При досягненні 18 років на всіх євреїв чоловічої та жіночої статі починає поширюватися закон про обов’язкову військову службу. Від обов’язкового призову звільняються ортодоксальні євреї (їхня ультрарелігійна частина) та араби, але й ті, й інші можуть піти в армію добровільно, що включатиме і кар’єрне зростання – контракт на посади офіцера чи старшини.

Є й допризовна система відбору до підрозділів – спеціальні тести, які проходять 16–17-річні. Якщо вони їх проходять, то після призову на них чекатиме вже визначений (зазвичай бойовий) підрозділ, аж до конкретної піхотної бригади.

Після призову всі призовники без винятку проходять курс молодого бійця (КМБ), який називається “роваі”, тобто “стрілок-піхотинець”, і який ділиться на рівні сертифікації.

Важлива ремарка: представлена нижче система змінюється кожні декілька років. Категорії, що колись відносили до рівня “03”, піднімають до “04” чи “05”, або, навпаки, понижують. Це має дати загальне уявлення про саму систему, а не проілюструвати актуальний стан речей на поточний день.

“Роваі 02” – це тиловики, кухарі, кадровики, секретарі, штабні писарі, військові соціальні працівники, тилові водії, штабний персонал тощо. Їх підготовка включає один місяць КМБ, вивчення володіння гвинтівкою, кілька виїздів на стрільбище, надання першої допомоги, індивідуальну піхотну підготовку, теорію використання гранат і т.д. Марш-кидок на 2–5 кілометрів, трохи польових виходів, базові уроки з історії армії Ізраїлю.

“Роваі 03” – це вже підготовка на посади, пов’язані з бойовою підтримкою. Це логістика, обслуга систем ППО, зв’язківці, медики, техніки-ремонтники, командири, відповідальні за підготовку “Роваі 02” (командир чи інструктор завжди має бути на рівень підготовки вищим, ніж ті, над ким він командує чи кого навчає), матроси (потім вони проходять навчання на кораблях) тощо. Це три місяці підготовки, включаючи вже ланкову піхотну підготовку (ланка – це 2–4 бійці), вивчення, окрім гвинтівки, ще й гранат, кидки реальних гранат, освоєння та вправи з кулеметом, першу допомогу, базову навігацію на місцевості, марш-кидки вже до 20 км, тиждень підготовки в полі та багато іншого.

“Роваі 04” – це базова підготовка артилеристів, танкістів (донедавна). Також цей курс проходять кадети спеціальної програми “Тальпійот”.

“Роваі 05” – ще вищий рівень. Це бойові інженери, польова розвідка та офіцери не-піхотних підрозділів (логістика, медицина, техніки, кадровики, розвідка, зв’язок тощо). З недавніх до цього рівня підвищили і танкістів. Тут все, що на попередніх рівнях, тільки з поправкою вже на піхотну підготовку рівня відділення, вивчення гвинтівки, гранат, кулеметів, поглиблену навігацію на місцевості, марш-кидки на 40 км та додаткові заняття у польових умовах.

“Роваі 06” – це рівень підготовки бійців-рятувальників та підрозділів евакуації (деякі підрозділи, деякі з рятувальників проходять 03) та війська захисту кордонів. Це включає раніше перераховані заняття, а також спеціальні курси, що відносяться до професії військових рятувальників.

“Роваі 07” – це рівень бійців-піхотинців у регулярних піхотних бригадах, таких як бригади “Голані”, “Гіваті” тощо. Це підготовка тривалістю  до 8 місяців, яка включає вивчення усього арсеналу піхотного озброєння, інтенсивну фізичну підготовку, багато занять у полі, піхотні вправи рівня взводу та роти. Марш-кидки на відстань до 80 км.

“Роваі 08, 10 та 12” – бойові сержанти, бійці спеціального призначення, піхотні офіцери (зводні) та інші спеціалісти. Все, що й у піхотинців, лише ще більше профільних занять, командирські курси, марш-кидки на 120 км, окремі когнітивні випробування та інше.

Але перед тим, як потрапити на КМБ, тобі визначають твою армійську спеціальність. Це робиться через офіцера з розподілу (“кацин міюн”), де вирішується, у якому підрозділі призовник проведе свої роки. На вибір підрозділу впливають як потреби армії, так і особисті дані солдата: медичний профіль і так звана КАБА.

