Насправді доленосне рішення президента Байдена про виведення американського контингенту з Афганістану, а за ним і синхронне виведення решти військ НАТО, треба розглядати в контексті інших міжнародних подій, в т.ч. і в Україні.

Щоб не було марних сподівань, Джо Байден ще раз уточнив підстави для свого рішення і так би мовити розставив всі крапки над «І». За його словами, війна в Афганістані ніколи не малася на увазі як справа кількох поколінь. «Нас атакували. Ми пішли на війну з чіткими цілями. Ми досягли цих завдань. Бен Ладен мертвий, “Аль-Каїда” в Афганістані занепала. Прийшов час закінчити нескінченну війну».

Отже претензій до американців бути не може. Зрозуміло, яке занепокоєння від наслідків цього рішення з’явилося у афганського уряду. І останні запевнення від державного секретаря Антоні Дж. Блінкена президенту Афганістану Ашрафу Гані в Кабулі «про постійну прихильність Сполучених Штатів Афганістану» – того мало втішили.

Також не треба бути провидцем, щоб зрозуміти, що «спільні інвестиції в Афганістан та важливість збереження здобутків за останні двадцять років, особливо у побудові сильного громадянського суспільства та захисті прав жінок і дівчат» про які говорили Блінкен та Гані закінчяться одразу після падіння Кабулу, а може ще раніше.

Можливо, що теперішня афганська влада, яка не спромоглася створити належних безпекових умов в країні, не зможе втриматися в найближчій перспективі при відсутності прямої військової підтримки на полі бою.

Така неспроможність була пов’язана з багатьма чинниками, як економічними так і політично-релігійними, але факт залишається фактом – велика частина афганського суспільства підтримує талібів, оскільки ті запропонували жорсткі але зрозумілі правили гри під назвою «Шаріат», в той час коли урядові представництва поглинала корупція. І ніякі 20-річні зусилля західної коаліції не змогли змінити цього.

Вочевидь, що величина американського військового контингенту, яка на піку бойових дій складала 100 000 військових, значно зменшила загрозу безпеки для Ісламської республіки Афганістан. В той час, як після скорочення його чисельності, «Талібан» почав нестримно відновлюватися.

Виведення союзник військ з Афганістану до вересня, було сприйняте талібами як перемога. У своєму релізі, Ісламський Емірат Афганістан підтвердив неспроможність західної коаліції вирішити проблему у військовий спосіб і нагадав що вивід сил у терміни, які були наголошені, не відповідає Дохінській угоді, а отже саме американці винні у наслідках свого рішення і є тією стороною яка не поважає угоди.

Але як, ситуація в Афганістані зайшла в такий глухий кут? Вочевидь, що американський президент має більше аналітичної інформації для прийняття рішення, однак неозброєним оком видно, що умовно патова ситуація в Афганістані не могла зберігатися саме в такому стані.

Поступова здача зон контролю афганських територій талібам, проходила невпинно. Точкові успіхи сил безпеки, нівелювалися масовим переходом на бік талібів разом зі зброєю десятків-сотень афганських військових на інших ділянках. А лояльні до американців або некорумповані чиновники/журналісти/вчителі ліквідувалися в терористичних нападах. Отже, щоб покращити положення, американському президентові, треба було навпаки вводити додаткові сили. Але на новий «В’єтнам» американське суспільство не погодиться.

Отже, програш, саме програш у намаганні втримати єдність країни, яку намагалися відтворити за зразком західної демократії, залишилося лише питанням часу. Але, як зазначив американський президент – такої задачі не було. Тому, рішення про виведення було прийняте, поки загальна ситуація ще за лишає місце для маневру.

Для розуміння складності обстановки в Афганістані наведу свіжу карту з даними про зони контролю станом на 15 квітня 2021 року. Зауважу, що ряд стратегічних міст, які поки залишаються під контролем уряду, що позначені червоними крапками – знаходиться в облозі талібів. І зона контролю може змінитися у любий момент.

Відчуваючи свою військову перевагу, таліби не повелися на затягування переговорного процесу і розпочали свій весняний наступ, який зараз триває. Так, за минулий тиждень (9-15 квітня 2021 року) в Афганістані було вбито щонайменше 75 силовиків та 7 цивільних осіб.

Найсмертоносніший напад стався в провінції Вардак, коли таліби вступили у відкритий бій з афганськими силами безпеки під час військової операції останніх в районі Джалрес. Під час цього бою загинули щонайменше п’ять командос та дев’ять співробітників поліцейського спецназу.

Ще вісім бійців сил безпеки були поранені, а чотири Хамві були знищені у бою в провінції Забул, де таліби атакували колону афганської армії. Потім нападники зайшли на базу поруч і бій тривав ще кілька годин. Внаслідок цього нападу загинуло десять солдатів, а база була втрачена.

Як бачимо, наступ талібів має системно-потужний характер, і данні за попередні тижні лише підтверджують зростання такої активності.

У своїх запевненнях, американські чиновники підтверджують свою прихильність до стримування «Аль-Каїди», розповсюдження терору за межі Афганістану, тому цілком можливо, що афганська влада зможе утриматися на деякій території і за американської повітряної підтримки протриматися достатньо довго, щоб змусити талібів піти на перемовини.

Проте, це все є припущеннями, за якими не слід пропустити головного – підтримка США не є обов’язковою для тих, хто не може дати собі ради. Час очікування, а іншими словами – терпіння американців, має свої межі. Скільки не виконаних домашніх завдань американська влада/платник податків готові пробачити нам?