Олександр Демченко, консультант Центру ініціатив ПЖ

Російський диктатор Путін 19 листопада 2024 року підписав указ «Про затвердження Основ державної політики Російської Федерації в області ядерного стримування». Доктрина припускає, що підґрунтям для нанесення ядерного удару може стати «агресія проти РФ та її союзників будь-якою державою за підтримки ядерної держави», а також масована повітряна атака неядерними засобами, у тому числі безпілотниками чи крилатими ракетами.

Прес-секретар Путіна Пєсков повідомив журналістам, що оновлена ​​доктрина «опублікована своєчасно». Так він відповів на питання, чи пов’язані підписання та публікація ядерної доктрини з тим, що США дозволили Силам оборони України наносити удари американськими ракетами ATACMS вглиб території РФ.

Ми дослідили цей документ, який коротко називатимемо «Основи». Ось які висновки можна зробити.

У пункті 3-му частини 1-ї «Основ» сказано:

Державна політика РФ в області ядерного стримування являє собою сукупність скоординованих, об’єднаних спільним досвідом політичних, військових, військово-технічних, дипломатичних, економічних, інформаційних та інших здійснених з опорою на сили і засоби ядерного стримування заходів щодо запобігання агресії проти РФ та (або) її союзників.

У цьому пункті важливо, що, окрім очевидних військових заходів, йдеться про дипломатичну та інформаційну складові. Публікуванням цієї доктрини та увагою, прикутою до таких кроків Кремля, Москва, вочевидь, намагатиметься дипломатично впливати як на партнерів України на заході, так і на інші країни (наприклад, Китай, Туреччину, країни колишнього СРСР). Цей вплив торкатиметься того, що стосується військової допомоги для України та дипломатичної позиції щодо російського вторгнення і потенційних перемовин. У РФ хочуть яскраво продемонструвати, що її наміри застосувати ядерну зброї реальні — і так намагаються залякувати.

Характерно, що у день підписання «Основ» російські ЗМІ начебто до слова повідомили, що підприємство «ВНИИ ГОЧС» (підпорядковане Міністерству надзвичайних ситуацій РФ) почало серійно виробляти мобільні ядерні сховища. Чим не «інформаційна складова» ядерного стримування?

У пункті 3-му частини 1-ї «Основ» сказано:

Державна політика в області ядерного стримування носить оборонний характер, спрямована на підтримку потенціалу ядерних сил на рівні, що достатній для забезпечення ядерного стримування та гарантує захист суверенітету та територіальної цілісності держави, стримування потенційного противника від агресії проти РФ та (або) її союзників, а у випадку виникнення воєнного конфлікту — недопущення ескалації бойових дій та їх припинення на прийнятних для РФ та (або) її союзників умовах.

Під цілком очевидним для будь-якої держави формулюванням про державний суверенітет та територіальну цілісність РФ подає сигнал більше не про свою міжнародно визнану територію, а про територіальну цілісність у рамках, односторонньо визначених РФ. Йдеться про окуповані території України. Важливо й те, що далеко не всі з тих, що їх Конституція РФ визначає «своїми», перебувають під російським контролем. Йдеться про Херсонську, Запорізьку, Донецьку та навіть Луганську області. Тож цей пункт автоматично дає РФ привід застосувати «ядерне стримування» у будь-який момент та навіть більше — фактично виключає інший розвиток подій.

Подібна логіка діє і щодо «недопущення ескалації бойових дій». Яку конкретно подію у війні можна оцінити як ескалацію? Йдеться про нанесення ударів по військових об’єктах на території РФ, атаку на аеродром, звідки злітають бомбардувальники, чи знищення колони російських військових у Запорізькій області? Трактування будь-якої з цих подій можна вважати ескалацією, себто приводом до «ядерного стримування».

У пункті 9-му частини 2-ї «Основ» сказано:

…ядерне стримування здійснюється також щодо держав, які  надають контрольовану ними територію, повітряний та (або) морський простір для підготовки та здійснення агресії проти Російської Федерації.

