Нормалізація з асадом не принесе очікуваного Туреччині – Al-Monitor. Іран збільшив вдвічі ціну на нафту для асада. Прем’єр-міністр Іраку не проти присутності військ США та НАТО в країні.

Туреччина: Як би комусь не здавалося дивним, але турки так само як і українці, шукають простих рішень для вирішення складних питань. Наприклад є поширена думка, що примирення з режимом асада призведе до повернення сирійських біженців до Сирії. Матеріал опублікований на Al-Monitor доводить, що це не так. Або навіть навпаки.

Багато сирійців у Туреччині, не бажають повертатися, поки асад залишається при владі, побоюючись переслідувань. Інші бояться перспективи знову переміщуватися після більш ніж десяти років боротьби за побудову нового життя в Туреччині.

Фозія Аль Дарід, дослідниця, яка нещодавно отримала ступінь магістра в університеті Артуклу в Мардіні, на південному сході Туреччини, навіть не може уявити собі повернення до Сирії. Вона наполегливо працювала, щоб поселити своїх двох дітей у Туреччині, і тепер вона планує розпочати докторську роботу наступного року. «Нам знадобилося багато часу, щоб подолати наші минулі життя та наші спогади в Сирії, щоб мати можливість рухатися далі та продовжувати наше нове життя», — сказала вона Al-Monitor.

Прагнення Ердогана полагодити відносини з асадом приголомшило багатьох біженців, у тому числі Орву Халіфу, сирійського опозиційного журналіста, який живе в Газіантепі, поблизу сирійського кордону. «Це турбує всіх сирійських біженців у Туреччині, особливо тих, хто виступає проти сирійського режиму, і тих, кого розшукують сили безпеки», — сказав він. «Страх передати їх сирійському режиму зростає з кожним днем».

Публічні виступи Ердогана щодо асада відбулися після років тихої політики факторів штовхання і витягування, щоб виселити сирійців з Туреччини. У травні турецький президент рекламував, що близько 500 000 сирійців повернулися до створених Туреччиною «безпечних зон» на півночі Сирії з 2016 року, і оголосив про нові житлові проекти, які, за його словами, забезпечать «добровільне» повернення ще 1 мільйона. Близько 3,5 мільйона сирійців, офіційно зареєстрованих під «тимчасовим захистом», залишаються в Туреччині станом на кінець грудня, згідно з даними міграційного агентства. А разом із шукачами притулку з інших країн кількість біженців у Туреччині становить близько 4 мільйонів, що є найбільшим серед усіх приймаючих країн у світі.

Турецькі опозиційні партії кажуть, що реальні цифри набагато вищі. Біженці стали ключовою темою напередодні президентських і парламентських виборів у Туреччині, які мають відбутися в червні. Кидаючи виклик дводесятилітньому правлінню Ердогана, опозиція заявляє, що усуне всіх сирійців протягом двох років після виборів. І ця передвиборча теза набуває популярності серед виборців. Опитування громадської думки показують, що майже 60% турків виступають за зустріч Ердогана з асадом, а ще більша кількість бажає, щоб сирійці пішли.

«У Туреччині та серед турецької громадськості є очікування, що біженці повернуться, коли відбудеться нормалізація відносин з режимом асада. Однак насправді ми знаємо, що ситуація зовсім протилежна», — сказав Омер Озкізілджик, аналітик із зовнішньої політики та безпеки в Анкарі. Він згадав ситуацію в Йорданії, де більшість сирійських біженців залишаються навіть після відновлення відносин Аммана з Дамаском.

Питання, чи здатний або чи бажає сирійський уряд сприяти широкомасштабному поверненню біженців, також залишається відкритим. Дамаск вже насилу намагається забезпечити їжу та послуги в підконтрольних йому районах через занепад економіки та триваючу посуху, зайві роти йому ні до чого.

Тим не менш, постійні розмови про нормалізацію та добровільне повернення, викликають тривогу серед сирійців. Ба більше, кажуть що підтримка біженців Туреччиною буде скорочена після виборів в незалежності від їх результатів. Тому перед перспективною примусової депортації, багато сирійців оберуть шлях подальшої міграції до Європи.

Ху@ло сьогодні дзвонило президенту Туреччини Ердогану. Розмовляли про конфлікти в Україні та Сирії та роль Туреччини в проекті газового хабу. Без подробиць про результати.

