Напевно, мої читачі бачили фото/відео з навчань новоствореного у складі ССО 6-го полку рейджерів – вони викладались в мережі. На них, крім звичної для ССО легкої техніки і озброєння, помітно і бронемашини – модернізовані БМП-1. Чи потрібна спецпризначенцям така техніка? Наскільки її наявність узгоджується з тактикою ССО? Виявляється – цілком узгоджується. Свого часу переконались у цьому американці, коли їхній загін «Дельта» у 1993 році діяв в Могадішо. Виявилось, що неброньовані машини, які використовувались операторами «Дельти», надто вже вразливі в урбанізованому середовищі. Покладатись же на придані підрозділи з бронетехнікою не доводилось. По-перше, штатна бронетехніка армії США надто важка для оперативного перекидання повітрям, а по-друге – важко очікувати від підрозділу якоїсь механізованої дивізії такої ж готовності негайно відправитись чортзна куди, як від ССОшників.

Відповідь напрошувалась сама собою: для ССО потрібна штатна бронетехніка, причому з досить специфічними характеристиками. Обсяг замовлення не перевищував би десятка-двох екземплярів, тож про розробку спеціяльного броньовика мови бути не могло. Треба було підшукати щось підходяще на ринку.

В США бронемашини з характеристиками, яка б задовольняла операторів «Дельти», не знайшлось. Довелось пошукати в Європі – і тут їм в око впав австрійський Pandur, тривісний бронетранспортер, доволі компактний і маневрений. Його і взяли на озброєння, надавши позначення AGMS (Armored Ground Mobility System). Придбади дві партії таких БТР – 12 у 2000 році і 11 у 2006-му. Крім загону «Дельта», AGMS використовуються також 75-м полком рейнджерів.

Чим же відрізняється ССОшний «Пандур» від звичайного? Перше, що кидається в очі – засклена (з броньованого скла) «кабінка» над робочим місцем водія – добрий огляд йому конче необхідний під час дій в місті. Крім того, AGMS має «кастомізоване» додаткове бронювання, «глушилку» для нейтралізації саморобних вибухових пристроїв, спеціальні засоби зв’язку.

Вміщає БТР дев’ятьох осіб – командира, водія і сімох десантників. Озброєний AGMS дистанційно керованим модулем з 12,7-мм кулеметом або 40-мм автоматичним гранатометом.

З 2020 року Сили спеціальних операцій США в рамках програми JAGMS (Joint Armored Ground Mobility System) ведуть пошук нової бронемашини, здатної замінити AGMS. У відповідь на це виробник Pandur (з 2003 – це General Dynamics European Land Systems, або ж GDELS, відділення американського концерну, який у 2003 році придбав австрійську фірму «Штейр-Даймлер-Пух») восени 2024 року запропонував відповідний варіант тривісного БТР нової ґенерації – Pandur EVO.

В комплектації для ССО нова машина обладнується дистанційно керованим модулем Nimrod 300 виробництва словенської фірми з «чисто балканською» назвою Valhalla. Модуль озброєний 30-мм гарматою Bushmaster Mk 44, а також пусковою установкою ракети Enforcer.

Крім того, по боках кормової частини корпусу БТР встановлені дві тризарядні пускові установки для баражувальних боєприпасів Switchblade 300 Block 20. До інших візувально помітних відмінностей ССОшного «Пандура» EVO від стандартного БТР належить вже відома з AGMS засклена «кабінка» для водія, а також поліпшений захист системи охолодження двигуна.

ССОшний Pandur EVO відповідає вимогам щодо можливості перевезення літаком C-130H/J (ширина не більше 2,6 м, висота не більше 2,2 м, маса – до 19500 кг).

Силова установка відповідає стандартному варіанту Pandur EVO – шестициліндровий дизель Cummins ISLe 450 потужністю 450 к.с. і шестиступінчата автоматична коробка передач ZF.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818