Забута класика: легкомоторна авіація як складова протидронової оборони

Одним із «побічних ефектів» розвитку та масового використання різнотипних БпЛА літакового типу з великим радіусом дії стало відродження легкомоторної бойової авіації як ефективного засобу протидії. До цього моменту літаки такого типу, хоч і продовжували застосовуватись у арміях світу, переважно виконували роль навчальних літаків для початкових етапів підготовки пілотів та, в окремих регіонах світу, слугували для протидії легкоозброєним бойовикам і партизанам різного роду.

Чому не реактивна авіація?

На перший погляд може здатися, що повільні та відносно великі ударні безпілотники типу «Шахед», а в меншій мірі — розвідувальні безпілотники, мають бути легкою ціллю для сучасної реактивної авіації. Однак це не так з цілої низки причин.

Головною проблемою та загрозою є поєднання відносно малої теплової та радіолокаційної сигнатури з великою різницею в швидкості між реактивним винищувачем і дроном. Це призводить до того, що реальна дальністю застосування ракетного озброєння по безпілотниках, на малих висотах обмежується ліченими кілометрами.

Це робить подібне перехоплення, особливо в нічних умовах, надзвичайно небезпечним і вимагає майстерності від пілота. Існує небезпека потрапити в хмару уламків, що утворюється після збиття цілі. Влучання уламків по літаку на такій швидкості в кращому разі призведе до необхідності ремонту, в гіршому — до катастрофи. У разі детонації бойової частини ударного безпілотника ситуація стає ще більш небезпечною.

Окрім небезпеки для пілота та літака, велика різниця швидкостей і мала дальність застосування озброєння означають, що в пілота є лічені секунди на реакцію для збиття цілі, інакше буде необхідно заходити на повторну атаку.

Ця проблема певною мірою зберігається й для сучасних літаків, які мають потужніші за радянські МиГ-29 системи виявлення.

Також проблемою є не тільки велика вартість авіаційних ракет, але і обсяг їх виробництва. Так, хоча сукупний обсяг виробництва ракет AIM-9 та AIM-120 у 2025 році сягнув 3700 ракет на рік, однак російське виробництво лише ударних дронів та їх імітаторів в Росії вийшло на рівень 170 дронів на день.

І хоча, досі є великі запаси старіших версій ракет, які втім успішно знищують такі типи цілей, однак великі запаси не означає що вони нескінчені.

Практика показала, що приціли на переданих Україні F-16 також дозволяють ефективно використовувати гарматне озброєння проти дронів, проте таке застосування літаків є досить ризикованим з описаних вище причин.

Легкомоторна авіація проти дронів

Публічно відомо, що Україна почала використовувати легкомоторну авіацію для протидії російським дронам навесні 2024 року. Тоді для цього залучили мобілізовані літаки Як-52 з місцевого авіаклубу, які успішно перехоплювали російські розвідувальні безпілотники на Одещині.

Першопрохідцем такого застосування легкомоторних літаків можна вважати Костянтина Вікторовича Оборіна — українського військового льотчика, полковника ЗСУ, учасника російсько-української війни та війни в Афганістані. Він був засновником та директором авіаклубу «Одеса».

Саме він першим почав літати над Одесою на Як-52, збиваючи російські дрони, а з часом став командиром ескадрильї легкомоторних літаків у складі 11-ї окремої бригади армійської авіації. Загинув у віці 63 років 18 липня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок російського удару балістичною ракетою в Дніпропетровській області.

Попри обмежені можливості таких літаків, які можуть виконувати бойові завдання переважно вдень, досвід застосування виявився успішним і був масштабований — для боротьби з безпілотниками в бригадах армійської авіації, які до цього мали на озброєнні лише вертольоти, створили підрозділи на легкомоторних літаках.

У червні 2025 року в рамках експериментального проєкту з посилення ППО, запропонованого Міністерством оборони, члени воєнізованих формувань та ДФТГ отримали можливість допомагати Силам оборони України в збитті російських безпілотників.

Вони можуть виявляти, супроводжувати й збивати повітряні цілі ворога за допомогою дронів, літаків, особистої зброї, а також залучати власні авто та обладнання.

За даними Wall Street Journal (WSJ), у 2024 році один із екіпажів Як-52 зі складу 11-ї бригади виконав 300 бойових вильотів та збив 60 безпілотників різних типів.

Заступник командира бригади Микола Лихацький стверджує, що частка збитих російських дронів такими літаками й гелікоптерами становить близько 10–12 % від загальної кількості.

Літаки Як-52 є ефективними проти розвідувальних дронів «Орлан» та «Зала», а також проти ударних «Шахед». Швидкість Як-52 сягає майже 300 км/год, що значно перевищує швидкість дронів, завдяки чому він може їх наздогнати, вирівняти швидкість і збити.

Як розповів WSJ один із стрільців: «це все одно, що стріляти, їдучи верхом на коні», — і жодні сучасні технології у цьому не допомогли. Досвід показав, що найкращою зброєю для знищення дронів виявилися не дробовики, а штурмові гвинтівки.

