Воєнні злочини не мають терміну давності, як і злочини проти людства, людяності та геноцид. Воєнні злочинці повинні відповідати за свої дії в національних або міжнародних судах. Про відповідальність за воєнні злочини постійно згадують у країнах колишньої Югославії, де процес переслідування підозрюваних затягується. Суди, які тривають роками, ще повільніші. Тому кількість засуджених за воєнні злочини залишається дуже малою. На це звертають увагу Єврокомісія, ОБСЄ та місцеві правозахисники. Проте процес розкриття справ та притягнення підозрюваних до кримінальної відповідальності залишається практично замороженим. 

Наразі акцент робиться на тому, щоб прискорити розкриття воєнних злочинів на національному рівні, оскільки Міжнародний трибунал по колишній Югославії розглянув усі справи проти воєнних злочинців і виніс останні рішення ще у 2017 р. Незавершені справи та апеляції від засуджених уповноважений розглядати Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів, створений ще у 2010 р. резолюцією 1966 РадБеза ООН. Одне відділення цієї інституції знаходиться в Аруші (розгляд справ по воєнним злочинам у Руанді), а інше у Гаазі. У Нідерландах розглядають апеляції та справи, пов’язані із злочинцями з країн колишньої Югославії. У Гаазі знаходиться міжнародний суд, де вивчають воєнні злочині, скоєні у Косово упродовж 1998-2000 рр. Повна назва спеціального трибуналу – Спеціальні судові палати та спеціалізована прокуратура по Косово, які є прикладом гібридної моделі суду для переслідування воєнних злочинців. Суд є частиної національної судової системи Косово, але знаходиться у Гаазі і тут працюють міжнародні судді. Такий підхід був обраний для того, щоб уникнути тиску на свідків, підозрюваних, генерального прокурора та суддів, які призначаються на кожну справу. 

Спеціальні судові палати та спеціалізована прокуратура по Косово були сформовані з великими складнощами і досі є предметом суперечок в самопроголошеній республіці. Приштина не хотіла розслідування воєнних злочинів проти цивільного населення, оскільки б це викрило причетність багатьох політиків та чиновників до їх скоєння. Утім, через прагнення Косова стати частиною ЄС і НАТО, приєднатися до різних міжнародних організацій, діяльність суду таки була погоджена. Белград побачив у цьому шанс відкрито заговорити про злочини, вчинені проти сербів у Косово з 1998 по 2000 рр. та добитися засудження косовських албанців. 

Про Спеціальні судові палати практично не згадували у медіа, допоки у вересні 2020 р. колишній президент Косова Хашим Тачі не вирішив самостійно здатися суду, аби довести свою непричетність до злочинів.  Його і до 2020 р. декілька разів викликали до Гааги, аби взяти свідчення, і щоразу Тачі повертався до Приштини. Здавшись, він продовжує стверджувати, що є невинним, які і його колишні соратники по Армії Визволення Косова.

До 2010 року питання притягнення до відповідальності високопосадовців Армії визволення Косова піднімалося лише в Сербії, де постійно повідомлялося про злочини старших офіцерів і військовослужбовців проти сербів у Косово. Самопроголошена республіка відповіла звинуваченнями в геноциді, вчиненому Сербією та режимом Мілошевича. Подібні взаємні заяви поширилися в ЗМІ, негативно вплинувши на стосунки людей у Косово та Сербії. Ситуація погіршилася, коли трибунал звинуватив сербів у злочинах у Косово наприкінці 1990-х рр. Тоді генеральний прокурор МТКЮ Карла Дель Понте намагалася порушити справи проти старших офіцерів ОАК, але не вистачило доказів. Вона багато разів згадує про це у своїй книзі «Полювання: я і воєнні злочинці» (2008).

Колишні лідери ОАК не підтвердили звинувачення Дель Понте проти косовських політичних лідерів, які вона висунула проти них у своїй у книзі. Швейцарія взагалі попросила автора не рекламувати книгу, оскільки це шкодило знаменитому швейцарському нейтралітету. Однак підозри колишнього прокурора спонукали Парламентську асамблею Ради Європи у 2008 році створити спеціальну комісію на чолі з Діком Марті для розслідування воєнних злочинів проти сербів у Косово.

Остаточний звіт Марті подав до Ради Європи у 2010 р. Документ містить докази воєнних злочинів, які підтвердив прокурор SITF Місії Європейського Союзу з питань верховенства права в Косово (EULEX Kosovo). Тоді ЄС вирішив, що потрібне більш детальне розслідування злочинів, згаданих у звіті Діка Марті. Це мало відбутися в рамках спеціального суду, який діяв за межами самопроголошеної республіки. Існування такого трибуналу було узгоджено з владою Косово, яка в наступні роки відкладала внесення необхідних змін до Конституції. У 2014 р. розпочався активний процес обміну документами між профільними установами Косова та ЄС щодо появи спеціального суду. Після остаточного узгодження деталей у 2014 р. у листах Президента Косова та Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки, у серпні 2015 р. Асамблея Косово проголосувала за включення 162 статей до Конституції Косова.

