Популярні
До початку повномасштабного російського вторгнення, ДШВ перебували у процесі реформування згідно з планом нарощення бойового потенціалу: створювались нові бойові підрозділи, збільшувалась чисельність військ, закуповувались нові зразки озброєння та техніки.
Станом на 2022 рік, Командуванню ДШВ підпорядковувались наступні частини:
Чисельність військ складала приблизно 21-25.000 о/с.
Детальніше про стан ДШВ станом на 2020 рік, та пропозиції що до реформування військ, можна прочитати у статті Десантно-штурмові війська. Сучасний стан та перспективи розвитку (2020 року)
Частини ДШВ на початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року показали себе як одні з найбільш боєздатних підрозділів ЗСУ. ДШВ як окремий рід військ зустріли війну, маючи централізовану систему управління (зі сформованим органом управління) і комплект частин забезпечення, що перебували у процесі формування. Також, враховуючи масовий громадський ентузіазм на початку 2022 року, десантно-штурмові війська змогли дуже швидко розгорнути штати частин військового часу, в основному збільшуючи їх за рахунок добровольців, які вже мали бойовий досвід.
На початку війни частини і окремі підрозділи ДШВ використовувались в основному як мобільна, добре підготовлена піхота.
Умовно розділивши період повномасштабного вторгнення на два етапи (2022-2023 та 2023-2025), можемо проаналізувати участь ДШВ у війні та особливості застосування цього роду військ відповідно цих етапів.
На першому етапі (2022-2023), частини ДШВ/ брали участь у оборонних боях на Донбасі, Харківщині, обороні Києва. В цей період відбувалось освоєння нового озброєння, що передавалось західними партнерами. Війська отримали досвід наступальних боїв з регулярними частинами противника. Значно зріс досвід застосування БПЛА.
В цей же час почалось активне збільшення чисельності військ та формування нових частин
Початком другого етапу війни умовно можна вважати 2023 рік, коли почалась активна підготовка до контрнаступу. Контрнаступ, за задумом вищого військово-політичного командування, мав стати переломним етапом війни і призвести до визволення значної частини території України. ДШВ відводилась у ньому важлива роль, як найбільш боєздатних та надійних частин.
Враховуючи досвід попередніх років війни, у ДШВ відбувались наступні зміни:
Знаковою для ДШВ стала Курська наступальна операція, що почалась у серпні 2024 року. Частини ДШВ стали головним ударним кулаком для входу на російську територію. Контроль російської території на Курщині тривав більше року.
В 2025 році, ДШВ, згідно загального плану по переходу на корпусну структуру ЗСУ, одними з перших переформували частини у корпуси. У лютому 2025 року був створений 8 корпус ДШВ, а вже у квітні 2025 – 7 корпус
Станом на 2025 рік, ДШВ є окремим родом військ, командуванню якого підпорядковуються два корпуси, і частини прямого підпорядкування (бойового, оперативного і логістичного забезпечення):
Станом на 2025 рік, бригади ДШВ мають ОШС майже подібну до механізованих бригад СВ, але комплектуються в основному колісною бронетехнікою (БТР та ББМ 4х4).
Використовуються частини ДШВ в оборонних та наступальних операціях, на найбільш складних ділянках фронту як піхотні частини з високою мотивацією та підготовкою.
За своїм спеціалізованим призначенням – штурмові дії з десантуванням парашутним, чи аеромобільним способом – масово не застосовувались.
Спеціалізована десантна бойова техніка (БМД, НОНА-С, БТР-Д та т. п) за прямим призначенням – не застосовувалась. Більше того – вона показала низьку ефективність в даній війні, тому по мірі виходу з ладу за технічними причинами, і її знищенню противником, ці зразки поступово виводяться з експлуатації.
Для того, щоб реформувати ДШВ для початку треба визначити – які задачі повинен виконувати цей рід військ?
У попередній статті: Десантно-штурмові війська. Сучасний стан та перспективи розвитку (2020 року), яка писалась ще до повномасштабного вторгнення, пропонувались такі основні пропозиції у реформуванні Командування ДШВ
Це вважалось доцільним для того, щоб у мирний час (безпекову ситуацію з 2019 по 2022 умовно можна вважати мирним часом, оскільки активні бойові дії не велись) мати з’єднання, здатне у короткий проміжок часу швидко переміститись на загрозливий напрямок державного кордону і зайняти оборону. Враховуючи велику протяжність кордонів України, ЗСУ станом на початок 2022 року не могли забезпечити розміщення бойових частин по всій лінії кордону.
