Влада Туреччини «звільнила» російське судно з краденим зерном. Іран затримав декількох західних дипломатів. «Хезболла» перешкоджає газовій програмі Ізраїлю. Турецький журналіст назвав ймовірну дату турецької операції в Сирії.

Туреччина: Міністр закордонних справ московії сергій лавров та глава МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу провели зустріч на полях Ради міністрів закордонних справ G20, яка проходить на острові Балі в Індонезії. Без повідомлення про порядок денний зустрічі.

Як передає агентство Bloomberg, Україна викликала в МЗС посла Туреччини, пославшись на «неприйнятну ситуацію» після того, як влада Туреччини «звільнила» російське судно, яке перевозило зерно з порту Бердянська.

Поки важко сказати чи пов’язане перше повідомлення з другим, але продовжуємо уважно спостерігати за цією ситуацією.

Іран: Революційна гвардія Ірану затримала кількох іноземців, у тому числі другого за старшинством представника Великобританії в Тегерані, за ймовірні шпигунські дії, повідомляє Reuters.

«Ці шпигуни брали зразки землі в центральній пустелі Ірану, де проводилися аерокосмічні ракетні навчання Корпусу вартових революції», — заявило іранське державне телебачення. Далі були продемонстровані кадри Джайлза Вітакера та його родини в центральному Ірані, де британський дипломат, здавалося, брав проби землі. «Вітакер був вигнаний з міста після того, як вибачився (влада)», – йдеться в телерепортажі.

Однак речник МЗС Великої Британії заявив: «Повідомлення про арешт британського дипломата в Ірані абсолютно неправдиві». «Він (Вітакер) навіть більше не працює в Ірані!» Одного із затриманих державне телебачення ідентифікувало як чоловіка австрійського аташе з питань культури в Ірані. Австрійські офіційні особи не були доступні для коментарів з цього приводу.

Телебачення також показало фотографію третього іноземця, ідентифікованого як Мацей Вальчак, професор університету в Польщі, який, за його словами, відвідував Іран як турист. У телерепортажі було показано кадри, на яких нібито показано, як Вальчак і троє його колег збирають зразки землі в іншій місцевості після відвідування Ірану в рамках програми наукового обміну. Зазначається, що збір зразків також збігся з випробуванням ракети в південній іранській провінції Керман.

За останні роки елітна Революційна гвардія Ірану заарештувала десятки громадян із подвійним громадянством та іноземців, переважно за звинуваченнями у шпигунстві. Правозахисні групи звинуватили Ісламську Республіку в спробах домогтися поступок від інших країн шляхом арештів за подібними звинуваченнями, які могли бути сфабрикованими. Тегеран заперечує арешти людей з політичних мотивів.

А ще Іран відповів на нещодавній коментар прес-секретаря Держдепартаменту США Неда Прайса про «брак серйозності» і «сторонні вимоги, які виходять за рамки ядерної угоди», які демонструє Іран під час перемовин за цією проблемою.

Натомість міністр закордонних справ Ірану Госейн Амір Абдоллагіан відкинув такі звинувачення і заявив: “У нас немає вимог, які виходять за межі ядерної угоди – всупереч деяким твердженням американської сторони в ЗМІ”

«Під час нещодавніх переговорів у Досі одним із головних питань, на якому ми зосередилися, була ефективна гарантія з боку Вашингтону, що запевнить нас в економічних перевагах, пов’язаних з угодою», — сказав Амір Абдоллагіан. «Сполучені Штати повинні взяти на себе зобов’язання, щоб Іран міг отримати вигоду від угоди 2015 року в повній мірі. Поки що американська сторона не змогла запевнити нас у цьому», – додав він.

Як бачимо, Іран не залишився осторонь після висунутих звинувачень і перейшов у публічний і навіть не дипломатичний наступ, однак, це навряд чи допоможе зблизити позиції між сторонами у «ядерних перемовинах», Тому процес продовжує залишатися там де і був – у- глухому куті.

