з цивільними робітниками КНДР проводить давно. До 100 тисяч північнокорейських робітників відправили на закордонні роботи, здебільшого в Китай та Росію, щоб поповнювати бюджет КНДР. Схожу роль можуть взяти на себе й північнокорейські військові. 

Участь військових з КНДР у російській агресії дозволяє здобути реальний бойовий досвід та підсилити боєздатність армії. Для ультрамітаризованої країни, що живе у постійному очікуванні нової війни з Південною Кореєю та США, потужність збройних сил залишається однією з найбільших цінностей.

РФ також може запропонувати КНДР подальшу технологічну підтримку (вона, ймовірно, уже допомагає Північній Кореї зі шпигунською супутниковою програмою), постачання енергоносіїв або продовольчу допомогу (Північна Корея роками балансує на межі голоду). 

Ядерне стримування та обмежені зовнішні економічні зв’язки КНДР залишають західним країнам небагато інструментів, щоб попередити активнішу участь Пхеньяну у російській агресії. Важелі впливу на північнокорейський режим має Китай, який, втім, досі не демонстрував готовності перешкоджати РФ. 

Для Росії військовослужбовці з Північної Кореї — це спосіб компенсувати нестачу особового складу. Виплати за підписання контракту з Міністерством оборони РФ постійно зростають, однак кількість мобілізованих падає. Оголошення нового витку часткової або загальної мобілізації залишається політично чутливим для Кремля питанням. Залучення північнокорейських військовослужбовців може стати рішенням для цієї дилеми, подібно до того, як Росія намагалась компенсувати дефіцит рекрутів за рахунок вихідців з Індії, Непалу, Куби, Сирії та африканських країн. Різниця у тому, що співпраця з КНДР дозволяє отримати кратно більше людського ресурсу з певним рівнем військової підготовки і не провокувати дипломатичний конфлікт.

Попри взаємні інтереси КНДР та Росії, кілька питань залишаються відкритими. По-перше, хто забезпечуватиме північнокорейські сили військовою технікою? Наразі немає інформації про те, чи готова КНДР взяти це на себе. Якщо Росія муситиме використовувати власні дедалі скромніші запаси, дефіцит бронетехніки настане швидше.

Солдати армії КНДР у Москві, 2015 рік. Джерело: Despositphotos

По-друге, чи проходитимуть північнокорейські військовослужбовці додаткову підготовку? Гіпотетично не можна виключати, що угрупування сил КНДР спробують швидко розгорнути без попередньої підготовки до реалій російсько-української війни. Така стратегія дозволила б Росії швидко розгорнути велику кількість північнокорейського особового складу коштом їхньої бойової ефективності. Якщо дані Wall Street Journal вірні, то РФ та КНДР вирішили вдатись до попередньої підготовки північнокорейських військовослужбовців принаймні наразі. З огляду на те, що кількість інструкторського складу та полігонів на території РФ обмежена, темпи розгортання будуть значно сповільнені. Якщо використати інструкторів та полігони в Білорусі, це може лише трохи збільшити пропускну здатність системи допідготовки північнокорейських військовослужбовців. Альтернативно РФ може прискорити процес, якщо скоротить програму підготовки, так само зменшуючи бойову ефективність військових з КНДР. 

По-третє, яку роль військові з КНДР відіграватимуть на полі бою? Їх можуть задіяти в обороні, у наступальних операціях, для охорони тилу або обладнання інженерно-фортифікаційних споруд. Росія може використати їх як на основних, так і на другорядних напрямках для того, щоб вивільнити власні підрозділи для пріоритетніших завдань. Перші свідчення у вигляді створення північнокорейського підрозділу на базі десантно-штурмової бригади разом з демонстрацією підготовки до штурмових дій північнокорейським офіцерам натякає радше на наступальні задачі. Втім перелік завдань цілком може видозмінюватись в майбутньому.

Нарешті, як військові з КНДР взаємодіятимуть із силами РФ? Формування підрозділу в рамках російської бригади вказує на те, що вони діятимуть радше під російським командуванням, ніж як окрема частина, що лише координує свою бойову роботу. У цьому випадку мовний та культурний бар’єр може перешкодити ефективній взаємодії та керованості, а відтак — і боєздатності цих підрозділів. 

Питання боєздатності багато в чому є ключовим. Якщо вона виявиться низькою, розгортання північнокорейських підрозділів на другорядних напрямках фронту або для захисту російсько-українського кордону може бути небезпечним для РФ. Частини фронту під захистом північнокорейських військовослужбовців будуть вразливими для наступальних дій українських сил. Сумнівної буде в такому разі й успішність підрозділів КНДР у власних наступальних операціях, принаймні якщо їх чисельність не дозволяє критично перенаситити українську оборону.

Додатковою проблемою може стати й дезертирство. Робітники, яких КНДР відправляє за кордон, нерідко намагаються тікати. Цією можливістю користуються і північнокорейські військовослужбовці, які служать на лінії розмежування — тікають на бік Південної Кореї. Опинившись за межами КНДР, частина військових з КНДР може скористатись нагодою і дезертирувати. За даними джерел Суспільного в українській розвідці, 18 північнокорейських військових уже втекли з позицій на кордоні з Україною. Наскільки масштабною стане проблема дезертирства, поки оцінити важко. У разі якщо вона суттєво загостриться, подальша військова допомога Пхеньяна може опинитись під питанням.

Попри ці проблеми, ризики подальшого втягнення КНДР у війну не варто недооцінювати. Якщо північнокорейські підрозділи продемонструють базову здатність утримувати фронт, їх можуть розмістити на другорядних напрямках і вивільнять російські сили, щоб збільшити тиск на пріоритетних напрямках. Якщо КНДР вирішить масштабніше залучати війська, численні підрозділи навіть з низькою боєздатністю зможуть просуватись шляхом перенасичення української оборони. За найбільш песимістичного сценарію, північнокорейські підрозділи будуть розгорнуті у великій кількості й демонструватимуть як бойову ефективність, так і здатність взаємодіяти з російськими окупаційними силами. У такому випадку протидія вимагатиме нових надзусиль з боку українського суспільства та повернення до ідеї ввести на територію України європейський контингент. 

Гліб Волоський, аналітик Центру ініціатив ПЖ.