Механіка багатоцільового НРК: архітектура, яка вирішує до 85% бойових задач

Наземні роботизовані комплекси (НРК) давно перестали бути екзотикою. У логістиці, евакуації, розвідці, доставці боєприпасів чи як носії корисного навантаження — вони все частіше з’являються там, де ще вчора працювала людина під вогнем.

Але практика війни показує неприємну річ: часто НРК «помирають» не від влучань і не через відсутність зв’язку. Вони виходять з ладу механічно.

За узагальненими експлуатаційними спостереженнями:

• понад 60% втрат або відмов мають механічну природу;
• це не «збої», а системні наслідки:
  • перевантажена трансмісія;
  • втрата прохідності;
  • деградація вузлів у воді, глині, піску;
  • неможливість маневру в щільному просторі.

У реальному бою автономність, ШІ й сенсори не компенсують банального — невдалої геометрії, завеликого центру мас або слабкої трансмісії.

Ця стаття — не про футуризм. Вона про базову механічну архітектуру, яка дозволяє одній платформі закривати до 85% типових операційних задач, без переходу до надскладних або вузькоспеціалізованих рішень.

Простота механіки в складному середовищі

У військовому контексті універсальність часто помилково сприймають як спробу зробити «одну машину на все». Насправді йдеться про інше:

• стабільна робота в діапазоні мас 200–600 кг;
• передбачувана поведінка при різких змінах навантаження;
• збереження рухливості при часткових відмовах;
• мінімальні вимоги до сервісу й ремонту «в полі».

Це те, що називається operational design approach. Універсальна механіка не женеться за максимумом у конкретному сценарії. Вона забезпечує прийнятну ефективність у більшості умов, а саме це і є ключем до серійного виробництва, швидкого масштабування та реального бойового застосування.

Базова платформа: чому 4×4 — це не компроміс, а вибір

Чотириколісна схема не найпрохідніша в абсолюті, але вона легша, енергоефективніша, ремонтопридатна та менш вимоглива до логістики. А головне — краще прогнозується. У війні це критично.

Геометрія платформи: центр мас як лінія життя

Багато платформ «перевертаються ще до того, як зробили щось корисне».

Типові параметри ефективної універсальної платформи:

• ширина колії: 1200–1300 мм
• колісна база: 1000–1200 мм
• кліренс: 250–300 мм
• робоча швидкість: 5–18 км/год

Але ключовий параметр — висота центру мас.

Практичне правило, перевірене не раз:

• Центр мас ≤ 0,4 діаметра колеса.
• Для колеса 500 мм → ЦМ ≤ 200 мм.

Це дає стійкість на ухилах до 30°, зменшення ризику перекидання при бортовому розвороті, рівномірне навантаження на трансмісію.

Колеса: дешевий вузол, який вирішує все

Колеса — один із найнедооціненіших елементів наземної платформи, бо саме вони першими зустрічаються з реальністю.

Їхні параметри напряму впливають на тиск на ґрунт, рівень буксування та пікові навантаження на електроприводи. Неправильно підібране колесо однаково шкодить і прохідності, і ресурсу системи.

Для багатоцільової платформи практично виправданими є колеса діаметром 460–520 мм і шириною 200–230 мм, що дозволяє утримувати тиск на ґрунт на рівні до 0,3 кг/см². У такій конфігурації буксування знижується з типових 40% до 15–20%, а це означає до 25–30% економії енергії, менше теплового навантаження та стабільнішу керованість на слабких ґрунтах.

Трансмісія — точка стабільності

У НРК трансмісія виконує роль буфера між електронікою та реальними умовами експлуатації. Саме вона приймає на себе удари від нерівностей, різких стартів і розворотів, зменшуючи навантаження на електроприводи.

Практично ефективна конфігурація трансмісії:

• електродвигун: 0,8–2,0 кВт
• первинний редуктор: 5–7:1
• вторинна ланцюгова передача: 3–4:1
• сумарне передаточне число: 18–25:1

Така схема дозволяє отримати збалансовані тягові характеристики без пікових перевантажень.

Результат у роботі платформи:

• крутний момент на колесі: 150–300 Н·м
• тягове зусилля: 800–1200 Н
• контрольований бортовий розворот
• відсутність різких струмових і механічних піків

У підсумку трансмісія не стає слабким місцем системи, а працює як її захисний елемент — забезпечуючи передбачуваний і стабільний рух у складних умовах.

Дня наземного роботизованого комплекса важлива маневреність та робота в обмеженому просторі. До 50% маневрів НРК виконують у лісі, окопах, зруйнованій забудові чи технічних коридорах. Реалізація бортового (танкового) розвороту зменшує вимоги до простору, скорочує час маневру, напряму підвищує живучість.

Підвіска — не для комфорту, а для виживання. На НРК вона має забезпечувати стабілізацію контакту з поверхнею, захист трансмісії та зменшення пікових навантажень (до 2–2,5g). Для більшості сценаріїв достатньо простих балансирних або напівнезалежних схем та ходу підвіски 80–120 мм.

Не менш важлива експлуатаційна живучість та середовище. НРК застосовуються у середовищах з високою концентрацією води, пилу, бруду та абразивних частинок. Тому механічні рішення мають передбачати:

• закриті або напівзакриті вузли;
• стандартні підшипники;
• дренаж замість абсолютної герметизації;
• мінімізацію дрібних унікальних деталей.

Висновок

Практика показує просту річ: у реальних умовах багатоцільовий НРК виграє не за рахунок складності, а завдяки правильному балансу механіки. Коли кожен вузол працює на результат, а не на демонстрацію можливостей, платформа починає виконувати свою роботу стабільно.

Саме поєднання чотириколісної колісної схеми, геометрії зі зниженим центром мас, трансмісії з помірним, але достатнім передаточним числом, можливості бортового розвороту та простої, живучої підвіски дозволяє одній платформі закривати до 85% типових задач. Це і тактична логістика, і евакуація, і транспортування обладнання, і робота як носія модулів чи сенсорів, і рух у просторах, де кожен маневр має ціну.

З інженерної та операційної точки зору саме такі платформи стають основою масштабного застосування наземних роботизованих комплексів. Вузькоспеціалізовані рішення залишаються важливими, але лише для окремих сценаріїв, де немає потреби у масовості.

У цьому сенсі механічна збалансованість — не компроміс. Це стратегічний вибір на користь ефективності, надійності та можливості реального, а не декларативного, впровадження.