Пролог

Досвід Російсько-української війни підтверджує абсолютну необхідність танків на полі бою як основи механізованих і танкових груп, що спроможні виконувати широкий діапазон бойових завдань в різних умовах, у першу чергу в кооперації з піхотними підрозділами та артилерією. Україна, у свою чергу, має на оснащенні велику номенклатуру ОБТ, у тому числі західного виробництва. Вже до існуючих зразків неодмінно може додатись новий “гість” з Німеччини – славнозвісний Leopard 1A5. Про нього детальніше.

Leopard 1 представляє собою післявоєнну еволюцію німецького танкобудування. Його виробником є компанія Krauss-Maffei Wegmann, а безпосереднім проєктувальником – “Порше”. На момент прийняття в стрій першої бойової машини, у 1965 році, “Леопард” по-праву міг вважатися найкращим основним бойовим танком НАТО. І справді, бо саме цей танк зміг поєднати в собі концепцію мобільної бойової одиниці з потужним озброєнням, на той момент сучасним обладнанням, надійною ходовою і двигунно-трансмісійною системою та опосередкованим захистом. Більш того, саме розробка “Порше” відкрила шлях до широкої уніфікації бронетанкових сил всіх країн Західного світу і навіть більше: позичена у британців 105-мм гармата стане бестселером серед інших країн-виробників танків, а сам “Леопард” матимуть на озброєнні більш ніж з десяток країн світу.

Проте прогрес не стояв на місці і ворожий Радянський союз посилено оновлював свій танковий парк: на заміну застарілим Т-55 і Т-62, у якості протидії котрих створювався сам “Леопард”, будувалися сучасні зразки бронетехніки. Нова танкова програма Заходу з розробки ОБТ нового покоління затримувалася, а тому існувала нагальна потреба швидкого підвищення бойових спроможностей наявних бронетанкових сил шляхом модернізації вже прийнятих на озброєння танків. Таким чином до середини 80-х років німецький виробник розробив цілих п’ять базових модернізацій Leopard 1: A1, A2, A3, А4 та найсучасніша A5 відповідно. Всі вони стосувалися питань щодо покращення вогневих спроможностей бойової машини шляхом встановлення сучасних систем керування вогнем; систем виявлення, зв’язку, автоматизації деяких процесів та посилення захисту.

Загальний огляд

Leopard 1A5 є модернізацією від 1985 року і створювався, як протидія саме таким радянським танкам, як Т-64, Т-72 і Т-80. Базою для модернізації послужив застарілий Leopard 1A1, а основні покращення стосувалися саме “начинення” його башти: застарілі системи спостереження та виявлення демонтували, натомість встановили сучасніші, уніфіковані з вже прийнятим на той момент на озброєння Leopard 2. Так була встановлена новітня система керування вогнем EMES-18 (уніфікована версія EMES-15 від танка Leopard 2A4) компанії STN Atlas Elektronik GmbH, котра включає в себе стабілізований приціл навідника з розвинутим нічним і тепловізійним каналом з можливістю вибору контрастності, лазерний далекомір з дальністю вимірювання менш ніж 10 км, допоміжний шарнірний телескопічний приціл TZF-3. Присутній балістичний обчислювач під стрільбу бойовими та навчальними боєприпасами. Крім того, на панелі керування системою можна встановити поточні балістично-важливі дані, такі як: температура повітря, швидкість бічного вітру і атмосферний тиск у формі топографічних значень висоти. Система дозволяє наносити точне вогневе ураження при будь-яких погодних умовах на відстані до 2 км. Керування відбувається за допомогою класичної “чебурашки”.

У свою чергу, місце командира оснащене стабілізованим панорамним прицілом PERI R12 та прицілом TRP-5. Командир отримав можливість бачити таке ж візуальне зображення, як і навідник через оптичний зв’язок, але не може використовувати параметри роботи електронної системи управління вогнем і лазерний далекомір. Проте може використовувати тепловізор з власного пульта керування. Всі індивідуальні налаштування командира зберігаються, якщо навідник вибирає власні. Подібну функцію, і то обмежену, росіяни змогли реалізувати лише на своєму Т-72Б3.

