Цей літак став одним із плодів спільної російсько-італійської програми Як/АЕМ-130, ініційованої в 1993 р. – першої в історії пострадянської авіаційної промисловості програми створення авіатехніки, яка здійснювалась на паритетних засадах з західним партнером, фірмою «Аермаккі» (пізніше «Аленія-Аермаккі», а зрештою, поглинута концерном «Леонардо»). За основу взяли концепцію навчально-бойового літака, оптимізованого для підготовки пілотів винищувачів четвертої ґенерації, тобто максимально наближеного до цих винищувачів за аеродинамічною схемою та пілотажними характеристиками. Основні рішення, закладені в проект, були випробувані на літакові-демонстраторі Як-130Д, який розпочав льотні випробування 25 квітня 1996 р. У 1999 р. італійська фірма вийшла зі спільного проекту і розпочала розробку власного варіанту навчально-бойового літака під позначенням М-346. За компонуванням та характеристиками він загалом подібний до російського Як-130, однак має двигуни та авіоніку західного виробництва, а в конструкції планера широко застосовані композитні матеріали (Як-130 виготовлений із традиційних алюмінієвих сплавів).

Перший прототип М-346 розпочав льотні випробування 15 липня 2004 р., другий – 17 травня наступного року. Доопрацювання літака потребувало досить багато часу – лише у червні 2008 р. на випробування вийшла передсерійна машина, яка відповідала стандарту серійного літака. Порівняно з прототипом на ній посилили шасі, змінили конструкцію повітряного гальма, а також збільшили частку композитів в конструкції планера. Завдяки цьому вдалось знизити масу літака на 780 кг, а запас палива зріс на 200 кг.

Літак М-346 побудований за схемою, близькою до інтегральної (з плавним спряженням крила і фюзеляжу). Крило має розвинуті кореневі напливи, які допомагають зберегти керованість на великих кутах атаки. Стабілізатор цілком поворотний. Ліхтар кабіни М-346 має меншу висоту порівняно з Як-130, що зумовлене застосуванням компактніших катапультних крісел «Мартін-Бейкер» Мк.16. В конструкції шасі застосовані вузли від літака АМХ. Машина обладнана системою дозаправки паливом в повітрі з Г-подібною фіксованою штангою. Силова установка складається з двох американських ТРДД «Ханіуелл» F124-GA-200 з цифровою системою управління FADEC. Потужніші, ніж на Як-130, двигуни дозволяють М-346 літати з надзвуковою швидкістю. Робочі місця членів екіпажу обладнані багатофункціональними індикаторами, а в передній кабіні встановлений індикатор на тлі лобового скла. Важливою інновацією, застосованою на М-346, є система ETTS (Embedded Tactical Training System), яка дозволяє імітувати роботу бортової РЛС, комплексу РЕБ, підвісного прицільного контейнеру, а також застосування зброї. Система ETTS може працювати як у автономному режимі (відповідна програма тренувань завантажується перед польотом), так і у мережі, коли програма коригується в реальному масштабі часу з наземного командного пункту.

М-346 на дев’яти вузлах зовнішньої підвіски (підфюзеляжному, шести підкрильних і двох на кінцях крила) може нести різноманітне навантаження масою до 3000 кг. Воно може включати підвісні паливні баки (тільки на підфюзеляжному і двох внутрішніх підкрильних вузлах), прицільно-навігаційні контейнери, а також озброєння: КР класу «повітря-повітря» малої дальності АІМ-9 і IRIS-T, авіабомби, пускові установки НАР, контейнери з 20-мм гарматами М621 або 12,7-мм кулеметами. Однак виробник позиціонує М-346 передусім як навчально-тренувальний літак, а його можливе застосування в якості легкого штурмовика розглядається як другорядне. Тим не менше, випробування М-346 в ударній конфігурації проводились ще у 2012 р. А в липні 2020 р. в Італії почались випробування прототипу легкого винищувача M-346LFFA (Light Family of Fighter Aircraft) у повній конфігурації (про нього я вже згадував тут).

На M-346LFFA (широко використовується також позначення М-346FA) встановлений радар «Гріфо-346» – представник відомої і поширеної у світі родини, яка створювалась фірмою FIAR, зараз поглинутою концерном «Леонардо». Понад 450 радарів цієї родини продані до п’яти країн. «Фірмовим знаком» радарів «Гріфо» є невелика маса – ось і «Гріфо-346» важить меше центнера. РЛС здатна виявляти великі повітряні цілі на відстані, не меншій, ніж 111 км, і наводити ракети з 92 км. Вона може одночасно супроводжувати до десяти цілей і наводити ракети на дві з них. Крім того, РЛС має режими роботи по наземних і морських цілях та підтримки навігації. Радар має щілинну антенну решітку з механічним скануванням у двох площинах. Ще одним новим елементом обладнання M-346LFFA є комплекс РЕБ «Преторіан» DASS, який інтегрує засоби попередження про радіолокаційне опромінення, про ракетний обстріл та пристрої для відстрілу хибних цілей.

Єдиними змінами планеру M-346LFFA порівняно з базовим варіантом стало його посилення задля збільшення маси навантаження на зовнішніх вузлах. Три вузли (підфюзеляжний і внутрішні підкрильні) мають вантажопідйомність 1000 кг, два (зовнішні підкрильні) – 500 кг. Ще два вузли на кінцях крила призначені для підвіски ракет «повітря-повітря». Літак може нести контейнер з розвідувальним або прицільним обладнанням (відповідно, RecceLite i Litenieng 5). Озброєння M-346LFFA може включати керовані авіабомби родин Paveway II, Enhanced Paveway II, JDAM, SDB, Lizard 2, Lizard 4. Передбачена інтеграція керованих ракет «повітря-поверхня» «Брімстоун» та ПКР «Марте ER». З ракет «повітря-повітря» – АІМ-9L «Сайдвіндер», IRIS-T, I-Derby ER

Першим замовником М-346 мали стати ПС Об’єднаних Арабських Еміратів. В лютому 2009 р. М-346 був оголошений переможцем конкурсу в цій країні. Передбачалось придбати 48 літаків – 20 навчально-тренувальних, 20 навчально-бойових і вісім для пілотажно-демонстраційної групи. Однак на початку 2010 р. переговори між виробником і замовником зайшли в тупик через розбіжності щодо комплектації літаків. Зрештою, контракт так і не був укладений.

В червні 2009 р. шість літаків М-346 замовили ПС Італії. Пізніше дві додаткові угоди довели цю кількість до 18 одиниць. В італійських ПС літак отримав позначення Т-346А. Машинами цього типу укомплектована 212-та група 61-го навчального авіакрила (авіабаза Галатіна). З 2015 р. ПС Італії почали підготовку курсантів на літаках Т-346А, але поставки велися невеликим темпом і закінчились тільки у 2018 р. У 2019 р. ще чотири М-346 отримала Міжнародна льотно-тренувальна школа, організована спільно ПС Італії та концерном «Леонардо». Знаходиться вона на тому ж аеродромі Галатіна.

Першим експортним замовником (після зриву угоди з ОАЕ) став Сінгапур. У вересні 2010 р. він замовив 12 літаків для заміни штурмовиків А/TA-4SU, які використовувались для підвищеної льотної підготовки і навчання бойовому застосуванню. Машинами М-346 укомплектували 150-ту ескадрилью, яка дислокується у Франції, на авіабазі Казо.

Найбільшим наразі експлуатантом М-346 є ПС Ізраїлю. В лютому 2012 р. ця країна замовила 30 літаків, які (як і у ПС Сінгапуру) замінили штурмовики A-4H/N. Перший «Лаві» (таку назву отримав М-346 у ПС Ізраїлю) був готовий у березні 2014 р. До 2016 р. постачання усієї партії завершилось. Літаками укомплектували 102-гу ескадрилью на авіабазі Хацерім.

В грудні 2013 р. М-346 переміг на конкурсі, оголошеному ПС Польщі. Укладена в лютому наступного року угода передбачала постачання восьми літаків (з опцією ще на чотири). У польських ПС літаки, що отримали назву «Бєлік», надійшли на озброєння 41-ї бази навчальної авіації (Демблін). Перші дві машини прибули до Польщі в листопаді 2016 р. В березні 2018 р. був реалізований опціон – Польща дозамовила чотири літаки, а в грудні придбала ще чотири. Таким чином, ПС Польщі отримали 16 М-346, останні з яких прибули у 2022 р. Для ПС Польщі пропонувався й ударний варіант M-346 LCA, який мав би замінити винищувачі-бомбардувальники Су-22. Однак відповідна угода укладена не була.

У 2019 р. шість літаків М-346 (у тому числі чотири бойових М-346FA і два навчальних М-346FТ) замовив Туркменістан. Перші машини в туркменському камуфляжі були помічені у 2021 р. Один з таких літаків розбився в Італії 16 березня 2022 р.

Шість М-346 придбав Катар. Перші машини прибули в цю країну в січні 2022 р. А у травні 2023-го перші два з десяти замовлених М-346 отримали ПС Греції. Цими літаками замінять застарілі навчальні машини Т-2 «Бакай» у 120-му навчальному крилі (авіабаза Каламата).

Незрозумілою лишається ситуація з Нігерією. Ця країна замовила на початку 2021 р. 24 літаки М-346FA (за деякими даними, тверде замовлення становить 12 машин, а ще 12 – опціон), однак досі повідомлень про початок постачання не публікувалось. Є інформація і про замовлення 24 літаків у навчальному варіанті Єгиптом, але без жодних подробиць. Аналогічна ситуація і з замовленням Азербайджану на 15 М-346.

Літак М-346 брав участь в конкурсі ПС США за програмою Т-Х, яка передбачала придбання до 350 літаків для заміни застарілих машин Т-38. «Американізований» варіант отримав позначення Т-100. Спочатку він пропонувався спільно з американським концерном «Рейтеон», але після відмови останнього від участі в програмі в січні 2017 р. італійський виробник вирішив просувати продукт на американський ринок самостійно. Однак у вересні 2018 р. переможцем конкурсу оголосили проєкт «Боїнг/СААБ» Т-7.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9