У квітні 1939 р. Польща купила у Франції 100 легких танків Renault R35. Купівля пройшла за принципом “жеріть, що дають”: поляки хотіли б купити середні танки Сомюа S35, але французи відмовились їх продавати.

Перша партія (50 машин, здебільшого нових, з заводу, але кілька танків випуску попередніх років взяли з мобрезерву) прибула в Гдиню на польському військовому транспорті “Вілія”. Разом з ними доставили три танки Гочкіс Н35, 5 автомобілів Лаффлі S15R (6х4), дві автомайстерні (одну на шасі Рено, а іншу – Латіль), необхідні запчастини, а також запас 7,5-мм набоїв до кулеметів Рейбель, які стояли на танках (цей калібр для Польщі був нестандартним).

В другій половині липня 1939 р. техніка прибула до Головного складу бронетанкової техніки, звідки 49 танків R35 (один залишився у Варшаві) залізницею відправили до Луцька.

31 липня тут почалось навчання особового складу 12-го панцирного батальйону, для якого використовувались 6 нових танків.

З початком мобілізації танками R35 озброїли 21-й танковий батальйон. Його командир, майор Єжи Луцький, 3 вересня доповів командувачеві 2-го корпусного округу про досягнення своєю частиною бойової готовності. 7 вересня було вирішено перекинути 21-й батальйон в район Сєдлець, але незабаром концепція змінилась.

11 вересня командувач армії “Малопольска” наказав перекинути батальйон до Львова. Наступного дня танки 1-ї роти вирушили на станцію Ківерці, але виявилось, що подані вагони не годяться для транспортування танків. Поки чекали підходящі вагони – німецькі бомбардувальники пошкодили колію. 21-й батальйон своїм ходом вирушив до Дубно, куди прибув 14 вересня. Тут техніку завантажили у вагони і вирушили до Бродів, але у той же день німецькі літаки розбомбили цю станцію. Тому батальйон 15 вересня розвантажився у Радивилові.

Об 11:00 надійшов наказ вирушити до Золочева, куди 21-й батальйон прибув пізно увечері. Тут танкісти отримали черговий наказ – рухатись в напрямку до Станіславова. Заправивши техніку, батальйон вранці наступного дня прибув до Бережан. Коли 17 вересня стало відомо про напад СРСР на Польщу, 21-й батальйон отримав наказ рухатись до польсько-румунського кордону. 18 вересня частина прибула до Коломиї, згодом – до Кут і перейшла через міст прикордонну річку Черемош. Загалом до Румунії потрапило 34 польських R35.

12 вересня до Луцька прибула група водіїв і механіків, які мали прийняти R35 другої партії. Доставку їх збирались організувати через Румунію, але зрештою ці танки до Польщі так і не потрапили. У розпорядження групи, очолюваної поручником Юзефом Якубовічем, передали для тренувань три або чотири танки R35, а також евакуйовані з Бюро технічних випробувань бронетанкової техніки три танки Н35. 13 (за іншими даними, 14) вересня була сформована Окрема рота танків R35, яку очолив Якубовіч.

Після полудня 17 вересня рота вийшла з Луцька в напрямку на Львів. 19 вересня рота встановила контакт з частинами групи “Дубно”. Два танки здійснили розвідку Красного, витіснивши звідти радянський авангард.

Наступного дня в районі Буська відбувся бій з підрозділами радянської 24-ї легкої танкової бригади. Поляки втратили танк підхорунжого Пєтрашевскього (екіпаж загинув) – в нього влучив 76-мм снаряд з САУ СУ-1-12. Ще два танки довелось залишити в Буську через поломки.

21 вересня вцілілі Рено і Гочкісси роти Якубовіча підтримували групу “Дубно” в бою з німецькою 44-ю піхотною дивізією біля села Лани Польські. Рота разом з батальйоном “Краків” становила авангард групи “Дубно”. Танки зуміли обійти німецькі позиції з флангу, але наштовхнулись на кілька Pz.Kpfw. II з 3-ї роти 33-го батальйону 4-ї легкої дивізії. В бою був знищений один німецький танк і два пошкоджені. Противник знищив один польський танк.

Наступного дня рота, в якій лишались два танки, вирушила в колоні разом з тягачами С7Р з 12-го дивізіону найважчої артилерії до Белзу. Тут колона розділилась, і танки польовими дорогами пішли на Варяж і Угринів.

23 вересня вони наштовхнулись на підрозділ радянської 35-ї легкої танкової бригади. Поручник Якубовіч наказав залишкам своєї роти розпорошитись і відходити від противника. Один танк майже одразу зламався і спалахнув, останній же разом з невеликою групою піших вояків дійшов до Тишовців, де прорвався через радянський заслон. Але незабаром цей останній танк довелось підпалити – закінчувалось пальне…

Конспект уривку зі статті Я. Шафраньского (Militaria NS 1/2018).