Leopard 1A5 оснащений стабілізованою у двох площинах 105-мм нарізною гарматою L7А3 британського виробництва з електрогідравлічними приводами і ежектором для вентиляції ствола. Гармата дозволяє вести вогонь стандартними “натівськими” 105-мм снарядами, у тому числі кумулятивними, бронебійно-фугасними типу HESH, а також опереними підкаліберними APFSDS. До цього списку можемо віднести такі потужні бронебійні снаряди, як німецькі DM-33, DM-63, французькі OFL105E2, ізраїльські М426, М428 та багато інших. Всі вони спроможні ефективно вражати різного роду неброньовані, броньовані цілі, у тому числі танки радянського/російського виробництва типу Т-72, укріпленні споруди, укриття, живу силу противника тощо. Боєкомплект становить понад 50 пострілів. Гармату доповнює один спарений і ще один зенітний кулемети 7,62-мм MG-3.

Захист бойової машини забезпечує катана однослойна гомогенна броня з максимальною товщиною у лобовій проєкції у 70 мм під кутом 60 градусів та 35 мм по бортах корпусу. Башта Leopard 1A5 має рознесене бронювання і посилена керамічними панелями. Така броня ефективно захищає від влучань крупнокаліберних кулеметів, автоматичних гармат, осколків артилерійських снарядів, проте не захистить від влучань ПТРК і РПГ. Присутні 8 димових гранатометів.

Танк Leopard 1A5 оснащений чотирьохтактним 10-циліндровим мультипаливним двигуном MB 838 СаМ-500 потужністю 830 к. с (понад 610 кВт), що поєднаний з гідромеханічною трансмісією 4НР-250 у єдиний блок масою 4600 кг. Коробка передач планетарного типу з автоматичним перемиканням і механізмом повороту диференційного типу має 4 передачі вперед і 2 – назад. Охолодження – рідинне. У випадку повної заправки паливних баків (потребує до 985 л пального різного типу) 42-тонна бойова машина спроможна подолати 600-кілометрову дистанцію по шосе і 450 км по пересіченій місцевості з максимальною швидкістю до 65 км/год.  Підвіска торсіонного типу з телескопічними гідроармотизаторами на 1, 2, 3, 6 і 7 вузлах. Силова установка і ходова частина машини потребують капітального ремонту при подоланні 10000-кілометрового пробігу. Керування відбувається за допомогою штурвалу. Система пожежогасіння – автоматизована.

Підсумки

Достеменно відомо, що з моменту першої поставки Leopard 1A5 у війська (1987-й рік) до самого 2002 року було модернізовано понад 1300 танків до поточної версії А5 лише для потреб Бундесверу. Дещо покращені варіанти отримали країни Латинської Америки (Чилі і Бразилія, у кількості 202 і 250 одиниць відповідно), Греція (500); 66 одиниць мала Канада, 230 – Данія, 468 – Нідерланди, Австралія (90 од), Бельгія (132), зо понад тисячу (!) мала Італія. І це далеко не повний список… Проте ми не знаємо, скільки бойових машин лишається у боєздатному стані (більшість зняті  з озброєння та замінені сучасними зразками), скільки їх ще є на зберіганні і скільки з них отримає Україна. Неофіційні джерела діляться думкою, що у середньостроковій перспективі наші союзники спроможні поставити Україні до двох танкових бригад, повністю укомплектовані “Леопардами” версії А5, за рахунок складських і заводських запасів Німеччини, Данії, Бельгії.

Та чи є місце цій бойовій машині на полі бою 21-го століття, в Україні? Питання дискусійне… На користь відповіді “ні” існують такі цілком аргументовані чинники, як зношеність агрегатів, слабке бронювання від протитанкових засобів ураження і відсутність передових систем спостереження всередині машини. З іншого боку, “Леопард 1” – це вже знайома Україні база і двигун (зенітні самохідні установки Gepard, мостоукладчики Biber та низка інших інженерних машин мають аналогічний корпус і експлуатуються нашою країною вже не перший місяць), порівняно сучасна електроніка, якої і близько немає в радянських танках, а деякі системи відсутні і на сучасних українських і російських аналогах; 105-мм гармата цілком спроможна знищувати більшість ворожих цілей на полі бою, а виробництво відповідних снарядів продовжується по сей день. Та головний аргумент на користь відповіді “так”, на мою думку, – це вагомий кількісний чинник цієї машини, як повноцінних танків, так і запчастин та снарядів до них, можливість заправки різними типами пального, невибагливість двигунів. Ці чинники в рази полегшують логістику. Таким чином, з “Леопардів” можливо сформувати боєздатний резерв, а у кооперації з піхотою і артилерією цей танк стає грізною зброєю проти всілякого ворога.