Ми вже згадували про епічний провал запорєбрікової програми створення заміни для Ан-26 – легкого транспортного літака Ил-112В. Сьогодні ж поговоримо про інший сегмент військово-транспортної авіації (ВТА) – літаки важкого класу. За часів СРСР цей клас був мономполізований конструкторським бюро О. Антонова, в якому створили першокласні літаки Ан-22 «Антей» і Ан-124 «Руслан». Лишались вони у складі російської ВТА й після розпаду СРСР. Останні «Антеї» лише зараз списують, заміни ж «Русланам» досі нема – хоч і робились неодноразові спроби таку створити. Але по порядку.

Ще з 1987 р. в КБ ім. С. Ільюшина проєктували «савєтскій С-17» – літак Ил-106, який відповідав би американському «Globemaster ІІІ» і зайняв проміжне місце між Bл-76 і Ан-124. Однак цей проєкт став однією з перших жертв «ліхіх 90-х» і був закритий 1992 р.

Москалі зрозуміли, що нічого кращого за Ан-124 їм не створити, і почали танці з бубном довкола «Руслана». У 2000-х роках піднімалось питання відновлення виробництва «Руслана» в поліпшеному варіанті, але нічого з того не вийшло. Швидше за все, росіяни і не розглядали всерйоз співпрацю з Україною, бо у 2010 р. почали власну програму удосконалення Ан-124 під шифром «Колосс». Генеральним її виконацем стало КБ ім. С. Ільюшина, для чого навіть були внесені зміни в російське «законодавство», які дозволили удосконалення літаків без участі проєктувальника – Антоновської фірми. В лютому 2014 р. кацапам навіть вистачило нахабства запропонувати «Антонову» участь в проєкті «Колосс» як… субпідрядника! Зрозуміло, що вони разом зі своєю пропозицією були послані на ту ж адресу, що і крейсер «Москва» вісім років по тому. В рамках проєкту «Колосс» передбачалось в першу чергу модернізувати російські військові «Руслани» до рівня Ан-124-100М(ВТА), а потім налагодити випуск нових літаків – цивільних Ан-124-300 і військових Ан-124-300В.

Паралельно з КБ Ільюшина свою варіацію на тему Ан-124 розробляв ЦАГІ – на замовлення мінпромторга РФ. Проєкт «Слон» передбачав створення збільшеного варіанту Ан-124 з розмахом крила 87,1-88,3 м і злітною масою 490-497 т (у базового Ан-124 ці параметри становлять, відповідно, 73,3 м і 402 т). Проєктувальники обіцяли, що «Слон» зможе перевозити 150 т вантажу на відстань 7000 км зі швидкістю 850 км/год, а максимальна вантажопідйомність сягатиме 180 т. Навесні 2020 р. повідомлялось про завершення першого етапу випробувань моделі «Слона» в аеродинамічній трубі, і… на цьому все. Свіжіші новини про цю програму мені не траплялись.

До цього всього, у вересні 2015 р. в рамках програми ПАК ВТА («перспективний авіаціонний комплекс воєнно-транспортної авіації») КБ Ільюшина отримало замовлення на реалізацію науково-дослідної роботи під шифром «Єрмак», яка передбачала створення літака вантажопідйомністю 80 т – тобто, йшлось про другу спробу створити аналог С-17. Закінчилась ця робота на стадії ескізного проєкту, але її результати знайшли застосування в проєкті важкого військово-транспортного літака Ил-100.

Наразі він далекий від практичної реазлізації. Здогадайтесь з одного разу – чому? Тааак – двигуни! Росіяни виявились неспроможними створити адекватну вимогам силову установку. На цьому варто зупинитись детальніше.

Для Ил-100 як базове рішення розглядався двигун ПД-35 тягою 35 тонн – представник уніфікованої родини, до якої входять двигуни ПД-8, ПД-14, а також гіпотетичні варіанти ПД-24, ПД-26, ПД-28, ПД-42 (цифри позначають тягу в тоннах).

Пріоритетність розробки ПД-35 була дуже високою – адже він призначався для китайсько-російського лайнера CR929. Однак після початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну китайські партнери вирішили – ну їх нафіг, цих орків! З проєкту разом з літерою «R» щезли усі російські комплектуючі, і тепер С929 створюється у взаємодії з західними фірмами.

Створення ж ПД-35, незважаючи на ін’єкції значних коштів, йде дуже повільно. 1 грудня 2023 р. було оголошено, що наземні випробування цього двигуна почнуться на початку 2024 р. Однак рік вже перейшов свій екватор, а повідомлень про початок випробувань досі не публікувалось.

Альтернативою для ПД-35 може стати, на думку російських фахівців, модернізований варіант Д-18Т. Двигун цей створили в Запоріжжі на початку 1980-х років спеціально для «Руслана». Виробництво і ремонт Д-18Т здійснювались тільки в Запоріжжі.

Після анексії Криму в 2014 р. уряд України заборонив постачання в росію будь-якої продукції військового призначення. Однак В. Богуслаєв, русофіл і фактичний власник «Мотор-Січ», на це не зважав, організувавши ремонт Д-18Т через підставні фірми. Напевно, не без його сприяння у 2016 р. кацапи й самі налагодили ремонт цих двигунів на «Уральском заводе гражданской авиации». Начебто випускають і деякі деталі для ремонту, однак від цього до виробництва нових двигунів – як до Місяця рачки.

Який висновок? Росіяни можуть малювати скільки завгодно картинок «Колоссів», Ил-106, Ил-100 та інших «Слонів», але факт лишається фактом: піднятись в повітря вони не зможуть, бо немає двигунів потрібної потужності.

А тим часом потреби агресорів у військово-транспортній авіації у зв’язку з війною проти України зросли стрибкоподібно. Промовистий факт: літак Ил-76МД, який розбився 19 жовтня 2023 р. в Таджикистані, за перші 40 років своєї служби – до 2021 р. – здійснив 3173 польоти, тобто, в середньому 6-7 польотів на місяць. А за час від ремонту в травні 2021 р. до катастрофи в жовтні 2023-го він здійснив 1058 польотів, тобто десь 35 польотів на місяць!

Поповнення військово-транспортної авіації конче потрібне, тож росіяни взялись за повернення в стрій виведених раніше з експлуатації «Русланів». ВКС РФ наприкінці 2023 р. формально мали 26 літаків Ан-124, але літало не більше десятка – решта стояли, очікуючи на ремонт. Відомо що в стадії реалізації знаходиться трирічний (2023-2025 рр.) контракт на ремонт 60 двигунів Д-18Т. Цього теоретично мало б вистачити на 15 «Русланів». Що з цього вийде – побачимо.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818