Важливою складовою повітряних сил, поряд з бойовою авіацією, є авіація навчальна – сучасні і надійні навчальні літаки дозволяють готувати майбутніх пілотів, здатних ефективно використовувати можливості найновіших винищувачів чи бомбардувальників. Росія, здавалось би, вирішила це завдання – його навчальні авіаполки систематично переозброюються достатньо сучасними машинами Як-130, які заміняють L-39С. До кінця 2022 р. повітряно-космічні сили отримали 120 таких літаків.

І ось раптом в ЗМІ з’являються повідомлення про початок створення нового реактивного навчального літака, покликаного замінити… L-39С! Чому так сталось? Спробуємо розібратись.

В радянських ВПС L-39С був єдиним типом навчального літака, на якому готували майбутніх пілотів бойової авіації. На ньому курсант здійснював перші вильоти – спочатку з інструктором, потім самостійно. З нього ж пересідав на навчально-бойові варіанти винищувачів чи штурмовиків. Як-130 не є настільки універсальним – він надається для підвищеної льотної підготовки, перед пересадкою на навчально-бойові машини, але є не надто придатним для базової підготовки. Все-таки, це літак надто дорогий і складний. Ситуація ця є очевидною для зарубіжних покупців Як-130 – наприклад, В’єтнам крім цих літаків замовив і оновлену версію «Альбатроса» – L-39NG. Цей варіант, безумовно, підійшов би і для РФ – тим більше, що чеська фірма-розробник пропонує два варіанти комплектації авіоніки: «західний» і «російський» (В’єтнам, до речі, замовив літаки в «російській» комплектації). Але… на L-39NG встановлений американський двигун. Тобто, про постачання цих машин до лаптєстану не може бути й мови.

В РФ доповненням до Як-130 мав стати поршневий навчальний літак Як-152. Проєкт цей розвивається дуже довго – ще з ліхіх 90-х. У 2001 р. він переміг на конкурсі міністерства оборони РФ. Льотні випробування почались аж у 2016 р., а буквально днями, нарешті, було оголошено про успішне завершення державних випробувань.

Коли ж перші Як-152 надійдуть в навчальні авіаполки? Є дуже висока ймовірність, що ніколи. Проблема у двигуні. Для Як-152 обрали дизель RED A03T потужністю 500 к.с. Двигун цей виробляє німецька фірма RED Aircraft, власник якої – громадянин Німеччини російського походження Владімір Райхлін – в серпні 2023 р. був ув’язнений на п’ять років. Отримання цих двигунів стало неможливим, а з імпортозаміщенням – все сумно. Поршневий двигун М-14Х, який випускається в росії, і під якого спочатку проєктувався Як-152, заслабкий – він видає на максимумі 360 к.с. Альтернативою міг би стати літаковий варіант турбовального гелікоптерного двигуна ВК-650Б, але цей двигун ніяк не доведуть до потрібної кондиції. Розробку ж його літакової версії по-справжньому ще й не починали.

Тим часом проблема заміни L-39С стає дедалі гострішою. В строю номінально залишається близько 180 таких літаків, але рівень їхньої технічної готовності систематично знижується. Ресурс катапультних крісел давно вичерпався і дійшло до того, що інструктори і курсанти перед польотами підписують спеціяльний документ: мовляв, нам доведено про ризик польотів на L-39С.

В цій ситуації шанс поборотись за місце під сонцем побачило конструкторське бюро ім. Мікояна (входить до складу “Обьединенной авиастроительной корпорации”). Зараз воно переживає не найкращі часи: перспективного бойового літака, на відміну від конкурентів з КБ ім. Сухого, мікояновці не мають, витискаючи усі соки з МиГ-29. В конкурсі на новий навчальний літак іхній проєкт МиГ-АТ у 2002 р. поступився Як-130. Саме з папок з кресленнями МиГ-АТ і вирішили струсити пил, пропонуючи заміну для L-39C.

Новий ескізний проєкт МиГ-УТС дуже схожий на свого попередника – а той відрізнявся від авангардистського Як-130 доволі консервативною аеродинамічною схемою. Однак на відміну від двомоторного МиГ-АТ, нова машина буде одномоторною. Проблеми з забезпеченням двигуном не буде – літак отримає АІ-222-25, такий же, як і на Як-130 (щоправда, Як-130 є двомоторним). Двигун цей був створений в Україні, але повний комплект технологічної документації свого часу передали за порєбрік, де й налагодили серійний випуск. Назагал МиГ-УТС позиціонується як проєкт з низьким ступенем технічного ризику. Це дозволяє козломордим сподіватись на відносно швидку його реалізацію. Та навіть за найбільш сприятливих обставин до появи нових літаків в навчальних авіаполках пройде не менше п’яти років. А до того часу заміни антикварним L-39С не передбачається.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

 Приватбанк – 4731 2196 4166 1818