Продовжуємо говорити про події на Близькому Сході року минулого та «вангувати» на рік майбутній. Сьогодні на черзі – Іран та Ізраїль.

Ізраїль: Новий рік для Ізраїлю розпочався першим обстрілом територій країни з сектору Газа. З ранку 1 січня було випущені дві ракети в бік прибережного району Джаффа. Ракети впали в море і Єгипет, який виступає посередником конфлікту, заявив про його випадковість нібито з «погодних причин».

В ЦАХАЛі в цілому не зрозуміли цей жарт і вже сьогодні вночі відбомбилися по об’єктах ХАМАС в секторі Газа. Що в принципі свідчить про високу готовність ізраїльтян до нової ескалації.

Однак, нового загострення, спровокованого ХАМАСом, як то було у травні минулого року, поки не очікується. Тоді в період з 6 по 21 травня, бойовики ХАМАСу та «Ісламського джихаду» випустили по Ізраїлю більше 4000 ракет та снарядів. Частина з яких впала в самому секторі, причинивши людські жертви, частина була збита «Залізним куполом». Терористам майже вдалося виснажити систему ППО Ізраїлю, але «майже» не рахується.

Сумним результатом того загострення стали 256 загиблих арабів-палестинців, з яких більше 100 бойовики та 12 ізраїльтян, з яких загиблий військовий лише один. Тисячі людей отримали поранення.

Жирним фіналом програшу терористів стало знищення літаками ЦАХАЛ цілих будівель в секторі, які використовувалися як офіси та штаби ХАМАСу. Робота таких офісів в будівлях разом з офісами журналістів міжнародних видань або фінансових установ, як виявилося не стало надійним «дахом». Руйнування будівель відбувалося в «гуманний» спосіб, коли ізраїльтяни за годину повідомляли робітників про необхідність покинути свої робочі місця.

Застосування нової тактики руйнування цілих будівель, попри гучні заяві, ніяким чином не відобразилося на «реноме» Ізраїлю і інших заяв або позовів до нього згодом також не було.

Однак не сектором Газа єдиним. У 2021 році Ізраїль 30 разів бомбив ще й Сирію, що на +25% більше у порівнянні з 24 разами у 2020 роком. Серед примітних цілей, стало відновлення вперше з 2018 року ударів по прибережних районах. Зокрема йдеться про два останні нальоти на контейнерний термінал порту Латакії.

В цілому вибір цілей, на протидію загрозі з боку Ірану, відбувався за рахунок «приймаючої» сторони і в цілому свідчить про неспроможність завадити таким ударам засобами ППО іранських проксі та союзної їм сирійської армії. Які також ставали цілями для ізраїльських ракет.

Всього ж за 2021 рік ізраїльтянами уражено близько 60 цілей, в основному склади та об’єкти протиповітряної оборони. Серед сирійських військових 32 загиблих + генерал. Кількість загиблих серед Аль-Кудс або «Хезболла» достеменно не відома, бо ці цифри приховувалися.

Окремим рядком уражених цілей, були удари 8 червня спрямовані на об’єкти виробництва хімічної зброї поблизу міст Дамаск та Хомс. Відновлення виробництва хімічної зброї сирійським режимом дуже непокоїть його сусідів, особливо Ізраїль.

На політичному фронті, Ізраїль продовжив тенденцію закладену ще при Трампі, на зближення зі своїми сусідами-арабами, що перед усім було пов’язано зменшенням впливу в регіоні США, на яке «гегемон» пішов цілком свідомо.

Тому новини з заголовком «вперше» у відносинах між ізраїльтянами та арабами лунали часто. Тут і військово-економічні питання з КСА та ОАЕ, і економічно-газові питання з Йорданією, і політично-економічно-газові питання з Єгиптом.

Однак, крім палестинських земель та Сирії у Ізраїлю є ще один «неврівноважений» сусід – Ліван. Де проіранське терористичне угруповання «Хезболла», може використати територію цієї країни для нападу на Ізраїль поруч з територією Сирії. Ізраїльська розвідка уважно стежить ща розвитком подій і в цій країні.

Тому у новому році очікую зростання кількості повітряних ударів по Сирії, спроб зрушити політичний процес в секторі Газа та на Західному Березі і поглиблення взаємодії країн Близького Сходу на тлі загрози з боку Ірану.

Іран: А що власне Іран. Гадаю, що саме територія Ірану навряд чи стане ціллю для ізраїльських військових ударів у 2022 році. Як би там не було, а тактика затягування часу Іраном по ядерних переговорах у Відні, дає свій результат і удару точно не буде поки світ не почує остаточний вердикт – «перемовини провалено».

Однак, сам факт перемовин не відміняє роботу іранських центрифуг і збільшення кількості збагаченого урану в арсеналах Ірану. Тому не військові, а розвідувально-диверсійні ізраїльські операції на території Ірану або на території суміжних країн цілком можливі. Прикладом такої операції стала ліквідацієя командуючого силами Аль-Кус КВІР генерала Сулеймані, чергові роковини якої будемо відмічати вже завтра.

Тим більше, що стабільність «режиму аятол» виглядає примарною. Рік минулий для Ірану характеризувався економічно-соціальними викликами, які виводили людей на масові протести і політичні гасла лунали все частіше.

І хоча, президентські вибори в Ірані, в середині року трішки знизили градус вуличного протистояння, проте з призначенням президентом відкритого реакціоніста Раїсі, безлади поширилися. Примітне, що першоджерелом багатьох протестів була нестача водних ресурсів, іншими словами відсутність питної води у достатній кількості.

Невміле керівництво місцевими адміністраціями перерозподілом води між різними за кліматом та населенням регіонами країни привело до посилення сепаратистських тенденцій у іранському суспільстві. Тим більше, що іранська влада, як правило, не проявляла прагматичного підходу, в основному покладаючись на грубу силу.

І тому, новий рік Іран зустрів новими викликами. В провінції Белуджистан, яка межує з однойменною провінцією в Пакистані та заселена племенами белуджів або белудзів, іранський КВІР сьогодні 2 січня здійснив артилерійський обстріл одного з прикордонних поселень, що призвело до руйнування будівель місцевих мешканців.

Потім, іранські «вартові» пішли на зачистку поселення. Але місцеві вийшли на масовий спротив і іранським карателям прийшлося поспіхом відступити, втративши декількох вбитими.

Тому гадаю, що наступний рік для Ірану стане важким не лише з боку зовнішньої протидії його експансії, а й з боку внутрішніх негараздів. Активна роль Ізраїлю в цьому цілком ймовірна. Чи призведуть внутрішні проблеми до повалення іранського режиму у наступному році? Навряд чи, але скоротять його час безумовно.

Завтра побалакаємо про Туреччину, Ірак та Лівію.