29 грудня Сирійська цивільна оборона оголосила про виявлення чотирьох масових поховань у селі Аль-Кабу на заході Хомса. Цей район, який колись був оплотом Національних сил оборони режиму асада, сумно відомий жорстокістю, заподіяною інакодумцям.

Повідомлення про масові поховання не є новими в Сирії. Однак після повалення асада повідомлення про тисячі тіл, виявлених у безіменних місцях поховань, дали уявлення про масштаби насильства та репресій за його правління.

Масове поховання поблизу Дамаска, виявлене на початку грудня, містило останки щонайменше 100 000 осіб, які, як повідомляється, стали жертвами звірств, скоєних колишнім сирійським режимом, за словами Муаза Мустафи, голови Сирійської оперативної групи з надзвичайних ситуацій, який повідомив, що місце, розташоване в Аль-Кутайфі, приблизно за 25 миль на північ від столиці, є одним із п’яти масових поховань, які він задокументував протягом багатьох років.

У понеділок в Алеппо було знайдено нову братську могилу з сотнями тіл, повідомило міністерство внутрішніх справ. Місце було знайдено, коли місцевий житель попередив владу про могилу. Наразі в цьому місці тривають роботи з ідентифікації останків, проводиться ДНК-експертиза для підтвердження особистості загиблих, додали в міністерстві.

Сім’ї, які давно чекали звісток про зниклих безвісти близьких, особливо спустошені можливістю того, що їхні родичі можуть лежати серед невпізнаних останків. “Це глибоко делікатне питання для нас”, – сказала The New Arab Ясмен Алмашан, голова Асоціації сімей Цезаря. «Це говорить про те, що ті, на кого ми чекали всі ці роки, можуть бути серед мертвих у цих могилах».

За даними Сирійської мережі з прав людини, за час репресій які тривали з початку повстання станом на серпень 2024 року було ідентифіковано зниклими чи заарештованими 158 000 осіб, у тому числі понад 5 000 дітей і понад 10 000 жінок.

У місцях ув’язнення під вартою затримані зазнавали невпинних знущань. Тортури варіювалися від побиття та приниження до позбавлення їжі, води та сонячного світла. Багатьох з них заганяли в переповнені камери або тримали в ізольованих, нестерпних умовах, які розширювали межі людської витривалості. Багато з тих, хто загинув під жорстокістю режиму, поховані в цих братських могилах.

Точна кількість масових поховань у Сирії залишається невідомою, хоча Алмашан вважає, що вона приголомшує. Вона вказала на кілька ймовірних джерел: великі могили на околицях міст, менші ділянки в житлових кварталах, таких як район Тадамон у Дамаску, і могили біля колишніх військових контрольно-пропускних пунктів.

У районах, що знаходяться поза контролем режиму, таких як Ракка і Дейр-ез-Зор, могили були виявлені за допомогою свідчень тих, хто вижив, розповідей перебіжчиків або інформації, наданої під час угод про примирення.

Виявлення цих місць часто є кропітким процесом. Алмашан наголосила на тому, що покладається на різноманітні джерела, включаючи тих, хто вижив, документи та іноді передові технології. «Хоча сучасні інструменти, такі як супутникові знімки або топографічне сканування, могли б допомогти нашим зусиллям, ці ресурси наразі нам недоступні», — сказала вона.

Ахмед Хельмі, директор Taafi, сирійської ініціативи, яка підтримує колишніх ув’язнених, повторив невизначеність щодо масштабу проблеми. “Те, що ми задокументували досі, ймовірно, є невеликою частиною того, що існує”, – сказав він. Методи виявлення включають зміни в складі ґрунту, свідчення очевидців, а в деяких випадках і випадкові зустрічі. «Були навіть випадки, коли тварини призводили до відкриття могил».

Виявлення масових поховань викликало заклики активістів і правозахисних груп поводитися з місцями з особливою обережністю. Ці захисники наголошують на важливості залишати могили недоторканими, доки фахівці не зможуть належним чином провести розслідування, зберігши докази для потенційних процесів правосуддя та притягнення до відповідальності.

“Незважаючи на наші попередження, все ще є люди, які відвідують ці могили і навіть відкривають деякі з них”, – сказав він. “Явище не нове. На північному сході Сирії після відступу ІДІЛ були порушені численні масові поховання, що компрометувало критично важливі докази».

“Це тривала робота, яка займе роки, включаючи співпрацю з міжнародними організаціями, такими як Міжнародний комітет Червоного Хреста та Незалежна комісія з питань зниклих безвісти”, – сказав Хелмі в інтерв’ю The New Arab. Роль цих органів, додав він, полягатиме в координації зусиль між усіма сторонами, які працюють над цим питанням.

“Лише близько двох відсотків жертв були ідентифіковані”, – сказала Ясмен Алмашан, додавши, що неправильно збережені зразки тепер ризикують втратити доказову цінність, підриваючи будь-які шанси на притягнення винуватців до відповідальності. “До тих пір, поки Сирія не буде готова взятися за це складне завдання з необхідним досвідом і політичною легітимністю, рани, завдані цими відкриттями, залишаться відкритими”, – додала вона.