Великий надводний флот має на меті й наявність десантних кораблів для забезпечення висадки морського десанту. За першочерговими планами, Росія планувала провести велику десантну висадку в районі Одеси, але через проблеми у підготовці та недопрацюванні в плануванні, реалізація цього задуму так і не відбулась.

Десантні кораблі РФ та проблеми їх будівництва

Військово-морський флот РФ має у своєму складі три класи десантних кораблів, які використовуються для транспортування особового складу та бойової техніки:

• Великий десантний корабель (водотоннажність 3000-10000 тонн) – проєкт 1171 “Тапір”(3 в строю), проєкт 775 (15 в строю) та проєкт 11711 “Іван Грен”(2 в строю);
• Десантний корабель на повітряній подушці (300-500 тонн) – проєкт 12322 “Зубр”(2 в строю);
• Малі десантні катери (менше ніж 300 тонн) – проєкт 21820, проєкт 11770 та проєкт 1176.

Наразі будівництво десантних кораблів у РФ відбувається повільно через відсутність розвинених технологій цивільного суднобудування. Зрив строків будівництва та ремонту призводить до довготривалого перебування кораблів у сухих доках. Виробники, через недофінансування не можуть налагодити стабільний ланцюжок постачання конструкцій та обладнання.

Так, наприклад, будівництво перших двох великих десантних кораблів проєкту 11711 відбувалось 14 років з закладкою головного у 2003 році. Строки здачі корабля зривались неодноразово, через що тільки у 2018 році корабель прийняли до складу флоту.

Ці проблеми стають ключовим фактором, у проведені великих морських десантних висадок російським флотом, який з наявних сил може забезпечити транспортування тільки 3 бригад. А втрати десантних кораблів призведуть до катастрофічних наслідків у подальшій підтримці ізольованого підрозділу на березі.

Підготовка десантних сил до висадки на берег

Процес підготовки до висадки займає багато часу та матеріально-технічної бази. Розміщення сил морського десанту та десантних кораблів має відбуватись на віддаленнях близько 30 км, для того, щоб противник використовуючи засобі повітряної та космічної розвідки не міг виявити великі скупчення особового складу та техніки біля десантних кораблів, що може одразу означати повний провал десантної операції. Завантаження особового складу має відбуватись цілісно і зі штатною технікою закріпленою за батальйоном.

Перед розгортання великих з’єднань на березі, бойові надводні сили флоту мають провести потужну вогневу підготовку з артилерійського та ракетного озброєння, і забезпечити в зоні висадки перевагу в повітрі та морі.

Головна роль у висадці віддається батальйоном складу, який має провести штурмові дії та створити плацдарм для інших підрозділів. Для досягнення цих цілей, штурмові батальйони мають створити плацдарм шириною по фронту 3 км та глибиною у 5 км, що убезпечить десантні кораблі від ведення вогню прямим наведенням. Успіх десанту також забезпечується шляхом раптовості, високого темпу наступу і скритної підготовки з’єднань.

Піхота має організувати чіткий зв’язок з кораблями підтримки та авіацією, задля координації дій, та активній підтримці з їх боку. При успішних штурмових діях першого та другого ешелону, можлива висадка засобів підтримки. Крім того, в залежності від опору противника, та місця висадки, батальйон морської піхоти може бути посилений артилерійським дивізіоном, або протитанковою/зенітною батареєю.

При захопленні першої оборонно лінії (пункту) противника, десантні кораблі можуть проводити висадку підрозділів підтримки й резерву, для посилення тиску для просування вперед.

З самого початку російський флот втратив найголовніший фактор – неочікуваність. До початку повномасштабного вторгнення, в Чорне море зайшли шість великих десантних кораблів, із них п’ять проєкту 775 (Мінськ, Калінінград, Корольов, Георгій Побєдоносець, Оленегорський горняк) та один проєкту 11711 (Петро Моргунов). Кораблі розмістились на морських базах в Севастополі та Новоросійську. Це свідчило про їх можливе використання в бойових діях. Крім того, на супутникових знімках були помічені місця розташування підрозділів морської піхоти РФ.