Отже доцільним було створення з’єднання, що перебувало б у високій ступені готовності до виконання, і мало спеціалізовану техніку для мобільних операцій (гелікоптери, колісні ББМ). Війна підтвердила доцільність такої пропозиції.
Це мало б максимальний ефект, якби був підготовлений і введений у дію план застосування з’єднання ДШВ на найбільш загрозливому напрямку – наприклад на Кримському перешийку. Це не вдалось реалізувати, оскільки противник почав наступ за всіма напрямках держкордону і ДШВ використовувались як окремі частини. План оборони на найбільш важливому напрямку не передбачав швидкого перекидання угруповання сил з’єднання (а можливо взагалі не був розроблений?)
Ця пропозиція теж виявилась раціональною, оскільки у теперішній війні, частини ДШВ не використовували парашутний спосіб десантування.
Ця пропозиція теж була правильною. Чому повітряно-десантну підготовку треба залишити у двох частинах – буде описано нижче
Це було доцільно зробити до повномасштабного вторгнення саме для того, щоб корпус ДШВ став з’єднанням швидкого реагування і міг швидко перекидати частини на загрозливий напрямок.
На даний момент такі задачі перед ДШВ не стоять і у армійської авіації багато своїх, важливих, завдань. Але на той період пропозиція була виправданою.
Пропозиція була доцільною і досі не втратила свою актуальність. В умовах обмежених фінансових ресурсів доцільно сконцентрувати їх і сучасну навчально-технічну базу для повітряно-десантної підготовки всіх силових структур. Окрім ДШВ ЗСУ, це можуть бути частини СпП ГУР, ССО, СЗРУ, НГУ, СБУ. Створення декількох подібних навчальних центрів (чи курсів) у окремих силових структурах призведе до розпорошення ресурсів, і неможливості розвитку сучасної навчальної бази.
До 2022 року ця пропозиція була доцільною, оскільки переводила б дві гірсько-штурмові бригади у корпус швидкого реагування. Це дозволило би підтримувати у бригадах високий рівень бойової готовності (короткий час для бойового розгортання та переміщення), особливо з врахуванням того, що ці бригади були б елементом з’єднання швидкого реагування за Закарпатті з врахуванням того, що деякі сусідні країни на цьому напрямку проводять недружню політику що до України, отже зберігається ризик військового загострення.
Звісно зараз у такому рішенні вже немає доцільності – з’єднання швидкого реагування не має пріоритету у повномаштабному конфлікті, а гірсько-піхотні частини застосовуються як звичайні механізовані частини.
Війна також підтвердила правильність такої пропозиції. Зараз, всі частини ДШВ де-факто використовуються як механізовані з’єднання. Проводити парашутно-десантну підготовку у всіх без винятку частинах ДШВ – не є доцільним, якщо розглядати її як базову підготовку, а не військову традицію чи елемент психологічної підготовки.
Пропозиція передбачала оснащення новими зразками озброєння і техніки, з метою підвищення мобільності ДШВ, спроможності частин до швидкого переміщення підрозділів. На той момент пропозиція була вірною.
Якими повинні бути ДШВ у майбутній війні?
Якщо у попередній статті, написаній у 2020 році, пропонувалось на основі командування ДШВ створити корпус швидкого реагування, який би мав стати високомобільним з’єднанням, яке можна було швидко привести у бойову готовність (а певні його частини, на ротаційній основі, постійно мали б перебувати у стані підвищеної боєготовності) і перекинути на загрозливий напрямок кордону для відбиття основного удару, то тепер, на основі досвіду повномасштабної війни (рейдових дій 95-ї оАМБр у липні-серпні 2014 року, Курської наступальної операції),
можна запропонувати наступну модель спеціалізації ДШВ – десантно-штурмові війська мають стати об’єднанням (угрупованням), призначеним для наступальних (рейдових) дій на оперативно-тактичній глибині противника чи окупованій території України.
Для цього пропонується:
1. Визначити в керівних документах для об’єднання(угруповання) ДШВ спеціалізацію для наступальних (рейдових) дій на оперативно-тактичній глибині території противника чи на окупованій території України.
