Сьогодні фінальний допис за підсумками 2021 року. А оскільки основні арабські гравці розташовані на Аравійському півострові, почну з них. Закінчу все московією.

Аравійський півострів: Так сталося, що Ємен поки єдина країна Близького Сходу на території якої громадянська війна триває у «гарячій фазі». Цей спадок «арабської весни», підтримують сили умовно арабської коаліції на чолі з Саудівською Аравією (уряд президента Абд-Раббу Мансур Хаді) та ісламського руху «Ансаруллах» (хусити), який підтримує Іран. Станом на початок року контроль територій країни виглядав так. Червоним кольором позначені хусити, зеленим Арабська коаліція.

І якщо з «червоними» все більш менш зрозуміло: поставки зброї, ракет, БПЛА, інструкторів КВІР та «Хезболла», розгортання іранських систем ППО, завдавання ударів по території сусіднього КСА з метою виведення з ладу об’єктів нафтової інфраструктури та аеропортів, то в провладному таборі все не так однозначно.

Арабська коаліція в складі КСА та ОАЕ фактично розвалилася після проголошення сепаратистами півдня у 2018 році власного уряду так. зв. Південної перехідної ради, що призвело до розвалу частини збройних сил Ємену та втраті контролю над Аденом та островами. ОАЕ, які підтримали сепаратистів, вивели більшу частину військ з Ємену. Тому коли ми чуємо, про успішні дії Арабської коаліції, то фактично це ЗС Саудівської Аравії.

Минулий рік, після невдачі з наступом єменської армії на Сану, почався з гучної заяви тоді ще нової адміністрації Джо Байдена про припинення підтримки США наступальних операцій сил Арабської коаліції в Ємені та про початок пошуку мирних шляхів урегулювання конфлікту.

Зрозуміло, що ця мирна ініціатива не мала жодного шансу на реалізацію, проте поставила КСА в дуже не зручне становище. Вивід систем ППО США з Королівства оголив протиповітряний захист союзника, перед загрозою яка зростала. На кінець року атаки замінованих-БПЛА та балістичних ракет з боку хуситів по території КСА майже виснажили наявні запаси протиповітряних ракет.

Повітряні сили КСА, які залишалися чи не єдиною стримуючою силою просування хуситів, продовжували завдавати численних ударів по їх угрупованням, завадивши в такий спосіб захопити нафтоносну провінцію Мааріб з однойменною столицею. 18 листопада Agence France-Presse повідомило, що за даними джерел, близьких до хуситів, з середини червня в Маарібі було вбито майже 15 000 бойовиків.

Разом з тим, пригальмувавши навколо Маарібу, хусити розгорнули наступ на інших напрямках. Основним здобутком, яких стало захоплення в листопаді портового міста Ходейда. Сили підтримувані КСА та ОАЕ діяли відокремлене, тому відступили майже без спротиву.

В цілому, громадянську війну уряд Хаді, разом з КСА та Південна перехідна рада разом з ОАЕ потроху програють. Хусити, які мають беззаперечну і більш потужну іранську підтримку у 2021 році володіли ініціативою майже на всіх фронтах. І поки не має передумов сподіватися, що така ситуація зміниться.

На додачу до активних боїв на суші, триває загострення «танкерних війн», коли іранські КВІР або ті ж хусити, захоплюють судна/танкери інших країн в Аденські затоці, Червоному морі та Оманській затоці. Такі напади є відповіддю на арешти санкційних іранських танкерів та перехоплення вантажів зі зброєю хуситам.

В цілому ж, війна в Ємені вже давно перетнула межу «громадянської» і захоплені райони країни вже є територією для нападу на КСА та можуть бути використані для нападу на Ізраїль. Майбутні перемоги хуситів лише збільшують шанс розростання конфлікту за межі Ємену.

Ускладнення ситуації в Ємені підштовхнуло КСА та ОАЕ шукати нових/старих союзників і почати процес відновлення відносин з Ізраїлем та покращення таких відносин з Туреччиною.

Для покращення міжнародного іміджу, в КСА засудили вбивць журналіста Хашоггі (хоча кажуть що вони відбувають покарання на «віллах»), а ОАЕ розгорнуло широку програму інвестицій, як то $10 млрд в турецьку економіку та $19 млрд на закупку французьких озброєнь (включно з 80 од. Rafale). Крім того, ОАЕ відмовилися від відкритої підтримки Хафтара в Лівії.

Однак, політичні процеси не відбуваються так швидко, як військовий наступ, тому ми стали свідками нових непорозумінь між США та їх головними союзниками на Близькому Сході. То ОПЕК відмовився збільшувати видобуток нафти, то США не поспішають продавати ракети Patriot.

В цілому у адміністрації Байдена з арабськими союзниками складається не все «рівно». Але важливість збереження стабільності постачання нафти найбільшими її світовими експортерами, все ж таки має змусити Вашингтон знайти нові підходи до Ер-Ріяду та Дубаї.

Окремим, острівком стабільності на Аравійському півострові виділяється півострів Катар. Катар, як давній арабський союзник Туреччини, стійке переніс часи бойкоту з боку більш більших арабських сусідів та відновив свій вплив. І це вплив пов’язаний не лише зі зростанням видобутку СПГ, а й з політичною вагою цього невеличкого королівства.