Ізраїль: І поки переговорний процес залишається без зрушень, активізація провокацій на землі збільшується відчутно. Традиційно, Іран активізував свої проксі сили, в даному випадку «Хезболла», яке після атаки по газодобувній вишці в Середземному морі, також спробувала посилити свої позиції на Галанах, за що були покарані ізраїльським ударним БПЛА.

А ще, авіа-компанія сирійського режиму Cham Wings, перенаправила свої рейси з Бейруту до Камишли, після того, як дамаський аеропорт пережив неодноразові удари ізраїльських ПС. Що може перетворити цей військовий аеропорт, який під контролем русні, в іранський перевантажувальне транспортний хаб. Що в принципі ставить під загрозу виникнення випадкового прямого військового конфлікту між Ізраїлем та московією, оскільки Єврейська держава у питанні своєї безпеки не відступить ні на крок.

І в разі такого варіанту, подальший розвиток подій не важко собі уявити, оскільки загибель хоча б одного ізраїльського або американського військовослужбовця від іранських-російських-асадівських сил знаходиться за межею «червоних ліній». Тому well come to hell!

Ліван: Ізраїльські офіційні особи заявили, що погрози з боку підтримуваного Іраном бойового угруповання «Хезболла» можуть зупинити план Ізраїлю з доставки природного газу в Європу, з чим пов’язаний візит тимчасового прем’єр-міністра Ізраїлю до Франції, щоб розрядити кризу навколо його морського кордону з Ліваном, повідомляє The Wall Street Journal.

Прикордонна суперечка ризикує перерости у збройний конфлікт після того, як «Хезболла», погрожувала вжити заходів, спрямованих на припинення роботи на контрольованому Ізраїлем газовому родовищі Каріш.

Міністр енергетики Ізраїлю Каріне Ельхаррар заявила у вівторок, що газ з Карішу, який може почати видобуватися вже у вересні, призначений для Європи відповідно до угоди, укладеної минулого місяця з Європейським Союзом. Європа активно шукає нових поставок енергії після вторгнення росії в Україну та подальших санкцій проти москви.

«Ми повинні показати Ізраїлю, що ми можемо захищати наші території», — сказав представник «Хезболли», зазначивши, що група відправила безпілотники без узгодження з урядом Лівану.

Ізраїль та Ліван не мають дипломатичних відносин і перебувають у стані війни з моменту заснування Ізраїлю в 1948 році. Країни не мають узгодженого сухопутного кордону, але зобов’язуються припинити вогонь уздовж так званої Блакитної Лінії, межі, проведеної Організацією Об’єднаних Націй після того, як ізраїльські війська вийшли з південного Лівану у 2000 році.

За словами ізраїльських та ліванських офіційних осіб, у 2011 році і Ліван, і Ізраїль надали в ООН координати своїх морських кордонів. Це залишило спірну територію площею 330 квадратних миль, але Каріш повністю потрапив в економічні води Ізраїлю, заявили офіційні особи обох країн. На отриманій карті також розміщується газовий резервуар далі на північ, який Ліван називає Кана, а Ізраїль – Блок 72, у спірній зоні між ізраїльськими та ліванськими економічними водами.

З точки зору Ізраїлю, суть його переговорів з Ліваном полягає в тому, які права кожна країна має на водосховище Кана. Зважаючи на це, Ізраїль у 2016 році надав права на розробку Каріш лондонській компанії Energean. Але коли наприкінці 2020 року Ізраїль і Ліван розпочали переговори за посередництва США щодо вирішення тривалої суперечки щодо морського кордону, Ліван отримав нову позицію щодо свого морського кордону, згідно з якою Каріш опинився на спірній території, а Кана — в ліванських економічних водах.