КАБА – це абревіатура від “квуцат ейхут” (у перекладі “Група якості”). Це система оцінки здібностей призовника за багатьма показниками/параметрами в умовному діапазоні від 41 до 56. Від 52 і вище – придатний для елітних військ та офіцерських курсів; 48-51 – хороший рівень, придатний для сержантських курсів; 44-47 – середній показник звичайного рядового солдата; 43–41 – особливі умови служби чи взагалі звільнення з армії.

Система включає оцінку рівня освіти призовника та серії тестів для визначення його когнітивних здібностей. На результати КАБА впливає також особиста співбесіда, через яку проходять усі призовники, а в деяких випадках – армійський психолог.
Зібравши дані, офіцер-розподільник вирішує, куди саме призовник вирушить служити.

Важливо відзначити, що перераховані вище рівні – це саме базова підготовка, після якої може розпочатись вже профільна. Наприклад, танкіст проходить кілька місяців базової підготовки, а потім навчається конкретно вже своєї танкової спеціальності (навідник, заряджаючий і т.д.). Це стосується і польових розвідників, і медиків, і ремонтників, і практично більшості, навіть включаючи матросів, які після проходження “Роваї 03” потім вирушають до морських шкіл.

Це стосується й офіцерів. Навіть сам офіцерський курс ділиться на місяць початкової підготовки, кілька місяців самих офіцерських курсів, а потім ще кілька місяців професійної підготовки для медиків, зв’язківців, логістів тощо. Стати офіцером, не пройшовши посаду солдата, неможливо. Тому всі офіцери раніше проходили курс базового КМБ. Майбутні офіцери бойової підтримки проходили “Роваі 03”, а офіцерський курс підвищує цей рівень до “Роваі 05”. Піхотні офіцери – це колишні піхотинці, які проходили “Роваі 07”, а потім їхній рівень на офіцерських курсах підвищується до “Роваї 12”.

Як я вже зазначив, ця система періодично змінюється. Але непорушним залишається загальний характер: 02 це саме тиловики, у яких йде на підготовку виключно один місяць; 03, 04, 05, 06 – це бойова підтримка і бійці не-піхотних спеціальностей (танкісти, артилеристи, рятувальники), у них підготовка щонайменше три місяці + профільні курси, наприклад, ще один місяць або більше; 07 і вище — це бійці піхотних бригад із підготовкою щонайменше у вісім місяців і більше.

Ми бачимо три кластери підготовки: тиловика готують місяць, підтримку — три місяці, піхотинця — вісім місяців і більше.

Це фундаментальна матриця, яка складає кістяк Армії оборони Ізраїлю. Сертифікація “роваі” не дозволяє проводити аудити і, наприклад, посилати танкістів, зв’язківців, логістів або механіків у піхоту, так як у них немає сертифікації “роваі 07”. А кухарів із сертифікацією 02 не можна поставити зв’язківцем і так далі.

Така система збільшує довіру призовника: він не боїться, що його обдурять і пошлють у піхоту, пообіцявши при цьому місце артилериста чи логіста.

За своїм досвідом можу зазначити, що я призивався на початку 2005 року і був розподілений на курси командирів “Магаль”, а також пройшов курс “Роваі 03” — три місяці підготовки та ще три місяці командирського курсу. Після цього я отримав звання молодшого сержанта або капрала, якщо на західний манер.

За ці півроку (на той момент, у 2005 році) ми вивчили гвинтівки М16 та “Галіль”, гранати (включаючи кидки реальних гранат), кулемет FN MAG (включаючи стрільби), навігацію на місцевості, марш-кидки на 20–30 км, медичну підготовку, тактику, ланкову піхотну підготовку та безпосередньо курси управління підрозділом.

Пізніше, на початку 2006 року, я вийшов на офіцерські курси офіцерів бойової підтримки, які за фактом дорівнюють сертифікації “Роваі 05”. Ми вивчали тактичні вправи рівня відділення, навігацію на місцевості, тепер уже й уночі, марш-кидки на 40 км, і, звичайно, все те, що потрібно знати офіцерам. Після закінчення я, як і інші кадети, отримав перше офіцерське звання.

За своєю сертифікацією я відносився до категорії бойової підтримки – це означало, що я можу отримати посаду тільки в рамках цього середнього кластера підготовки.

За п’ять років своєї служби я чимало часу витратив на підготовку. Ще до офіцерських курсів, лише в навчальному підрозділі я провів уже половину першого року служби. І це, як можна помітити, лише середній рівень. Боєць піхотної бригади цілком може проходити підготовку близько року, перш ніж він нарешті потрапить у район бойових дій або буде задіяний на території Лівану в реальних боях.