«Військові переговори щодо F-16 завершено. З керівництвом усіх рівнів досягнуто домовленостей», – Мевлют Чавушоглу.

Сирія: Амбіціям Ірану позиціонувати себе як провідного потужного брокера на Близькому Сході було завдано нового удару — цього разу через його власну економіку. Ісламська Республіка Іран використовувала готівку та знижену ціну на нафту в кампанії «серця та розум», щоб розширити свій вплив у Сирії та кинути виклик регіональним конкурентам Саудівській Аравії та Ізраїлю. Іран і росія є головними військовими спонсорами сирійського режиму.

Останніми тижнями іранські офіційні особи сказали своїм сирійським колегам, що їм тепер доведеться платити вдвоє більше за додаткові поставки нафти, оскільки настає пік зимового попиту. Відтепер ціна за іранську нафту для Сирії складатиме понад 70 доларів за барель, що майже дорівнює ринковій ціні. Іран забезпечує половину загальної потреби Сирії в нафті.

Дефіцит та зростання ціни на пальне приводять до дефіците електроенергії та зростання ціна на товари та послуги. Найбідніші верстви населення, які покладалися на альтернативне паливо для своїх печей (деревина, фісташкові шкарлупи) також відчувають проблеми бо ціні на них зросли за останній рік вп’ятеро.

Зараз Сирія переживає найгострішу кризу економіки з моменту початку громадянської війни у 2011 році. І саме зараз ні Іран ні росія вже не можуть фінансувати свої амбіції тут. Примітне, що частину попиту нафти на територіях підконтрольних асаду забезпечувала контрабанда з частини Сирії, яку контролюють СДС. Поставки звідти були перервані в останні місяці після того, як Туреччина ударами знищила частину розгалуженої системи для переробки та транспортування контрабандної нафти.

Ірак: Прем’єр-міністр Іраку Мохаммед аль-Судані захищав присутність американських військ у своїй країні та не встановив графіка їх виведення, сигналізуючи про менш конфронтаційну позицію щодо Вашингтону, ніж зайняли його політичні союзники, яких підтримує Іран. «Ми вважаємо, що нам потрібні іноземні сили», — сказав Судані у своєму першому інтерв’ю в США після вступу на посаду в жовтні, маючи на увазі контингенти військ США та НАТО, які навчають і допомагають іракським підрозділам у протистоянні «Ісламській державі». «Ліквідація ІДІЛ потребує ще трохи часу», – додав він.

До цього часу новий прем’єр публічно мовчав про свої погляди на збереження американських військ в Іраку, заявляючи лише, що він проконсультується з іракським командуванням. Деякі лідери проіранського ополчення та прихильники Судані в парламенті тиснуть на нього, щоб він переглянути присутність США. Це залишило посадовців адміністрації Байдена невпевненими щодо майбутнього приблизно 2000 американських військових в Іраку та окремих багатонаціональних сил навчання під командуванням НАТО.

Мохаммед аль-Судані, який мав невеликий міжнародний досвід і здебільшого невідомий на Заході, намагається розширити свій контакт з адміністрацією Байдена та іншими західними урядами в надії залучити інвестиції та допомогу, а також протистояти критиці, що його уряд занадто тісно пов’язані з Іраном.

Однак, з цією думкою категорично не згодні в Ірані. Повідомляється, що командувач сил аль-Кудс КВІР Есмаїл Гаані щойно прибув до Багдада з неоголошеним візитом.

Ізраїль: Прем’єр-міністр Нетаньягу: “Іран несе відповідальність за 90% проблем на Близькому Сході. Цей режим загрожує знищити нас, але ми не чекатимемо, поки нам на шию опуститься гострий меч.” Такі слова прем’єр висловив під час церемонії представлення нового очільника генерального штабу ЦАГАЛу. Попередній очільник генерал-лейтенант Авів Кочаві після чотирьох років на посаді пішов у відставку. Новим 23-го начальником генерального штабу став генерал-майора Герці Галеві.

Лівія: Голова Президентської ради Лівії Мухаммад Манфі зустрівся в Каїрі з маршалом заколотником Халіфою Хафтаром та зі спікером Палати представників в Тобруку Агілою Салехом. ЗМІ повідомляють, що сторони обговорили питання, пов’язані із досягненням консенсусу щодо виборів у країні.