Окремо парламент проголосував за Закон про Спеціалізовані судові палати та спеціалізовану прокуратуру, які стали частиною судової системи самопроголошеної республіки. Установи діють відповідно до законів Косово, норм і положень міжнародного звичаєвого права та міжнародного права прав людини.

Спеціалізовані судові палати та спеціалізовані прокуратури відрізняються від МТКЮ тим, що вони не є міжнародними судовими установами. По-перше, вони є частиною національної судової системи Косова. По-друге, він діє згідно з косовським законодавством. Внесено зміни до Конституції, прийнято відповідний закон.

Існують також спільні риси між МТКЮ, спеціалізованими судовими палатами та спеціалізованою прокуратурою. Фінансування надає не влада Косово, а ЄС, США, Канада, Туреччина та Швейцарія. Судова рада Косова не призначає суддів. Палати та офіси прокурорів складаються лише з міжнародних суддів, прокурорів та персоналу з ЄС, США, Канади та інших країн-партнерів.

Слід підкреслити, що установи мають спеціальний мандат, юрисдикцію та тимчасову діяльність. Вони повинні припинити свою роботу, коли всі справи щодо обвинувачених будуть завершені. У Гаазі перебувають вісім осіб: Салім Мустафа, Хісні Гучаті та Насім Харадінай (справи проти них об’єднані в один процес), Хашим Тачі, П’єтер Шала, Якуп Краснічі, Реджеп Селімі, Кадрі Веселі. 

Мандат спеціалізованих судів і спеціалізованої прокуратури полягає в розслідуванні та судовому переслідуванні злочинів проти людяності, людства, воєнних злочинів тощо, вчинених у період з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року громадянами Косово чи Федеративної Республіки Югославія або проти них.

Влада Косово не досить активно співпрацює з судами та прокуратурою. Хоча розслідування воєнних злочинів і пошук масових поховань, з’ясування долі зниклих безвісти в Косово наприкінці 1990-х – на початку 2000-х є ключовим для переговорного процесу з Сербією. Від цього також залежить оцінка Єврокомісією ефективності судової системи Косова та її реформування за стандартами ЄС.

До створення Спеціалізованих судових палат та Спеціалізованої прокуратури по Косово Приштина вже мала досвід судового переслідування підозрюваних у воєнних злочинах. Ще у 2005 році прокуратура МТКЮ висунула звинувачення у воєнних злочинах проти сербів, ромів і косовських албанців, які співпрацювали з сербськими військовими, тодішньому прем’єр-міністру Косово, колишньому командиру Армії Визволення Косова Рамушу Харадінаю. Він добровільно здався трибуналу, підкресливши, що він невинний. Разом з ним до Гааги прибули Лахі Брагімай та Ідріз Балай, найближчі соратники Харадіная по АВК. У 2008 році суд виправдав Харадіная і Балая за 37 пунктами звинувачення, а Брагімая засудили до шести років позбавлення волі за жорстоке поводження, насильство та порушення правил і звичаїв війни.

Через місяць після виправдувальних вироків новий прокурор МТКЮ Серж Браммерц оголосив, що рішення суду скасовано. У 2010 році рішення прокурора було підтримано Апеляційною палатою МТКЮ. Наступний суд над Харадінаєм, Брагімаєм і Балаєм відбувся в 2012 році, і вони були повністю виправдані.

У 2022 р. судді Спеціалізованих судових палат винесли декілька судових рішень по ув’язненим. Саліх Мустафа став першим воєнним злочинцем, який “отримав” від суддів остаточне рішення щодо вчинених правопорушень під час війни у Косово. Йому дали 26 років ув’язнення за свавільне затримання, тортури і вбивства цивільних. Інших підозрюваних – Хісні Гучаті та Насім Харадінай – були засуджені судом на 4,5 роки за перешкоджання слідчім, суддям і прокурору Спеціалізованих палат виконувати службові повноваження, за залякування свідків і порушення таємниці слідства. Обом інкримінували ще й скоєння злочину через помсту, але цей пункт з остаточного вироку судової палати прибрали.

Судді постановили, що Гучаті та Харадінай мають відбути у в’язниці 4,5 роки, враховуючи час, який вони вже провели за гратами. Також вони мали виплатити штраф у розмірі 100 євро кожен. Обвинувачені з таким вироком не погодилися і подали апеляцію. Слухання відбулися на початку грудня 2022 року, остаточне рішення судова колегія має прийняти 2 лютого цього року.

Стаття написана за матеріалами публікації War crimes, war criminals, and Kosovo EU integration (part 4)