Якщо пригадаємо, Доха (столиця Катару) була і залишається чи не єдиною реальною площадкою для перемовин по Афганістану. Тому відносини США з Катаром за цей час тільки зростали, у тому числі у військовій зарині на відміну від КСА та ОАЕ. Нагадую, що військова база США в Катарі стала основним логістичним пунктом в безпрецедентній евакуаційній операції людей з Афганістану.

У році який прийшов очікую продовження нормалізації відносин КСА та ОАЕ з не арабськими сусідами, консолідації зусиль на протидії Ірану, більш активного залучення на європейському нафтовому ринку і тоді може ситуація в Ємені почне виправлятися. Це якщо ОАЕ не обере для себе в основні союзники Китай.

Московія: Так сталося, що роль кремля у процесах на Близькому Сході і в загалі у світі є відчутною і як правило негативною. Однак, я не став би переоцінювати таку роль і її значення.

Політика москви про домовляння всіх з усіма, давала свої плоди поки конфлікти не переходили у гостру фазу. Але коли починалося загострення, кремль одразу ставав перед вибором на чий бік пристати і …… не приставав ні на нічий та продовжував грати за дві протиборчі команди одночасно.

До чого це призвело в Сирії? До того, що Ізраїлю не забезпечили гарантій по не допуску іранців на Голани, для Туреччині не провели вивід сил РПК з півночі Сирії, для режиму асада не можуть забезпечити захист від повітряних ударів Ізраїлю та ударів турецької артилерії/БПЛА. Ну а для Ірану? «Вот єто вот всьо»! Як може, «друг і союзник» Ірану домовлятися з Ізраїлем?

І далі, Іран потроху почав відтискати немиту від процесів у Сирії і перш за все від сирійської нафти. На противагу режиму клептократії у москві, іранський режим є ідейним і гроші для нього мало варті. Тому бачимо збільшення присутності іранських проксі сил в центральній пустельній Сирії, і навіть вже в 5-й російський корпус САА будуть мобілізувати шиїтські ополчення, тому що інших «ідейних» русня навербувати не може.

Попри існуючий військово-політичний пат в Сирії, «вангую» що саме Сирія стане для рашки «новим Афганістаном» і доказом неспроможності проводити масштабні транскордонні військові операції. Тому так виходить, що єдину загрозу ота вся русня може становити там, до куди дійде/доїде ногами/поїздом, тобто для Україні.

В Лівії. Вся політика, про яку я писав у другому абзаці, привела до того, що рашці прийшлося ставитти на свідомо програшного кандидата – Саїфа аль-Іслама Каддафі. А той лідер-заколотник – Хафтар, за якого гинули вагнерівці під Тріполі, став не керованим з москви (а він і був таким).

Зараз все, на що здатна русня, це тримати свою вагнерівську нечисть в Лівії з надією дочекатися вікна можливостей, щоб зіграти ними, як козирем. Ну або хоча б, отримати нафтові преференції, які були ще при колишньому Каддафі. Чи продати «процес виведення» на щось ще, в тій самій Сирії. У військовому відношенні відокремлені до 6 тис. найманців половина з яких сирійці, у лівійській пустелі, мало чого варті у довготривалій перспективі.

Тому скрізь, де це можливо країни сторони-конфлікту продовжують ігнорувати московію, як учасника процесу, враховуючи лише той факт, що росія може добре «підгадити». Саме роль країни-засранця в чужому домі і відведена рашці на Близькому Сході, де її сприймають як пришлу чужорідну силу.

Проте іноді стається так, що кремлю вдається догодити обом сторонами конфлікту. Наприклад, 7 жовтня 2021 року росія підтримала резолюцію в ООН проти розслідування воєнних злочинів у Ємені. Інші учасники РБ ООН з невеликою перевагою проголосували за резолюцію Нідерландів про те, щоб дати незалежним слідчим ще два роки для продовження розслідування.

Іншими словами, у відтермінуванні оприлюднення фактів воєнних злочинів у Ємені, які потенційно вчинялися всіма сторонами конфлікту, були зацікавлені і Іран і арабська коаліція. Тому тут, основною метою для рашки постає продовження і розповсюдження хаосу по світу. Псевдо дипломати немитої такий процес називають «збереженням статусу-кво».

У році наступному вплив московії продовжуватиме занепадати. І це буде стосуватися всіх оглянутих театрів, включно з Кавказом. Спроби торгуватися та шантажувати також продовжаться, але все що може дістатися москві це відверті прорахунки США та основних гравців. Збільшення «торгівельних пропозицій» за рахунок відсилання ПВК Вагнера до Африки, також не дадуть відчутних результатів, крім посилення санкційного тиску.

Дякую тим хто прочитав все до кінця. Ці дописи були власним оціночним судженням автора, спрямовані на роз’яснення або введення у тему нових читачів. Завтра переходжу на написання дописів у звичному форматі і там будемо спостерігати чи справдяться мої «вангування» у новому 2022 році.