*багато хто може не зрозуміти відмінності пропонованої ролі ДШВ від штурмових військ (які нещодавно були відокремлені у рід військ).
Різниця полягає у тому, що штурмові війська виконують роль вмотивованої піхоти, для ведення наступального загальновійськового бою на тактичній глибині та на урбанізованій місцевості. ДШВ, хоч часто і виконують ті ж самі завдання, але повинні стати підрозділами для наступальних дій у оперативно-тактичній (стратегічній) глибині, маючи для цього відповідну підготовку, організацію логістичного забезпечення і озброєння.
Пропонується парашутно-десантну (ПД) підготовку залишити лише у двох бригадах (також в Командуванні ДШВ і деяких підрозділах прямого підпорядкування).
Командування ДШВ залишило повітряно-десантну підготовку у програмі підготовки у всіх частинах ДШВ, мотивуючи це позитивним впливом на морально-вольові якості особового складу. Частково логіка у цьому є, але значні фінансові ресурси на організацію такої підготовки для всіх підпорядкованих частин в умовах обмеження цих ресурсів нівелює цей фактор. Тим більше, що парашутно-десантний спосіб десантування не є і не буде основним способом доставки військ для ДШВ.
Чому ж тоді не відмінити парашутно-десантну підготовку взагалі?
Для цього є дві причини:
Попри те, що за час повномасштабної війни ДШВ не проводили парашутне десантування підрозділів, така ймовірність може виникнути у майбутній війні.
Зараз це може звучати фантастично з огляду на досвід нинішньої повномаштабної війни, але парашутне десантування підрозділів цілком може бути актуальним у майбутній війні (а готуватись треба саме до майбутньої війни). Це можуть бути парашутно-десантні операції частин ДШВ в оперативному тилу противника за умов подавлення його ППО або парашутно-десантні операції ДШВ України у рамках спільних операцій з союзниками, навіть не на європейському театрі бойових дій (де, наприклад, Україна в коаліції з союзниками будуть протистояти коаліції ворожих країн (яких саме – уточнювати не будемо).
Більш реалістичними на перспективу є аеромобільні операції
Варто згадати гостомельську операцію окупаційних військ. Хоча в результаті підрозділи російських військ і були вибиті з гостомельського аеропорту, а основні підрозділи не змогли пробитись до них для закріплення, саму аеромобільну операцію по висадці десанту можна вважати вдалою. Росіяни змогли висадити десант, залучивши доволі велику кількість гелікоптерів (за різними оцінками, від 20 до 30 транспортних гелікоптерів одночасно), причому висадка пройшла в зоні доволі щільної системи ППО Києва.
В українських силах оборони за час повномасштабної війни також був локальний досвід аеромобільних операцій в умовах насиченої ППО противника – зокрема, висадка груп СпП на острів Зміїний, висадка піхоти в оточений Маріуполь та деякі інші. Масштаб залучення вертолітної техніки звісно був меншим, але сам факт проведення таких операцій в умовах потужної ППО противника показує життєздатність аеромобільних операцій в умовах сучасної війни.
Друга причина – це пропонована спеціалізація ДШВ для майбутніх умов війни, а саме участь наступальних (рейдових) дій на оперативно-тактичній глибині противника чи на окупованій території України. Саме для цього необхідністю буде наявність у складі ДШВ спеціалістів і відповідної техніки для десантування вантажів спеціальними парашутними системами.
Як показав досвід Курської операції, слабким місцем при утриманні захоплених територій противника стала логістика. Саме спеціальні парашутні системи, важкі транспортні БПЛА, наземні робототехнічні комплекси (бойові платформи), що десантуються парашутним способом повинні стати основою оновленої логістичної системи ДШВ.
Враховуючи ці фактори, пропонується залишити повітряно-десантну підготовку для двох бригад, одна з яких повинна спеціалізуватись на парашутно-десантному способі висадки, а інша – на аеромобільному. Решту ДШ бригад у складі корпусів, пропонується переформувати на рейдово-штурмові, піхотно-рейдові (назва не має визначального значення) і виключити з програми їх підготовки повітряно-десантну підготовку.
Як і в 2022 році, ця пропозиція вбачається актуальною – зосередивши в одному навчальному центрі парашутно-десантну підготовку для всіх силових структур, можна сконцентрувати обмежений фінансовий, людський і технічний ресурс, звісно за умови здатності забезпечити безпеку ОС та матеріальної бази при ймовірних масованих ракетних ударах. При створенні єдиного, міжвидового, навчального центру варто враховувати фактор безпеки при підготовці різних підрозділів СпП у одному місці.