Як розповів один із екіпажів Як-52 у інтерв’ю DW, при знищенні «Шахедів» вони не підлітають до безпілотника ближче ніж на 150–200 метрів, інакше можуть постраждати від вибуху у разі спрацювання бойової частини. Якщо з відстані 500 м можна «спокійно вести вогонь», то на менших дистанціях уже необхідно прицільно цілити в двигун.

Водночас розвідувальні безпілотники, які не несуть бойової частини, можна розстрілювати з значно меншої відстані — у кілька десятків метрів, або навіть брати на таран.

WSJ зазначає, що такі літаки також є мішенню для Росії. У травні 2024 року один із літаків був атакований російською зенітною ракетою. Окрім цього, росіяни пріоритетно завдають ракетні удари по місцях базування ескадрилій.

Не тільки Як-52

Публічно відомо, що українські захисники не лише використовують наявні літаки «у стилі Першої світової», але й намагаються їх вдосконалювати, переобладнувати та отримувати сучасні літаки.

«Одним із перспективних напрямків протидії “шахедам” є застосування легкомоторної авіації. Вона у нас є, і є нові проєкти за рахунок фінансової й матеріальної допомоги з боку наших іноземних партнерів. Цей напрямок буде розвиватися. Ми отримуємо сучасні літаки легкомоторної авіації, які мають сучасне озброєння та засоби навігації, що підвищить ефективність протидії ударним дронам росіян», — підкреслив Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський під час зустрічі з журналістами, на якій був присутній кореспондент «Мілітарного».

Зокрема, відомо, що влітку 2025 року Україна отримала перший легкомоторний двомісний літак SHARK від чесько-словацької компанії SHARK.AERO, обладнаний антидроновим комплексом РЕБ. Антидронова система РЕБ складається з двох компонентів. Перший спрямований на придушення сигналів системи позиціювання GNSS, а другий — для глушіння відеоканалів і системи керування дронами.

Контейнер РЕБ розміщується під фюзеляжем у центрі мас літака. При польоті на висоті 1 800 метрів літак може придушувати ворожі системи у радіусі 4,5 км.

Хоча безпілотники типу «Шахед», окрім системи GNSS, оснащені також інерційною навігаційною системою, вона розрахована на те, щоб коригувати відхилення під час входу БПЛА у відносно невеликі зони, де придушені сигнали навігаційних систем, оскільки сама по собі з часом накопичує похибку.

Тому, якщо подібні літаки РЕБ будуть супроводжувати групу ворожих дронів тривалий час, вони, хоча й не примусять їх упасти, можуть значно відхилити їх від цілі.

Окрім того, у серпні 2025 року в українському небі помітили модернізований легкомоторний літак Z-137 AgroTurbo, який оснастили ракетами Р-73 класу «повітря-повітря».

Використання ракет Р-73 з непризначених для цього літаків можливе завдяки їхній повній автономності — вони не потребують складної інтеграції з радіолокатором або центральною РЛС літака. Для наведення на ціль ракета використовує інфрачервону систему наведення — голівка ракети сама «захоплює» теплоконтрастний об’єкт. Фактично на літак потрібно лише підвісити пілон, підвести до нього живлення, змонтувати приціл для пілота та встановити канал для передачі команди на запуск.

Чому не вертольоти?

Вертольоти також активно застосовуються для перехоплення дронів, однак їхня експлуатація значно дорожча ніж легкомоторної авіації, а навчати екіпажі — значно складніше та довше. Окрім того, вони завантажені й іншими задачами — вогневою підтримкою на лінії фронту та евакуацією поранених.

Втім у них є свої переваги, зокрема повна незалежність від аеродромів. Детальніше про використання вертольотів як складової ППО ви можете прочитати в нашому спеціальному матеріалі: «Гелікоптери у протиповітряній обороні».

Досвід інших країн

Враховуючи успішний український досвід, природно, що його скопіювали й росіяни з затримкою приблизно в рік. Вони також використовують літаки Як-52, а також Як-18Т та Cessna. Вони вже намагаються встановлювати на них курсові кулемети, що, втім, є не надто вдалим рішенням.

У жовтні повідомлялось, що в Росії сформували перший льотний загін «Барс-Сармат» для перехоплення українських далекобійних дронів у глибокому тилу. При цьому в пропагандистському відео росіяни показали один із аеродромів базування, який виявився на тимчасово окупованій території Запорізької області, неподалік Мелітополя.

Вже за декілька днів після цього спецпідрозділи Центру спеціальних операцій «А» Служби безпеки України провели успішну операцію та знищили на цьому аеродромі два легкомоторні літаки за допомогою ударних дронів.

Іноземні компанії-виробники легких штурмовиків також почали просувати свої вироби для протидії дронам.

Зокрема бразильська компанія Embraer разом із Sierra Nevada Corporation пропонують штурмовик A-29 Super Tucano як платформу для протидії безпілотникам. А американська компанія Textron Aviation презентувала легкий штурмовик AT-6 Wolverine як платформу для боротьби з дронами типу «Шахед-136».