Маріупольська десантна операція

Після початку повномасштабного вторгнення, розвідка США та Британії, 25 лютого 2022 року повідомили що, російський флот провів невелику десантну висадку між Маріуполем та Мелітополем, хоча офіційно цю інформацію ні Українська, ні Російська сторона не підтвердила.

28 лютого портове місто Бердянськ окупували російські війська, після чого десантні кораблі змогли провести там висадку в тепличних умовах.

Загроза висадки десанту в Одесі

Загроза морського десанту була актуальною для Одещини з початку повномасштабного вторгнення. Корабельні з’єднання неодноразово підходили до територіальних вод України, та демонстрували свою присутність. Місцем розміщення кораблів став Донузлав, де вони ховались від хвиль та сильних морських вітрів.

15 березня була можлива спроба проведення морської десантної висадки в Одесі. В сторону міста направились три корабельні групи, дві з яких складались з надводних бойових кораблів, а одна з десантних кораблів проєкту 775. Напередодні виходу десантної групи, активність російської авіації на Одещини різко підвищилась. З 5 по 6 березня, сили ППО України збили три російські літаки над Одесою. Це були винищувачі Су-30СМ морської авіації РФ, які промацували систему протиповітряної оборони міста.

У відповідь на активність ворожих корабельних з’єднань, в Одесі та передмісті була встановлена берегова артилерія та танки на випадок висадки. Врешті решт, росіяни припинили спроби провести десантну висадку, та обмежились одиничними підходами та обстрілами Одещини з артилерії надводних кораблів.

І якщо в теорії все було чітко та ясно, на ділі ситуація виявилась зовсім іншою. Повітряно-космічні сили РФ не змогли завоювати перевагу у повітрі, що створило додаткову небезпеку кораблям та особовому складу, який міг опинитись там без підтримки та забезпечення. Своєю чергою російський флот не зміг забезпечити прикриття десантних груп через невелику кількість виділених бойових кораблів, які виконували роль ескорту, та не забезпечували потрібного протиповітряного та протичовнового захисту.

Втрати десантних кораблів ВМФ РФ у Чорному морі

Через погану організованість та відсутність сил для проведення великого морського десанту, більшість десантних кораблів залишились у Чорному морі та обмежено використовувались для логістичних цілей. Великий проміжок часу кораблі стояли біля причалу через що, стали легкими цілями для Збройних Сил України. Першими жертвами цих непродуманих дій став БДК Саратов, Новочеркаськ та Цезарь Куніков, які були атаковані українською ОТРК Точка-У в порту Бердянська 24 березня 2022 року. Кораблі стали легкою ціллю через відсутність ешелонованої системи ППО, яка мала їх захищати від повітряних атак.

Другий випадок знищення російського десантного катера відбувся 7 травня 2022 року біля острова Зміїний, куди він доставляв матеріально-технічне обладнання. Катер був знищений корегованою бомбою з БПЛА Bayraktar TB2.

Початок серійного виробництва Україною морських дронів ознаменувався новим етапом полюванням на російські кораблі. Вже 4 серпня 2023 року морський дрон уразив БДК Оленегорский горняк в порту Новоросійська. Це вочевидь довело, що російські кораблі великого водозаміщення без задач будуть атаковані в любій точці Чорного моря.

Врятувати десантний флот росіян від втрат не зміг і сухий док де проходив ремонт БДК Мінськ, та був атакований крилатою ракетою Storm Shadow/SCALP EG на території Севастопольського судноремонтного заводу. Аналіз пошкоджень БДК демонструє серйозні пошкодження надбудови, та нижніх палуб. Внаслідок сильних пошкоджень та пожежі, корабель може бути списаний.

Висновок

Перехід великої кількості десантних кораблів ВМФ РФ у Чорне море, та відсутність конкретних задач зробило їх легкими цілями для Сил Оборони України. Станом на 13 вересня 2023 року, Сили оборони знищили або пошкодили 23 російських кораблі, які не були забезпечені захистом від дронів та високоточних ракет. Через велику кількість дір у системі протиповітряної оборони, флот не може забезпечити ефективний захист кораблів від різних загроз.