Газета The New York Times провела оцінку можливостей Ірану на тлі прямих погроз Ізраїлю. Іранські збройні сили є одними з найбільших на Близькому Сході, маючи щонайменше 580 000 військовослужбовців дійсної служби та близько 200 000 навченого резервного персоналу, розподілених між традиційною армією та Корпусом вартових ісламської революції (КВІР), згідно з щорічною оцінкою минулого року Міжнародним інститутом стратегічних досліджень.

Армія та гвардія мають окремі активні наземні, повітряні та військово-морські сили, а ще гвардія відповідає за безпеку кордону Ірану. Генеральний штаб Збройних Сил координує види діяльності та визначає загальну стратегію, пише видання.

КВІР також керує силами аль-Кудс, елітним підрозділом, відповідальним за озброєння, навчання та підтримку мережі проксі-ополченців на всьому Близькому Сході, відомої як «вісь опору». До цих ополченців належать «Хезболла» в Лівані, хусити в Ємені, групи найманців у Сирії та Іраку, ХАМАС і «Палестинський ісламський джихад» у Газі.

Головнокомандуючим збройними силами Ірану є верховний лідер аятола Алі Хаменеї, за яким залишається останнє слово щодо всіх важливих рішень.

Хоча проксі сили не враховуються як частина збройних сил Ірану, аналітики кажуть, що вони вважаються союзними регіональними силами — готовими до бою, добре озброєними та ідеологічно лояльними — і можуть прийти на допомогу Ірану, якщо його атакують.

«Рівень підтримки та типи систем, які Іран надав недержавним суб’єктам, справді безпрецедентні з точки зору безпілотників, балістичних і крилатих ракет», — сказав Фабіан Хінц, експерт з іранської армії з Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Берліні. «Їх можна розглядати як частину військового потенціалу Ірану, особливо «Хезболли», яка має найтісніші стратегічні відносини з Іраном».

Десятиліттями військова стратегія Ірану була заснована на стримуванні, наголошуючи на розробці точних і далекобійних ракет, безпілотників і протиповітряної оборони. Вона побудувала великий флот швидкісних катерів і декілька невеликих підводних човнів, які здатні перешкоджати судноплавству та глобальним поставкам енергії, які проходять через Перську затоку та Ормузьку протоку.

Аналітики кажуть, що противники Ірану, насамперед Сполучені Штати та Ізраїль, десятиліттями уникали прямих військових ударів по Ірану, не бажаючи зв’язуватися зі складним військовим апаратом Тегерана. Натомість Ізраїль та Іран ведуть довгу тіньову війну через повітряні, морські, наземні та кібератаки, а Ізраїль таємно атакує військові та ядерні об’єкти всередині Ірану та вбиває командирів і вчених.

«Є причина, по якій Іран не був уражений», — сказав Афшон Остовар, доцент кафедри питань національної безпеки у Військово-морській аспірантурі та експерт з іранської армії. «Справа не в тому, що противники Ірану бояться Ірану. Вони розуміють, що будь-яка війна проти Ірану є дуже серйозною війною».

Іран має один із найбільших арсеналів балістичних ракет і безпілотників на Близькому Сході, сказав пан Остовар. Це включає крилаті та протикорабельні ракети, а також балістичні ракети з радіусом дії до 2000 кілометрів або понад 1200 миль. Вони мають потужність і радіус дії, щоб вразити будь-яку ціль на Близькому Сході, включаючи Ізраїль.

За словами експертів та іранських командувачів, які дали публічні інтерв’ю державним ЗМІ, за останні роки Тегеран зібрав великий перелік безпілотників із радіусом дії приблизно від 1200 до 1550 миль, які здатні літати на низьких висотах, щоб уникнути радарів. Іран не приховує свого нарощування, демонструючи свою колекцію безпілотників і ракет під час військових парадів, і має амбіції побудувати великий експортний бізнес у сфері безпілотників. Іранські безпілотники використовуються росією в Україні та спливли під час конфлікту в Судані.

Експерти кажуть, що бази та сховища країни широко розкидані, поховані глибоко під землею та укріплені протиповітряною обороною, тому їх важко знищити авіаударами.

Міжнародні санкції відрізали Іран від високотехнологічної зброї та військового обладнання, виробленого за кордоном, такого як танки та винищувачі.

Під час восьмирічної війни Ірану з Іраком у 1980-х роках небагато країн були готові продавати зброю Ірану. Коли аятолла Хаменеї став верховним лідером Ірану в 1989 році, через рік після закінчення війни, він доручив гвардії розвивати вітчизняну збройову промисловість і вклав у це зусилля, про що широко повідомляли іранські ЗМІ. Він хотів запевнити, що Ірану більше ніколи не доведеться покладатися на іноземні держави для своїх оборонних потреб.

Сьогодні Іран виробляє велику кількість ракет і безпілотних літальних апаратів усередині країни і надає пріоритет цьому оборонному виробництву, кажуть експерти. Його спроби виготовити бронетехніку та великі військово-морські кораблі принесли неоднозначні результати. Ісламська республіка також імпортує малі підводні човни з Північної Кореї, розширюючи та модернізуючи свій флот внутрішнього виробництва.

Як інші країни бачать армію Ірану та які її слабкі сторони? Збройні сили Ірану вважаються одними з найсильніших у регіоні з точки зору оснащення, згуртованості, досвіду та якості особового складу, але вони значно відстають за потужністю та витонченістю збройних сил США, Ізраїлю та деяких європейських країн, вважають експерти.

Найбільшою слабкістю Ірану є його повітряні сили. Значна частина літаків країни датується епохою шаха Мохаммеда Рези Пехлеві, який очолював Іран з 1941 по 1979 роки, і багато з них були виведені з ладу через відсутність запчастин. Країна також купила невеликий флот у росії в 1990-х роках, кажуть експерти. Танки та бронетехніка Ірану старі, а країна має лише кілька великих військово-морських кораблів, кажуть експерти.