Цей пункт можна трактувати двояко, з огляду на логіку публічно артикульованого Путіним підходу. З одного боку, у російсько-українській війні будь-яка держава, на території якої зберігаються, перевозяться ресурси для допомоги Україні чи, наприклад, проходять навчання військові, підпадає під «ядерне стримування». З іншого боку, Путін та інші голоси Кремля не раз зазначали, що Росія веде протистояння з НАТО, США тощо. Україна, за їхньою логікою, виступає лише як засіб агресії проти РФ. Тож саме вона і є державою, що «надає контрольовану територію, повітряний та (або) морський простір для підготовки та здійснення агресії проти Російської Федерації».

У пункті 11-му частини 2-ї «Основ» сказано:

Агресія проти РФ та (або) її союзників з боку будь-якої неядерної держави за участі або підтримки ядерної держави розглядається як їхній спільний напад.

В українському контексті з цим пунктом все зрозуміло. США чи Великобританія, що мають ядерну зброю та підтримують Україну, як і сама вона, є учасниками «спільного нападу».

У підпункті б) пункту 15-го частини 2-ї «Основ» названо загрози, які стають підставою для застосування «ядерного стримування»:

…наявність у потенційного противника та розгортання ним систем та засобів протиракетної оборони, крилатих та балістичних ракет середньої та меншої дальності, високоточної неядерної та гіперзвукової зброї, ударних безпілотних систем різноманітного базування, зброї спрямованої енергії, які можуть бути застосовані проти РФ.

Більшість із зазначених типів озброєння Україна вже зараз має і застосовує проти російських військ. При цьому на територіях, які РФ окупувала та анексувала, наша країна використовує цю зброю довго. Тож цей пункт наразі вже «виконаний».

У підпункті е) пункту 15-го частини 2-ї  «Основ» також названо загрози, які стають підставою для застосування «ядерного стримування»:

…створення нових та розширення існуючих військових коаліцій (блоків, союзів), що призводить до наближення їхньої військової інфраструктури до кордонів РФ.

Природно, йдеться про принципове неприйняття Росією вступу України у НАТО та намагання посилити тиск на учасників блоку.

Частина 3-тя «Основ» визначає умови до застосування ядерної зброї з боку РФ.

Окрім самого застосування ядерної зброї проти РФ, серед них є такі. 

• …атака на РФ та (або) Республіку Білорусь звичайною зброєю, що створює  критичну загрозу їхнім суверенітету та територіальній цілісності. 

Знову формулювання про загрозу територіальній цілісності РФ. Чи складає таку загрозу ситуація, що є на сьогодні? Очевидно, що так.

• …надходження достовірної інформації про старт балістичних ракет, що атакують територію Російської Федерації та (або) її союзників.

У «Основах» не уточнено, чи йдеться про стратегічні балістичні ракети та наявність ядерної бойової частини. Чи може розцінюватися як така атака використання балістики тактичного рівня зі звичайною боєголовкою типу ATACMS?

• надходження достовірної інформації про масовий старт (зліт) засобів повітряно-космічного нападу (літаки стратегічної та тактичної авіації, крилаті ракети, безпілотні, гіперзвукові та інші літальні апарати) та перетин ними державних кордонів РФ.

Тут вкотре виникає питання, про які «державні кордони» йдеться. Але важливо інше. Застосування більшості із зазначеного вище озброєння — тактика Сил оборони України у асиметричній протидії агресору, ураженні його військової інфраструктури, ВПК, складів озброєння РФ. За теперішнього співвідношення сил та можливостей Україна просто не може відійти від такої тактики. У «Основах», знов-таки, не сказано, що мається на увазі під «масовим стартом». Чи вважатиметься таким зліт 50 чи 100 українських БПЛА? 

Висновок

Згідно з новою доктриною, сам спротив України російському вторгненню на всіх рівнях — від протидії окупації українських південних та східних областей до ударів по російських військових об’єктах інфраструктури (незалежно від того, чи це окупований Крим, чи глибокий тил РФ), та політичне прагнення України до вступу у НАТО уже є підставами до застосування підписаного документу. 

До того ж, застосування ядерної зброї має ухвалювати особисто Путін, тож він і має визначати критерії, коли «загроза» суверенітету РФ достатня, а коли ще ні, коли атака БПЛА чи крилатих ракет масова, а коли ні. Або ж у певний момент йому це має підказати хтось з оточення.

Єдине що пропонує РФ, щоб цього не сталося, — припинення спротиву та капітуляція України. А партнери України під шантажем ядерною загрозою мають це визнати.