Наприкінці березня 2023 року під час візиту міністра оборони РФ Сергія Шойгу на підприємства ОПК у Кіровській та Челябінській областях було помічено сталеві заготовки для артилерійських снарядів пофарбовані у жовту (жовто-зелену) емаль. По мотивам цієї події з’явилися перші жарти про причетність УкрОборонПрому до виробництва снарядів не тільки в Україні. 

Загалом, тема виробництва артилерійських боєприпасів у РФ представляє певний інтерес для осінтерів, оскільки вона не так широко висвічується ЗМІ, військкорами та мілітарі-блогерами ворога, через те що не представляє великого пропагандистського інтересу для населення й споживачів мілітарі-контенту та підлягає інформаційному захисту для унеможливлення складення точних оцінок виробництва. Наприклад, про нові моделі артилерійських 122-мм та 152-мм боєприпасів немає жодної публічної інформації, хоча такі нові моделі існують, виробляються та застосовуються проти Сил Оборони України. Тим не менш, за наявними матеріалами в мережі можна дістати певні відомості й навіть зробити якісь висновки.

Одразу маємо зазначити, що виробництво боєприпасів є тою інформацією, яку в будь-якому випадку треба засекречувати та запобігати витокам, особливо в умовах позиційної війни, де артилерії відводиться значна роль. Тому думки та висновки авторів можуть бути додуманими та такими, що не відображають реальний стан справ.

Розпочнемо з категорії тих самих жовтих снарядів. Вони дивні, оскільки стандартна емаль для радянських та російських (українських теж) виробництв – сіра. Можливо, може йти мова про недостачу сірої емалі або до фарбування дозволені нові типи емалі. У будь-якому випадку говорити про залучення нових підприємств не варто –  як ми бачили жовті снаряди виробляють на старих підприємствах разом з сірими.

Старі-нові снаряди

Спершу розглянемо дві моделі снарядів, які абсолютно точно вироблялися і до повномасштабної фази війни, до того ж постійно демонструвались на виставках й пропонувалися на експорт. Це 152-мм уламково-фугасний снаряд ОФ64 для артилерійської платформи 2С19 «Мста-С»/2А65 «Мста-Б» та 122-мм осколково-фугасний снаряд ОФ56 для артилерійської платформи 2С1 «Гвоздика»/Д-30. Обидві жовті моделі можна зустріти на хроніці з літа 2023.

Обидві моделі походять своїм корінням у 1970 – 1980-ті роки та розробки СРСР по спорядженню снарядів вибуховою речовиною гексал (A-IX-2). Ця вибухова речовина значно покращує потужність вибуху снаряду відносно тротилу. Його тротиловий еквівалент ~ 1.54, що означає вибух буде потужнішим в 1.54 рази ніж вибух такої ж маси тротилу.

ОФ64 розроблено в 1990-х вже після розвалу СРСР на основі радянського снаряду ОФ45 – розробки для платформи «Мста» з покращеною аеродинамікою. Його можна впізнати по подовженій формі корпусу та наявності донної виїмки (див. фото 3). Споряджається 7.8 кг гексалу.

ОФ56 вироблявся без суттєвих змін з радянських часів, а його конструкція старувата, яка не забезпечує більше дальності відносно старих снарядів до Д-30. Споряджається 4 кг (4.4 кг за іншими даними) гексалу.

До цієї ж розглянутої категорії можна віднести й зелені 152мм уламково-фугасні снаряди ОФ25 для платформи 2С3 «Акация»/Д-20, теж з маркуваннями 2023 року. Як бачимо, емалі можуть застосовуватися різного кольору. Подібно до ОФ56 цей снаряд за конструкцією схожий на свого старезного предка й вийшов з ДКР по підвищенню потужності. Споряджається 6.57 кг (6.8 кг за іншими даними) гексалу.

Окремо від всіх вище згаданих боєприпасів, на особливому місці стоїть 152 мм уламково-фугасний снаряд ОФ59 для артилерійської платформи 2С5 «Гіацинт-С»/ 2А36 «Гіацинт-Б». Справа в тому, що точних даних про його виробництво раніше не було, а зараз світяться промарковані 2023-м роком.

Відомо, що створення цього снаряду по темі «Хребет» з покращеними аеродинамічними властивостями було завершено у 1990-х роках й можливо навіть було випущено обмежену партію. Проте, на хроніці абсолютна більшість застосованих російською армією снарядів – стандартні для «гіацинтів» уламково-фугасні снаряди ОФ29, що говорить про те, що в наявності не було достатньо ОФ59. Цьому є пояснення, адже самі «гіацинти» довгий час не були основою артилерії ЗС РФ. Проте, зараз очевидно їм відводять важливу роль у мобілізаційних планах, про це свідчить й запуск у виробництво жовтих снарядів ОФ59 для них.

ОФ59 має схожі до ОФ64 особливості, а саме: подовжену форму корпусу, більш правильний розподіл маси та донну виїмку. Як наслідок, балістичні характеристики відносно стандартного ОФ29 покращилися – заявлено збільшення максимальної дальності на 2 км (до 30.5 км при використанні повного заряду). Споряджаєтьбся 7.8 кг гексалу. 

Нові моделі боєприпасів

Завдяки осінту стало відомо про використання росіянами нових моделей боєприпасів. Хочемо наголосити, що про їх виробництво та використання ворог не розголошував. Симптоматично, що вони розраховані для 122-мм артилерійських платформ 2С1 «Гвоздика»/Д-30 та 152-мм 2С3 «Акация»/Д-20, які нині активно знімають зі зберігання для заміщення втрат. Оскільки їх частка на озброєнні бойових частин росте – то логічно розробляти та виробляти для них нові боєприпаси, у тому числі «мобілізаційні».

Мова йде про такі уламково-фугасні снаряди: 152-мм ОФ98, 122-мм ОФ99 та ОФ56ИМ-1, для яких невідомо жодних табличних характеристик. Всі, звісно ж, мають маркування 2023 року.

Візуально ОФ98 та ОФ99 мають «мобілізаційні» ознаки, зокрема використання у якості вибухової речовини більш доступного тротилу (маркування «Т») та відносно просту конструкцію. Скоріш за все, виробничі можливості російського хімпрому по виробництву гексогеновмісних вибухових речовин обмежені й можлива така ситуація, що попит на гексал не задовольняється в повному обсязі. Вдалося дізнатися, що таблиці стрільб для цих моделей снарядів були укладені в 2023 році.

ОФ56ИМ-1 значно цікавіший – його російські військовослужбовці називають «Новый 122-мм снаряд повышенного могущества российского производства», згідно повідомлень українського каналу, який моніторить російські джерела.

В очі одразу впадає його конструктивна схожість з ОФ64 та ОФ59 – одразу видно подовжену форму та донну виїмку. А отже варто очікувати збільшену дальність польоту відносно стандартних ОФ56. Хоча, судячи з маркувань, тут теж використано тротил замість гексалу, що знову ж наводить на думку про недостатність виробництва останнього.

У підсумку, маємо часткові докази того, що ворог не сидить на одному місці – розробляє та виробляє нові моделі снарядів для затребуваних та популярних артилерійських платформ, розширює існуючі лінії виробництва, повертає у виробництво типи боєприпасів, які були згорнуті у мирний час через недоцільність. Недарма західні розвідки дають прогноз, що незабаром ворог виготовлятиме понад 2 мільйони артилерійських снарядів на рік. Усе вище наведене має обов’язково братися в розрахунок для розробки та планування адекватної відповіді.