Прибуття газової платформи в Каріш у червні спонукало уряд Лівану запросити посередника США Амоса Хохштейна, представника Державного департаменту з питань енергетики, щоб відновити переговори з Ізраїлем. Держдепартамент не відповів на запити про коментарі. Ізраїльські та ліванські офіційні особи заявили, що пан Хохштайн прибув до Бейрута з чітким повідомленням про те, що Каріш не є предметом суперечки і що Лівану потрібно буде продовжувати морські переговори з позиції 2011 року.

За словами ліванських офіційних осіб, Ліван погодився на вимогу пана Хохштейна, якщо Ізраїль припинить роботу на Каріші, поки триватимуть переговори. Офіційний представник «Хезболли» сказав, що угруповання погодилося з позицією уряду Лівану, але не погоджується з тим, як слід поводитися з Ізраїлем, якщо робота в Каріші продовжиться.

Сирія: Один з журналістів турецької Hürriyet Абдулкадір Сельві, який входить в журналістський пул президента Ердогана, висловив свою думку, що операція на півночі Сирії розпочнеться одразу після закінчення свята Курбан-Байрам, десь 9 липня.

Така «думка» від людини, яка може отримувати інформацію безпосередньо з адміністрації турецького президента не аби як розбурхала спільноту оскільки вибір дати дійсно є цілком очевидним. Однак, президент Ердоган та військові попереджали, що операція відбудеться після закінчення приготувань у свій час. Іншими словами, дату 9 липня потрібно сприймати яку точку прийняття рішення, остаточність якого буде оцінюватися від обстановки яка складеться саме на цю дату.

Ну а поки підготовка триває, я би сказав, навіть у активній фазі – мобілізація протурецьких сил, сил курдських комуністів та їх союзників триває, численні колони важкої техніки ЗС Туреччини продовжують накопичуватися у вихідних районах півночі Сирії.

Кількість русні, яка після гучних рухів, нарешті заспокоїлася, оцінюється в північних районах Сирії десь у 500 голів. 300 з яких знаходяться безпосередньо в Камишли, яке знаходиться далеко від пріоритетних заявлених цілей турецької армії. Решта розкидана по декількох базах від Таль-Ріфаату далі на схід аж до Таль-Тамру. Тобто, ніяких задач крім спостереження за загальною обстановкою ці свнсбк виконувати не спроможні.

Загальна служба безпеки Вільних земель Ідлібу звітувала про ліквідацію терористичної групи «Ансар Абу Бакр», яка причетна до нападів на турецькі конвої у 2020 році. Ця група, ватажки якої заарештовані, проявила свою активність після досягнення нових домовленостей між Туреччиною і московією, як результат частково успішної наступальної компанії армії асада про повстанських сил в Ідлібі 2019-2020рр. На фото ватажки цієї групи.

Відповідно цих домовленостей, спільні російсько-турецькі патрулі мали б проводити патрулювання трасою М4-М5 контрольованих повстанцям територій, напроти подібних патрулювань в районі Айн-Аль-Араб (Кобані) на півночі Алеппо, яке під контролем РПК. Такий собі «Мінськ2» по-сирійські.

Підриви спільних колон техніки, які проводили терористи «Ансар Абу Бакр», мали б довести неспроможність турецької армії контролювати території повстанців і дали б новий привід для русні для невибіркових бомбардувань Ідлібу. Однак відразу, після перших підривів, стало зрозуміло, що атаки на російські машини відбувається показово, напроти атак на колони турецьких військ, і проходять без жертв і навіть значних ушкоджень бронетехніки.

Тому, пропагандистський галас був відразу ліквідований, а саму групу прив’язали до російських спецслужб асада, після чого бойовики «Ансар Абу Бакр» пішли в глухе підпілля і про діяльність групи не було чутно два роки. Зараз, вочевидь, терористи отримали нові завдання від своїх московських кураторів, однак були завчасно знешкодженні розвідкою ХТШ. Гадаю, що нас чекають багато цікавих історій про причетність русні до багатьох терористичних актів проти мирного населення.