Знищення ЗРК С-300В: як українські постійні удари послаблюють російську ППО

Російська протиповітряна оборона поступово втрачає свої ключові елементи на тимчасово окупованих територіях. Серед них — комплекси С-300В, які українські оборонці цілеспрямовано знищують ударами ракет і дронів.

Такі втрати підривають цілісність ешелонованої системи ППО, змушуючи противника закривати прогалини іншими засобами, перекидаючи їх з інших ділянок чи знімаючи з чергування біля важливих об’єктів.

Окрім того, постійне знищення і пошкодження ЗРК та РЛС послаблює контроль над повітряним простором і знижує здатність росіян прикривати скупчення своїх військ, або інших важливих об’єктів та відкриває нові можливості для подальших українських ударів дронами і ракетами.

Що таке С-300В

С-300В — радянський та російський багатоканальний зенітний комплекс протиповітряної та протиракетної оборони, що був розроблений для прикриття угрупувань військ у складі ешелонованої ППО сухопутних військ.

Головною особливістю системи є її повна автоматизація, використання гусеничних шасі та здатність збивати балістику і літаки за рахунок використання двох типів зенітних ракет.

Ракети 9М83 призначаються для ураження аеродинамічних цілей (літаки, гелікоптери, крилаті ракети), а 9М82 — для ураження балістичних цілей.

Для їхнього застосування використовують два різних типи самохідних пускових установок (ПУ) — 9А83 і 9А82. Перша перевозить чотири транспортно-пускові контейнери (ТПК) з ракетами типу 9М83. Вона оснащена телескопічною щоглою з антеною підсвітки цілі.

А друга призначена для боротьби з балістичними ракетами та несе лише два ТПК з важчими і більшими за габаритами зенітними ракетами 9М82 і також оснащена радаром підсвідки.

Разом з ними також працюють пускозарядні машини (ПЗУ) 9А84 і 9А85, які перевозять запасний боєкомплект для перезаряджання основних ПУ. Вони відрізняються від пускових установок відсутністю РЛС підсвітки цілей. Однак самі можуть запускати зенітні ракети.

Комплекс С-300В прийшов на заміну ЗРК 2K11 «Круг». Після прийняття на озброєння у 1988 році він неодноразово модернізувався.

Структура С-300В

Структурно основною одиницею С-300В є дивізіон. Він включає командний пункт 9С457, по одному радару 9С15М «Обзор-3» та «Имбирь», а також до чотирьох вогневих батарей.

Командний пункт 9С457 здійснює автоматизоване управління бойовою роботою дивізіону. Він отримує дані від РЛС, проводить селекцію цілей за ступенем небезпеки та розподіляє їх між батареями.

Водночас РЛС кругового огляду 9С15 «Обзор-3» призначена для виявлення та супроводження аеродинамічних цілей. А самохідний радар 9С19 «Имбирь» використовують для виявлення та супроводу балістичних, аеробалістичних та крилатих ракет у визначеному секторі.

Батарея С-300В зазвичай включає станцію наведення ракет 9С32, дві пускові установки 9А82 та одну пуско-заряджальну машину 9А84. До неї також входять чотири ПУ 9А83 та дві ПЗУ 9А85.

Багатоканальна станція наведення ракет 9С32 виконує точне супроводження цілей та керує вогнем батареї. Вона здатна одночасно наводити ракети на 6 різних повітряних цілей.

Зенітні ракетні комплекси сімейства С-300В мають різну дальність ураження залежно від модифікації та типу ракет.

Базовий варіант забезпечував перехоплення цілей на відстані до близько 100 км, тоді як модернізований С-300ВМ «Антей-2500» здатний уражати аеродинамічні цілі на дальності до 200–250 км.

Подальший розвиток у вигляді С-300ВМД розширив цей показник до приблизно 350 км. Водночас найсучасніша версія С-300В4 здатна перехоплювати аеродинамічні цілі на дистанції до 400 км, а балістичні до 40 км, з максимальною висотою ураження у 30 км. Принаймні так заявляють росіяни.

При цьому реальна ефективна дальність значною мірою залежить від умов застосування, типу цілі та можливостей радіолокаційного виявлення.