В полку (полках) логістики ДШВ пропонується змінити ОШС, пристосувавши її до використання транспортних плануючих парашутно-десантних систем, важких транспортних БПЛА, наземних транспортних роботизованих платформ, а також провести аналіз та визначити ТТХ і склад вказаних систем для забезпечення виконання завдань ДШВ, відповідно пропонованої спеціалізації.
Для розуміння особливостей логістичного забезпечення, які необхідні для пропонованої моделі ДШВ (наступальних/рейдових дій на оперативно-тактичній глибині), можна привести приклади військової техніки, на які треба орієнтуватись при створенні логістичної системи ДШВ. Це важкі транспортні БПЛА – наприклад: прототип китайського важкого транспортного БПЛА Air White Whale W5000. (вага корисного навантаження до 5т, дальність польоту до 2600км). Або легший БПЛА CH-YH1000. (вага корисного навантаження до 1200кг, дальність польоту до 1500км)
Також, важливим елементом логістики ДШВ, мають стати керовані парашутно-плануючі системи різної вантажопідйомності. Що дозволятимуть, з високою точністю, доставляти вантажі на велику відстань від місця скиду з літака, чи транспортного БПЛА
Для наземного транспортування вантажів у червоній зоні, варто розвивати транспортні наземні роботизовані системи, різної вантажопідйомності. В Україні вже розробляються подібні комплекси:
Оскільки у повномасштабній війні десантно-штурмові бригади використовувались як звичайна мобільна піхота, пропонується (як і в 2020 році) переформувати їх (окрім двох) у звичайні піхотні частини, закріпивши їх спеціалізацію у відповідності до реально виконуваних ними завдань.
У попередній статті від 2020 року пропонувалось переформувати ДШВ у корпус швидкого реагування для того, щоб ми мали угруповання військ з можливістю швидкого перекидання на загрозливі ділянки кордону. Як вже писалось вище – така функція була актуальною для ДШВ до повномасштабного вторгнення. Зараз її реалізувати важко, оскільки сучасні ДШВ розкидані по всьому фронту, часто виконуючи завдання побатальйонно чи навіть поротно, тому виведення частин з фронту і їх утримання (підготовка) як резерву для нарощування військ на важливій ділянці фронту зараз не є можливим. Перекидання частин і підрозділів ДШВ для “затикання дірок” на фронті – зовсім не є застосуванням частин швидкого реагування.
Але за умов перемир’я (тимчасового припинення війни) задачі угруповання швидкого реагування знову стануть пріоритетними для цього роду військ. У такому разі, в нових умовах, можна буде поєднати у спеціалізації ДШВ задачі угруповання швидкого реагування і піхотно-рейдових дій.
Продовжуючи вищенаведену думку, у разі призупинки війни, вбачається доцільним підпорядкування ДШВ однієї з бригад армійської авіації (АА). Це посилило б спроможності ДШВ виконувати завдання у якості угруповання швидкого реагування та для проведення аеромобільних операцій
Зараз Україна перебуває на етапі високої ймовірності заключення мирного договору з росією, але які б не були умови цього договору – це буде лише тимчасове перемир’я. В майбутньому нас чекає нова війна з агресивним сусідом.
Саме до цієї нової війни нам треба і змінювати, і пристосовувати структуру ДШВ.
Нова війна точно буде іншою, ніж бойові дії під час повномасштабного вторгнення. Новий конфлікт буде характеризуватись масштабним застосування безпілотних систем у всіх середовищах (в повітрі, на землі, і на морі) і застосуванням штучного інтелекту. Критично важливим є уникнути помилки – підготовки до минулої війни.
Саме тому, виходячи з оцінки досвіду застосування цього роду військ у повномасштабній війні, пропонується у період продовження повномасштабної війни переформувати існуючі ДШВ в угруповання (об’єднання) військ, призначене для ведення наступальних, рейдових дій на оперативно-тактичній глибині, у тому числі і на території противника, а у разі заключення перемир’я (призупинення війни) – доповнити задачі ДШВ роллю угруповання швидкого реагування.
Відповідно до цієї спеціалізації, пропонується зміна в ОШС ДШВ, виборі техніки і озброєння.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
