На основі аналізу подій та спогадів Іванкевича Володимира Михайловича, село Яструбичі
До 1987 року, коли учні та вчителі вперше переступили поріг новозбудованої Яструбичівської дев’ятирічної школи, школярі села Яструбичі навчались у трьох спорудах ще австрійської забудови.
У будинку (плебанії) колишнього місцевого священника о. Івана Матвіяса, збудованого у 1905 році та націоналізованого радянською владою у післявоєнний період, були розміщені спортзал (1 поверх) і клас трудового навчання (2 поверх).
Одного дня, будучи шестикласниками (1958-59 навчальний рік), ми прибули на урок трудового навчання. Вчитель Курило Іван Лукович із невідомих причин запізнювався і ми, школярі, пустували, нишпорячи по горищі будівлі. Аж раптом вигук «Дивіться, що я знайшов!» вмить зібрав нас біля однокласника Мудрика Любомира (чи, можливо, то був хтось інший?). У його руках була світлина, яку він зауважив між латою та покрівельною бляхою. Фотографія добре збереглася, лише один край від безпосереднього дотику з бляхою від конденсату вицвів, що частково зруйнувало світлину та напис на зворотньому боці.
Фотографія пішла по руках і, зрештою, опинилась у мене. Вже не пам’ятаю, чи то прихід вчителя для проведення уроку, чи моя цікавість до історії загалом та історичних знахідок зокрема, чи, можливо, якесь підсвідоме розуміння значимості цієї знахідки – але ця фотографія залишилась у мене на довгі роки, аж до серпня 1992 року.
Як свідчить напис на звороті, світлина зроблена у березні 1918 року у Києві. На світлині зображена, згідно напису, група колишніх російських полонених У.С.С (Українських Січових Стрільців), котрі прибули з місця перебування у полоні та зголосилися як новобранці у ряди Української армії (Київські Січові Стрільці). Світлина, очевидно, разом із листом була надіслана Гелюні Стояловській.
Питань на той час у мене виникло багато. Насамперед, що то за військо Українські Січові Стрільці, коли і як вони потрапили до російського полону, хто такий відправник фотографії Володимир Матвіяс і хто така Гелюня Стояловська – її (фотографії) одержувачка. На місцевому рівні, в селі, вдалось дізнатись, що Гелюня (Гелена чи Олена, 2.07.1893 р.н.) була дочкою місцевого священника о. Івана Матвіяса і на той час (від 24.10.1911 р.) уже була у шлюбі з Володимиром Стояловським, 25.06.1880 р.н., родом із Дрогобича. А світлину надіслав її рідний брат – Володимир Матвіяс, визначна постать в історії села Яструбичі.
Народився Володимир близько 1890 року. Організатор руханкового товариства «Січ» у Яструбичах на початку 1900-х років. У 1911-14 рр. учень Львівської Академічної гімназії. Його ім’я згадується серед перших пластунів молодіжної організації «Пласт», що була створена 12 квітня 1912 року у Головному корпусі Львівської Академічної гімназії. Володимир Матвіяс належав до гуртка «Крук». Провідником гуртка був Яків Булаєвич, але його згодом, у 1913 році, змінив Володимир Матвіяс. Подальша доля Володимира достеменно невідома.
Очевидно, що під час Першої світової війни Володимир Матвіяс у складі військового формування Українських Січових Стрільців Австро-Угорської армії воював на Східному фронті проти Російської царської армії. Міг потрапити в полон, а після Лютневої революції 1917 року у Петрограді, коли на зміну царській монархії прийшов Тимчасовий уряд Керенського, повернувся із полону у Київ, де разом з іншими колишніми полоненими був зарахований у Курінь УСС під проводом Євгена Коновальця.
Після поразки УНР і ЗУНР на початку 1920 років Володимир Матвіяс повернувся в рідне село Яструбичі й одразу включився у просвітницьку діяльність. У селі був заснований осередок руханкового товариства «Луг» (на той час «Січ» була заборонена польською владою). Та головною справою В. Матвіяса у селі та поза його межами стала політична діяльність.
На Сокальщині на початку 1920 років було створене таємне ядро УВО (Української Військової Організації), очільником якого був колишній старшина УГА М. Мельничук — кооперативний ревізор (чи інспектор) із с. Винники біля Белза. До складу ядра належали: 1. Володимир Кохан — кооператор із с. Тудорковичі; 2. Володимир Матвіяс — син пароха з с. Яструбичі; 3. Кость Мигаль — громадський діяч із с. Себечів. Це були ветерани УГА та активні діячі в усіх ділянках суспільного життя — політичній, господарській та культурно-освітній.
У 1928 році, перед виборами до Варшавського Сейму, українські політичні діячі вирішили використати польську парламентську систему для своїх національних цілей. Керівники партій УНДО (Українське Національно-Демократичне Об’єднання, голова Дмитро Левицький) і УВО (провідник УВО у Львові – Дмитро Паліїв) у Львові переговорили про можливість спільної, одностайної акції. Йшлося про те, щоб провести серед українських виборців кампанію за участь у цих виборах і ввести до Варшавського Сейму своїх діячів – як послів. На Сокальщині під прикриттям виборчого списку УНДО від УВО були внесені прізвища В. Кохана, В. Матвіяса і К. Мигаля. На виборах переміг В Кохан. На жаль, з цього періоду діяльність і подальша доля Володимира Матвіяса невідомі.
Тож повернемося безпосередньо до фотографії. На початку серпня 1992 року вже у Незалежну Україну з відвідинами прибув із США мій вуйко, мамин брат, Сивенький Василь. Якось у розмові з ним я обмовився про фотографію. Він попросив дозволу взяти фото з собою, мотивуючи це тим, що за океаном він спілкується з Володимиром Стояловським (обоє приятелі ще з польських довоєнних часів), сином Володимира Стояловського і Гелюні Матвіяс. Володимир пише книжку про свій родовід і ця світлина буде йому доречна.
Так ця фотографія опинилась за океаном, але з невідомих мені причин вона не потрапила за призначенням, бо у 2009 році вуйко Василь переслав її мені назад. А кількома роками раніше до мене звернувся мій однокласник Богдан Пікула, який почав збирати документальні матеріали для своєї майбутньої історико-краєзнавчої книжки «Село Яструбичі» – і згадав про нашу шкільну знахідку. Шкода, що ця унікальна фотографія потрапила до нього вже після того, як нарис про рідне село уже вийшов друком у 2009 році.
P.S. На світлині Володимир Матвіяс не ідентифікований, але правдоподібно це може бути юнак по центру на передньому плані.
Джерела:
Михайло Пежанський. «Початки Пласту в Академічній гімназії у Львові», інтернет.
Семен Романів. «Надбужанщина.ІІ. Революційна Сокальщина в моїх споминах», інтернет.
Богдан Пікула, Володимир Сироїд. «Історично-краєзнавчий нарис села Яструбичі. 2009 р.»
Метричні церковні книги села Яструбичі.
Інтернет-ресурси.
Народився 06 січня 1946-го року в селі Яструбичі, Львівщина, в родині сільських господарів.
Батько – Іванкевич Михайло; мати – Іванкевич Катерина, з роду Сивеньких; брат – Василь, 1943 р.н..
30 січня 1950-го року вся родина була депортована в Амурську область. Повернулася в рідне село в 1957-му році.
Освіта:
В 1966-68 роках служба в Збройних силах СРСР. Від 1969-го року і до виходу на пенсію (1996 р) – праця на вугільних підприємствах міста Червонограда, Львівщина.
Одружений. Разом із дружиною Марією виростили і виховали 3-х дітей
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин