Останні дні у більшості провідних ЗМІ країни з’явилися матеріали про те, що американські протитанкові ракетні комплекси FGM-148 Javelin  «не будуть відправлені в АТО», та «США бояться потрапляння комплексів до терористів/росіян».  Першоджерелом цієї інформації є матеріал The Wall Street Journal. Спробуємо  коротко описати можливу роль та місце цих ПТРК у нашій армії.

Комплекс FGM-148 Javelin – розроблений американськими компаніями  Raytheon та Lockheed Martin і є першим у світі серійним  ПТРК 3-го покоління. Призначений для ураження бронетехніки, стаціонарних укріплень, завислих вертольотів чи інших подібних цілей. Прийнятий на озброєння у США у 1996 році. Головна відмінність комплексів 3-го покоління від 2-го полягає у наявності інфрачервоної голови самонаведення (ІЧ ГСН) та реалізації принципу «вистрілив і забув» – тобто, оператору «Джевеліна» після захоплення цілі достатньо натиснути «пуск» і ракета сама вразити ціль. У комплексах 2-го покоління (до яких відносяться вітчизняні «Стугна» та «Корсар») оператор після захоплення цілі і натиснення «пуск» має продовжувати утримувати ціль в умовному «перехресті» прицілу та вручну корегувати ракету якщо ціль зміститься. При цьому сигнал управління може передаватися по дротам («Фагот», «Метіс») чи по лазеру який б’є у задню частину ракети (вітчизняні «Стугна», «Корсар»).  Окрім армії США система стоїть на озброєні у десятку країн – Великобританії, Австралії, Кореї, Йорданії, Литві, Новій Зеландії, Норвегії, Естонії та інших. В очікувані на комплекси знаходиться Грузія, яка планує купити 72 пускові та 410 ракет (у двічі більше аніж Україна).

На сьогодні у Збройних силах України знаходиться значна кількість як переносних так і возимих ПТРК. У тотальній більшості це радянські комплекси 9К111 «Фагот» і 9К115 «Метіс» та нові вітчизняні «Стугна-П» від КБ «Луч» частка яких надзвичайно мала, але які продовжують  щороку надходити у війська. У кожному батальйоні (мотопіхотному, механізованому, ДШВ, МП) існіє протитанковий взвод (ПТВ) з 6-ма переносними комплексами, також, можлива наявність ПТРК у ротах вогневої підтримки (РВП) батальойонів та загонів спеціального призначення Сил спец операцій. Загальна потреба у сучасних комплексах складає сотні одиниць.

У кінці грудня минулого року з’явилася інформація, що США готові продати України 35 пускових установок та 210 ракет до них, загальною вартістю у 47 млн $ (~ 1 млрд 300 млн грн). Чи багато це? Для 250-ти тисячної армії – ні. Але для зупинки танкового прориву на певному напрямку фронту – достатньо. FGM-148 Javelin  – складний технологічний виріб, який потребує висококваліфікованого розрахунку, відповідних умов зберігання та обслуговування. Без відповідно підготовленого операторів всі переваги комплексу можуть бути знівельовані. У нас вже є успішний приклад з отриманням західної допомоги яку було знівельовано через неефективний розподіл між частинами та низьку підготовку розрахунків – БПЛА RQ-11B Raven (оператором якого є автор матеріалу).

Яке місце мають посісти “Джевеліни” у нашій армії?

В першу чергу потрібна якісна підготовка розрахунків та розуміння керівництвом як ефективно застосовувати комплекси. Первинне навчання можливе у відповідних центрах у США, де готуватимуть інструкторів та частину розрахунків які в подальшому будуть готувати особовий склад в Україні. Подібна схема була з підготовкою екіпажів на RQ-11B Raven, коли представники військового інституту Корольова (м. Житомир) вчилися в США а потім вже на своїй базі вчили більшість операторів ЗСУ.  Оператори мають бути попередньо відібрані та мати бажання працювати саме з цими комплексами.

Як максимально ефективно використати потенціал комплексів? Розпорошувати їх по частинам сенсу немає. Потрібно створити оперативний мобільний резерв, який зможе бути швидко перекинутий на будь-який загрозливий напрямок фронту задля нейтралізації бронетанкової загрози. При цьому, комплекси Javelin  мають бути доповнені вітчизняними “Стугна-П”, які мають у дечому кращі характеристики (дальність та бронепробивність) та будуть взаємодоповнювати один одного. Для цього комплекси мають надійти у десантно-штурмові частини та морську піхоту – частини високої мобільності, а також у обмеженій кількості у підрозділи ССО. Це дозволило б тримати їх у відносній безпеці і в той же час використовувати там де можливе скупчення бронетехніки противника.

Замість висновків:

«Джевеліни»  – це більше політичний крок, аніж реальний вплив на потенціал Збройних сил. Отримання нами цих комплексів має продемонструвати світу, що Україну сприймають як країну-партнера якій можна продавати сучасну зброю, яка може виконувати умови контрактів та зберігати комерційні таємниці. Також, це є знаком для Росії, що США готові посилювати озброєння України сучасною зброєю у випадку ескалації конфлікту.