Чому дані перетворюються на зброю, або як вибудовується нова архітектура воєнної взаємодії

В українських Силах безпеки та оборони відбувається тихе, але фундаментальне переосмислення того, що таке бойова ефективність. І в центрі цієї трансформації – оперативні дані. А саме швидкість їхнього надходження, обʼєктивність і здатність перетворювати їх на рішення.

Одним із яскравих прикладів цієї революції стала ініціатива Brave1, Міністерства цифрової трансформації та Центру інновацій розвитку оборонних технологій – система мотивації для українських військових в рамках програми «Армія дронів. Бонус». З неформальною назвою «Є-бали». По суті – це система фіксації уражень, які здійснюють військові підрозділи за допомогою засобів повітряної розвідки. Ураження завантажуються в систему ситуаційної обізнаності «Delta», після чого бійцям нараховується певна кількість «Є-балів». На ці бали підрозділи можуть замовляти засоби у каталозі Brave1 Market. Опрацювання цих замовлень відбувається через DOT Chain-Defence Агенції оборонних закупівель.

На мою думку – це початок нової гри зі своїми правилами та гравцями. Це поєднує швидкість маленьких команд з ресурсами великої структури та зі здатністю застосовувати бізнес-потенціали.

По факту – це чи не перший в історії України масштабний експеримент із гейміфікацією в армії. Він показав, наскільки ефективними може бути застосування мотивації задля отримання оперативних даних.

Глобальні уроки мережецентричної війни

Але насправді ми не вигадуємо щось принципово нове. Ми лише наздоганяємо логіку сучасної війни, яка давно перестала бути лінійною й керованою з одного кабінету. Коли швидкість рішень вимірюється хвилинами, а помилки – життями, ієрархії починають програвати мережам. Саме з цим викликом раніше стикнулися армії США та їхні союзники, шукаючи відповіді на питання, як діяти ефективно в умовах децентралізованого, адаптивного противника.

В середині 2000-х років американські сили, у боротьбі з терористичною організацією «Аль-Каїда» в Іраку, зіткнулися з низькою ефективністю традиційної ієрархічної структури збройних сил, що призвело до розробки нової моделі управління. Їхній досвід став основою для переходу до мережецентричних моделей управління. Відтак успішні операції народжуються не в товстих звітах, а в спільному інформаційному полі, де дані рухаються швидше за ворога.

Про це чудово описано в книзі «Команда команд. Нові правила взаємодії у складному світі» генерала Стенлі Мак Крістала, який керував Об’єднаним командуванням спеціальних операцій (JSOC) США в Іраку.

Десятки кабінетів, звітів і ланцюжків погоджень не працюють. Ворог вже не просто адаптується, він випереджає. Мак Крістал, аналізуючи ситуацію в Іраку, зробив висновок: необхідно створювати мережецентричний інформаційний простір, де дані поширюються в режимі реального часу та доступні всім хто може ухвалювати рішення.

Саме так народилася мережецентрична структура, здатна реагувати практично в реальному часі.

Генерал акцентує: «У складному світі, який постійно змінюється, передбачуваність подій стає неможливою. Організації мають змістити фокус з механічної ефективності та спеціалізації на органічну адаптивність та здатність швидко навчатися».

На прикладі американських підрозділів в Іраку ми бачимо, як результативно працює гібридна організаційна структура, яка поєднує децентралізовані мережі з централізованою координацією ієрархії. Вона передбачає об’єднання тисяч людей, забезпечуючи при цьому гнучкість та згуртованість малих команд.

Для ефективної роботи команд необхідний надзвичайно повний обмін інформацією. Це гарантія того, що всі члени організації мають цілісне уявлення про ситуацію. Після забезпечення спільної поінформованості, повноваження на прийняття рішень делегуються на нижчі рівні. Таким чином, команди можуть діяти швидко та автономно. Це вимагає високого рівня довіри всередині структури.

Ця логіка напряму перегукується з українськими реаліями. Інформація про те, хто, чим і як вражає – це основа закупівель, розробок, перспективних технологій тощо. Як на рівні військового командування, так і на рівні ОПК.

Якщо інформація вчасно не доходить до виробника – вона перестає бути цінною. Вона застаріває ще до того, як була використана.

Українська гейміфікація війни

Нарахування «Є-балів» звучить як гра і певною мірою, так і є. Адже це справді стало елементом змагань між підрозділами. Хто більше уразив – отримує більше можливостей конвертувати ураження в нові додаткові засоби. Але за цією гейміфікацією прихована величезна аналітична цінність, бо система отримує інформацію:

• де відбувається найбільша кількість уражень;
• які підрозділи працюють найефективніше;
• якими саме дронами та засобами досягається результат;
• що краще працює вдень, що краще працює вночі;
• які цілі найчастіше знищуються тим чи іншим типом дронів.

На основі цих даних у системі формується рейтинг засобів ураження. Чесний, наочний, заснований на реальних візуальних даних результат.

В «Генерал Черешня» ми давно намагаємося вимірювати свою ефективність через фрагментарні дані: відео уражень, ad hoc звіти від підрозділів, фідбек від екіпажів. Але системність – це те, що відрізняє ручну роботу від машинної точності. Дані з «Delta» створюють саме цю системність.

Відтак Україна таким чином розбудовує нашу мережецентричну модель. Формування простору де інформація про ураження, отримана завдяки гейміфікації, стає ресурсом, який посилює всю систему оборони.

Навіщо виробникам доступ до цієї інформації

Для таких компаній, як «Генерал Черешня», ці дані з «Delta» – золото. Тому що виробники вперше отримають можливість:

• бачити їх реальне місце у великій системі уражень;
• виявляти випадки, коли дрони в підрозділ пішли, але по факту підрозділи  ними не працюють;
• визначати ключові пріоритети розвитку продуктів та тенденції;
• аналізувати, які продукти краще й ефективніше можуть використовувати військові;
• розуміти у який бік еволюціонує війна дронів.

Сьогодні нам доводиться збирати такі дані вручну, через пряму комунікацію з підрозділами в вигляді відеоуражень чи опосередкованому підтверджені. Але це фрагменти. А виробниками потрібні дані із системи.

Наш заклик простий – слід налаштувати системний обмін даними між державою і виробниками дронів у режимі реального часу. Дайте виробникам інформацію про ураження із системи «Delta», це вкрай необхідний крок.

І хочу відзначити, реакція вже є. Мінцифри, Brave1 розуміють потребу виробників та готові вислухати представників Асоціації – Технологічних сил України. Це тільки перший крок, але він надзвичайно важливий. І для початку цього буде достатньо для системних великих гравців ринку забезпечення БпЛА.

Я переконаний, якщо цей трек буде активно розвиватися, ми вийдемо на новий рівень співпраці між фронтом, державою та виробниками. Виробники інтегруються в інформаційну взаємодію. Їхні рішення будуть прийматися на основі реальних даних. Технології адаптуватимуться до реалій поля бою, а не до теорій в кабінетах. А українська оборонна індустрія стане ще сильнішою.

«Армія дронів. Бонус» – це лише інструмент. Але завдяки цьому інструменту формується культура відкритості, швидкого обміну інформацією та спільної роботи на результат.

І якщо ми продовжимо рух у цьому напрямку – Україна зможе створити найефективнішу технологічну армію сучасності. Армію, де дані та швидкість працюють так само сильно, як вибухівка і двигуни.