Танки. Частина перша

15 вересня 1916 року в ході Першої світової війни у битві на річці Сомма, що у Північній Франції, англійці вперше застосували танки. Це були Mark I (Mk I), громіздкі і тихохідні машини з погано підготовленими екіпажами, але вони все ж змогли вплинути на хід бойових дій. За допомогою танків британці на фронті у десять кілометрів за п’ять годин просунулися вперед майже на п’ять кілометрів. При тому, що у наступі брало участь всього вісімнадцять машин з сорока дев’яти, які здійснювали нічний марш до фронту.

Коли Перша світова війна почала набувати позиційного характеру, з обох боків війська вгризалися в землю та створювали масштабні інженерні загородження, що неминуче тягнуло за собою збільшення втрат особового складу під час наступальних операцій. Значна кількість військових розуміла, що бронеавтомобілі, які активно використовувались на фронтах суттєво могли зменшити втрати. Але їх прохідність залишалась великою проблемою. В той же час інженери пропонували використовувати гусеничне шасі замість колісного.

У багатьох країнах уже експлуатувались гусеничні трактори, тому технологія даного шасі була відносно якісно напрацьована. Рішення про будівництво танків з конкретним розумінням конструкції та завдань було прийнято у 1915 році. Уже наступного року була готова перша модель, якою і був Mk I.

Цікаво, що танками ці машини почали  називати для дезінформації противника при перевезенні залізницею. Справа в тому, що «tank» з англійської перекладається як «резервуар, бак, цистерна», і німецька розвідка повинна була вважати, що відбувається перевезення звичайних баків з пальним, а не нових бойових машин.

Перші танки були м’яко кажучи недосконалими. Великий відсоток машин виходив з ладу навіть не взявши участь у бою через технічні несправності. Але при всіх недоліках перспективу їх розвитку неможливо було не помітити. Вони могли надавати вогневу підтримку піхоті знаходячись на полі бою, що забезпечувало точність та оперативність вогневого враження противника, а також слугували прикриттям від ворожих куль. Тому розвиток та будівництво танків продовжували і після завершення Першої світової.

Під час Другої світової війни у військовому словнику з’явилось слово «Бліцкриґ», якщо бути точнішим воно з’явилось набагато раніше, але свою “відомість” отримує під час німецького вторгнення до Польщі. Однією з ключових складових бліцкригів були потужні зосереджені та швидкі танкові удари при підтримці піхоти, авіації та артилерії. Суть цих ударів полягала у блискавичних проривах у тил противника для обходу укріплених районів та їх оточення.

До речі СРСР мав свій варіант бліцкригу – “глибока операція”. Це теорія ведення швидкоплинної війни розроблена радянськими військовими теоретиками у 1930-х роках. Глибока операція була дуже подібна до бліцкригу і засновувалась на ударах потужних мобільних груп з метою прориву оборони та оточення укріплених районів противника.

В ході Другої світової війни з 5 липня по 23 серпня 1943 року відбулась Курська битва (битва на Курській дузі), що стала однією з найбільших танкових битв в історії, у ній взяло участь близько шести тисяч танків (принаймні в більшості джерел згадується така кількість). Битва стала переломною у стратегічній ініціативі, після її завершення радянські війська вели переважно наступальні операції. До речі, що стосується цього зіткнення, то тут виникає багато питань до подачі подій в радянських підручних з історії. Але це питання окремої публікації та окремого дослідження.

Після завершення Другої світової військові конфлікти стають не тільки локальнішими, а і набувають ще більш мобільного характеру. Це відбувається за рахунок технічного прогресу, в немалій долі прискореного великими війнами та початком Холодної війни і гонки озброєнь.

В цих умовах не може не змінюватись  тактика ведення бойових дій танковими підрозділами. Танкові битви за участю тисяч машин залишаються в історії.