Черговий кейс успішного циклу розробки і випробувань нових технологій у 7-му корпусі швидкого реагування ДШВ. Цього разу – про нові, адаптовані під дрони, технології мінування, які чекають на масштабування. І чи достатньо на ринку пропозиції відповідних технологій?
Сучасне поле бою – це не тільки різні види безпілотників та систем РЕБ. Інженерна підготовка (engineering support) є окремим напрямом планування й організації бою на тактичному та оперативному рівнях. Мінування реалізується у комплексі з облаштуванням інших інженерних загороджень. Найвідоміші серед них – протитанкові рови, “зуби дракона”, єгоза (колючий дріт, який зупиняє піхоту і мототранспорт). Використовуються також металеві шипи, загороджувальні “їжаки”, завали тощо.
Росіяни у 2023-му вразили світ, облаштувавши на “Лінії Суровікіна” мінні загородження багатокілометрової глибини. У місцях, де вони пробивалися вогнем артилерії та мінними тралами, застосовувалися інженерні машини дистанційного мінування «Земледелиє». Вони здатні запускати пакети 122мм реактивних снарядів з касетами-мінами на дальність від 5 до 15 км.
Ще раніше на Донецькому напрямку до позиційної оборони перейшли підрозділи ЗСУ, яким потрібні були рішення для дистанційного мінування. Вони існують, наприклад, у форматі касетних боєприпасів системи «Хаймарс». Або ж протипіхотний варіант – у вигляді касетних снарядів калібру 155 мм (Area Denial Artillery Munition – ADAM). І протитанковий – Remote Anti-Armor Mine System (RAAMS).
Проте «Хаймарси» і касетні системи дистанційного мінування завжди були у дефіциті. Плюс – існує обмежене постачання таких систем з боку європейських країн – вони не виробляють протипіхотних мін через підписання Конвенції про заборону використання протипіхотних мін. Артилерія має все меншу глибину ураження “сірої зони” через те, що має відтягуватися в тил під тиском атак ворожих БПЛА. У результаті – бригадам та корпусам потрібні альтернативні рішення дистанційного мінування.
Серед доступних інструментів дистанційної доставки вантажів у 7 КШР ДШВ, як і у інших бригад/корпусів, є досвід застосування важких логістичних дронів типу «Vampire», “Кажан”, “Nemezis”. Природньо, на тактичному рівні виникла ідея застосувати їх для дистанційного мінування.
Мінування на лінії бойового зіткнення, коли підрозділ уже “в контакті” (а не при облаштуванні оборони в тилу) застосовується на розвіданих шляхах висування противника, на флангах і стиках позицій, в глибині позицій ворога на шляхах логістики.
Наприклад, зараз, на Покровському напрямку ми “сидимо” на заздалегідь підготовлених рубежах. Тут є протитанкові рови, багато шарів єгози, мінні поля. Противник вогнем артилерії, скидами, тралами, саперами намагається “прорубати” декілька проходів у наших мінно-інженерних загородженнях. Він не може зруйнувати одразу всю лінію. Це фізично неможливо.
Пошкоджені проходи потрібно терміново замінувати перед висуванням ворожої піхоти. Противник знову нанесе артилерійський удар (вибух фугасів калібру 152 мм спричиняє детонацію мін у радіусі 15-20 метрів). І у короткому часовому проміжку до проходу штурмової групи цей прохід треба знову замінувати, завадити проходу.
Це постійна, виснажлива боротьба швидкості, ресурсів, логістики, розвідки, інженерів, артилерії та піхоти. На мінному загороджувальному рубежі противник зупиняється, накопичується. Складаються умови для ураження фугасами артилерії чи мінометів, працюють FPV. Все – втрати критичні, штурм відбито ще на підході.
Високу ефективність показує підрив мін за допомогою радіо модуля. Якщо точку підриву вивести на командний пункт, то батл-офіцер цієї ділянки отримує додатковий засіб ураження. Він і дає синергетичний ефект до його схеми вогню. Міна не відмовить у виконанні завдання, дистанційність підриву гарантує безпеку особовому складу.
Інші переваги саме керованого способу підриву:
Принцип дії простий: детонатор активується радіосигналом. Може включати мережу ретансляторів, які можуть встановлюватися на висотах або завдяки невеликій вазі можуть знаходитися на БПЛА.
Для “скидів” використовуються як зразки мін виробництва СРСР, так і власні розробки «підвальних лабораторій» тактичних частин – бригад.
Радянські запаси невблаганно вичерпуються і на перше місце виходить якраз кустарне виробництво. Це варто повторити і підкреслити: на найвищому тактичному рівні (корпус) при облаштуванні мінно-вибухових загороджень дистанційного мінування ми покладаємося на «гаражну», кустарну збірку боєприпасів. В середньому підрозділами виготовляється мін у 8 разів більше, ніж отримується в порядку загальновійськового забезпечення.
Саме тому бригадні майстерні працюють в режимі міні-заводів: 3D принтери друкують 24/7, виготовляючи хвостовики та корпуси. Направду, це вимушений «подвиг»: дистанційне мінування сотень тисяч квадратних кілометрів фронту має забезпечуватися масовим виробництвом.
Варто підсумувати, що для підвищення ефективності використання МВЗ на сучасному полі бою потрібно, щонайменше:
Тож маємо купу роботи, панове виробники і розробники. На ринку систем дистанційного мінування попит перевищує пропозицію у рази. А підрозділи очікують виробників, які можуть реалізувати їх бойовий досвід.
Нагадаємо, “Батл-тест від 7 корпусу ДШВ” – спільний інформаційний спецпроєкт 7 корпусу швидкого реагування ДШВ ЗСУ та «Мілітарного». Тут публікуються матеріали про результати тестування сучасної техніки та софту, яке проводять підрозділи корпусу у реальних бойових умовах. Ми надаємо швидкий фідбек про випробування найрізноманітніших інновацій від сенсорів, РЕБ та звʼязку до безпілотників, робототехніки та вибухівки.
Як це працює? Ви надаєте на тестування свій продукт – ми чесно тестуємо ваші «іграшки», надаємо прямі відгуки військових і прозорі висновки, як покращити ваш mil-tech продукт.
Ми відкриті до співпраці з виробниками й стартапами — надсилайте свої пропозиції. Електронна пошта: [email protected]
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин