В 1969 р., під час конфлікту за о. Даманський, китайські війська “мали честь” першими відчути на собі дію нової зброї – РСЗВ БМ-21 “Град”. Система справила враження на китайських товаришів. Однак, на відміну від танка Т-62, затрофеїти БМ-21 не вдалось. Треба було чекати ще десять років – в 1979 р., під час чергової війни між соціалістичним державами, китайці здобули справний “Град”, до того ж, з боєкомплектом. Працелюбні інженери з Піднебесної закачали рукави, і вже за два роки була готова РСЗВ “тип 81” – точна копія пускової установки БМ-21, але на шасі вантажівки “Ханьян” CQ260 – ліцензійної копії французької “Берліє” GBU-15. “Тип 81” (за сучасною номенклатурою – PHL-81) стала першим представником у довгому рядові китайських “клонів” “Града”.

Своєрідним побічним продуктом “Граду” стала пускова установка “тип 83”. У Народно-визвольній армії Китаю вона належить не до артилерійського, а до інженерного озброєння, бо головна її функція – дистанційне мінування місцевості за допомогою спеціальних 122-мм касетних реактивних снарядів, споряджених протипіхотними і протитанковими мінами. Дальність стрільби таких снарядів – 15 км. Але за потреби “тип 83” може вести вогонь і звичайними осколково-фугасними снарядами з дальністю стрільби 20 км.

На відміну від “типу 81”, пакет напрямних “типу 83” містить лише 24 труби (3х8 замість 4х10). Шасі – автомобіль “Донг Фенг” EQ240, який зовні дуже нагадує “Урал-375”, але з дворядною кабіною.

Задля підвищення прохідності китайці встановили пакет напрямних “Града” на гусеничне шасі – від САУ “тип 83” (PLZ-83), місцевого відповідника (але не прямої копії) “Акації”. Вийшла РСЗВ “тип 89” (PHZ-89). 30-тонна машина обладнана копією німецького дизеля “Дойц” потужністю 520 к.с. Крім пакету напрямних, вона несе ще й стелаж з другим комплектом реактивних снарядів, прикритий кожухом з тонкої броні. На рубці навідника (вона розташована на тій же поворотній платформі, що й пакет напрямних) встановлений 12,7-мм кулемет. Важливим нововведенням стала цифрова система управління вогнем, яка забезпечує передачу даних радіолінією з КШМ на пускові установки.

Позначення “тип 89” натякає, що РСЗВ прийняли на озброєння в 1989 р. Однак в Китаї часто між прийняттям певного зразка на озброєння і початком поставок у війська минає кілька років. Так сталось і з PHZ-89 – у війська ця система пішла десь в другій половині 90-х років. Приблизно в той же час в боєкомплекті китайських “Градів” з’явились нові снаряди з дальністю стрільби 30 км.

Рішення, апробовані в PHZ-89 (додатковий боєкомплект на пусковій установці і цифрова СУВ) були впроваджені в РСЗВ “тип 90” (PHL-90), яка з’явилась в середині 90-х років. Ця система використовує колісні шасі виробництва фірми “Бей Бен” – “клони” “Мерседес-Бенца”.

Модифікації “тип 90”, “тип 90А” і “тип 90В” різняться типом шасі. Крім того, на “типі 90А” застосована повністю дистанційна система управлінн – наведення пускових установок і залп здійснюються за командами з КШМ, без втручання навідників на ПУ. “Тип 90В”, крім того, може використовувати снаряди з наведенням на кінцевій ділянці траєкторії.

За станом на початок 2020 р. НВАК мала близько 550 ПУ PHL-81 i PHL-90 (в основному – PHL-90A) та 375 PHZ-89. Крім того, китайські “Гради” експортувались: “тип 81” – до М’янми (20), Камбоджі (6), Чаду (4), “тип 90” – до Перу (27), М’янми (20), Оману (6), Габону (4), Індонезії (4).

На початку ХХІ століття китайці почали експериментувати з пакетно-модульним заряджанням РСЗВ. В 2006 р. вони продемонстрували РСЗВ PR-50 “Шаченбао” (“Піщана буря”), яка мала два пакети-контейнери на 25 122-мм снарядів кожен. На озброєння НВАК її не прийняли, але на основі PR-50 створили експортний варіант WS-22 з 20-зарядними модулями замість 25-зарядних. 49 таких РСЗВ продали в Бангладеш.

Нова генерація китайських “Градів” представлена двома системами – на гусеничному шасі для важких бригад і на колісному – для середніх змішаних. Гусенична РСЗВ PHZ-10 використовує шасі САУ PLZ-05. В його передній частині встановлена броньована кабіна “автомобільного” типу, а в кормовій – пускова установка на два 20-зарядних модулі. На такому ж шасі виготовляється і ТЗМ.

Колісна РСЗВ PHL-11 використовує шасі “Шаньсі” SX2190 – “клон” австрійського “Штейра” 91.

До початку 2020 р. НВАК отримала близько 350 PHL-11 і десь сотню PHZ-10. Експортні успіхи нових систем скромні – відомо лише про продаж в 2013 р. чотирьох РСЗВ SR4 (експортний варіант PHL-11) до Таїланду.