С-300В у війні проти України

Російські війська активно використовують С-300В для прикриття своїх угруповань і важливих об’єктів у тилу.

Водночас українські Сили оборони системно знищують ці комплекси за допомогою високоточної зброї. Зокрема, для ударів застосовуються реактивні системи HIMARS і балістичні ракети ATACMS.

З 2025 року значну роль у боротьбі з ППО почали відігравати дрони середньої дальності (Middle Strike), зокрема вітчизняні FP-2 з бойовою частиною вагою 60 і 105 кг. Їх застосування дозволяє не лише пошкоджувати, а й повністю знищувати елементи комплексів у разі влучання.

Зокрема, на початку січня 2026 року безпілотник СБС уразив радіолокаційну станцію 9С32М1 зі складу російського С-300В у Донецькій області.

Судячи з оприлюднених кадрів, безпілотник влучив безпосередньо в антенний модуль РЛС, що майже напевно призвело до повного виведення бойової машини з ладу.

Не виключено, що внаслідок удару пошкодження отримало шасі та уражено екіпаж, однак через відсутність характеристик бойової частини дрона стверджувати це неможливо.

У ніч на 12 березня українські дрони знищили самохідну пускову установку С-300В у Луганській області.

Машину виявили і уразили, коли вона рухалася між позиціями. Після знерухомлення її добили наступні українські дрони, які прилетіли слідом за першим.

Після кількох влучань камера одного з дронів FP-2 зафіксувала сильний вогонь, який охопив російську пускову установку, що свідчить про її знищення.

Наприкінці листопада 2025 року воїни Департаменту активних дій Головного управління розвідки Міністерства оборони України уразили пускову установку 9А83, яка перебувала на бойовому чергуванні на Донбасі. Удар завдали дронами.

Оператори спецпідрозділу «Примари» ГУР в грудні минулого року також уразили пускову С-300В на території окупованого Криму.

У серпні 2025 року воїни спецпідрозділу БпЛА Lasar’s group Національної гвардії України знищили пускову установку комплексу С-300В на території Запорізької області.

Після ураження на пусковій здетонували зенітні ракети, що призвело до потужного вибуху і подальшого горіння.

Раніше у 2024 році підрозділ Shadow за допомогою переданого благодійним фондом «Повернись живим» безпілотника Shark виявив позицію російської протиповітряної оборони.

Після чого по виявлених координатах Сили оборони завдали комбінованого удару за допомогою американської РСЗВ HIMARS та БпЛА.

Кадри свідчать, що у радар влучило дві високоточні ракети GMLRS, а пускову установку С-300В уразили за допомогою дрона-камікадзе.

Сили оборони України зранку 21 липня 2024 року завдали удару чотирма тактичними балістичними ракетами ATACMS по російській військовій базі під Джанкоєм у тимчасово окупованому Криму.

Це була ремонтна база у селі Новостепове, що забезпечувала відновлення військової техніки, яка використовувалася для війни на півдні України.

Російський ЗРК перебував у розгорнутому стані, що свідчить про те, що він був робочий або його ремонтували чи обслуговували для подальшого використання.

Втрати РФ

Загалом від початку російського вторгнення проєкт Oryx задокументував знищення щонайменше 10 самохідних пускових установок російських ЗРК С-300В різних модифікацій: 8 – 9A83 і 2 – 9A84.

Окрім того зафіксовано знищення двох РЛС 9С19 «Имбирь» і ураження двох радарів 9С32 зі складу цих комплексів ППО.

Чому важливо знищувати С-300В

Виведення з ладу російських зенітних ракетних комплексів, зокрема типу С-300В, має важливе значення для послаблення системи протиповітряної оборони противника та є частиною ширшої кампанії Сил оборони України з її придушення.

Це створює передумови для більш ефективних ударів по тилових об’єктах і військовій інфраструктурі. Водночас такі втрати мають не лише тактичне, а й оперативне значення.

Обмежена кількість наявних у росіян комплексів ускладнює їх швидке відновлення та заміну, що у перспективі може мати накопичувальний ефект і вплинути на загальну стійкість російської ППО на окремих ділянках фронту.