Окремо слід зазначити, що у критичній ситуації (“мацав херум”) бойовими та придатними для фронту вважаються всі, хто пройшов сертифікацію від 03 та вище.

Йдеться про повномасштабну війну, на зразок Війни Судного дня (1973). Але навіть тиловика (02) готують цілий місяць, що включає вміння використовувати особисту зброю та отримання базових навичок. І історія Армії оборони Ізраїлю були випадки, коли навіть тиловим солдатам доводилося вступати в бій.

Ознайомившись з цим блогом читач може мимоволі порівняти описану систему з базовою військовою підготовкою в Україні, де курс лише нещодавно був розширений з одного місяця до шести тижнів. При тому, що Ізраїль веде війну в основному з терористами та інсургентами, тоді як Україна воює у повномасштабній війні з великою і сильною державою.

Головним аргументом у цій ситуації наводять критичну ситуацію в якій Україна вимушена посилати людей на фронт — і це так.

Втім, в основі ізраїльської системи підготовки лежить філософія, що погано підготовлений солдат швидко вибуває, будучи вбитим, пораненим, здався чи відступив, залишивши позиції. Ця ситуація неодмінно перетвориться у замкнене коло зі стихійною мобілізацією та формуванням нашвидкоруч створених підрозділів, які так само швидко вибуватимуть. Раціональніше вкладатись у тривалу підготовку солдатів, щоб вони могли довше триматися, виживати, не відходити, відчувати, що вони професіонали, яких довго готували. Це загалом підвищить як стійкість до втрат, так і довіру до армійської системи.

Навіть у важкі часи, коли Ізраїль воював проти армій Єгипту, Сирії, Йорданії, Іраку, Марокко, Лівану, Саудівської Аравії та інших країн, коли йшли масштабні війни, війни на виснаження і так далі, і солдати були потрібні якнайшвидше, Ізраїль все одно не робив поступок у військовій підготовці і від початку свого існування вкладав значні зусилля у підготовку піхоти.

Тут ми підходимо до ключового — піхота в Ізраїлі не вважається і ніколи не вважалася покаранням. Ще зі школи майбутнім призовникам прищеплюється культ бійця-воїна. Через піхоту проходять члени його родини. Молодий призовник знає, що його батько був простим піхотинцем або брат служить у бригаді “Голані”. Існує атмосфера братерства воїнів-піхотинців, і в народі це цементується низовими гаслами, на кшталт “крави зе ахи, ахи” – це неперекладна гра слів, що означає “бойові частини – це найкраще, брати“.

Підбиваючи підсумки, можу зазначити, що, як мені здається, одного чи півтора місяця підготовки вкрай недостатньо. Базовий курс має тривати щонайменше три місяці інтенсивної підготовки. Це граничний мінімум для хоч якогось формування бійця зі звичайної цивільної людини. Бажано, щоб підготовка була ще довшою, але три місяці — це та сама червона лінія.

Крім того, імідж посади піхотинця, як покарання для бійця, є деморалізуючим. Виправлення репутації може зайняти не один рік, проте робота у напрямку створення культу рядового солдата-бійця має починатися сьогодні. В Україні вже зараз можна побачити його зародження на прикладі 3-ї штурмової бригади та “Азову”, де героїзується образ солдата-штурмовика.

Розміри населення Росії та України неспівставні, тому підхід до кадрів, зокрема, в таких фундаментальних аспектах, як піхота, має бути асиметричним. Не маючи паритету у кількості, Україні лишається лише вкладатись у підготовку своїх солдатів і завжди бути на три голови вищою за Москву в цьому аспекті. Якщо росіяни готують бійця місяць, то Україна має готувати три місяці. Якщо вони готують три місяці, то Україна піднімає планку до 5–8 місяців — і так у всьому.

В арабських арміях, які спиралися на незліченне населення, підготовка завжди була коротшою і гіршою, ніж в армії Ізраїлю, саме через те, що арабів завжди було більше (кратно), і вони могли дозволити собі утримувати нехай і погано підготовлені, але дуже великі армії. В Ізраїлю такої розкоші не було, тому з самого зародження армії та державності було зроблено ставку не лише на кількість (велика мобілізаційна армія, де обов’язкова військова служба поширюється як на чоловіків, так і на жінок), а й на якість піхоти.