Популярні
Вчора, 3 грудня, у Венесуелі пройшов референдум на підтримку територіальних претензій на регіон Гаяна-Ессекібо, який контролюється сусідньою Гаяною.
План режиму Мадуро полягає у анексії регіону шляхом наданням його населенню венесуельського громадянства та силової військової операції.
На референдум виносилося п’ять питань:
95 відсотків громадян Венесуели підтримали намір влади Венесуели включити до її складу новий штат Ессекібо та надати громадянство всьому населенню.
До проведення референдуму, у жовтні 2023 року, стало відомо, що венесуельські Збройні сили будують злітно-посадкову смугу на кордоні з Гаяною. А з повідомлень венесуельської влади стало зрозуміло, що війська готуються до конфлікту.
У цій статті ви дізнаєтесь про причини конфлікту та сили сторін.
Гаяна-Ессекібо – це спірний регіон, що розташований на заході сучасної республіки Гаяна, в басейні річки Ессекібо. Площа складає 159 500 км², населення відносно не велике – 283 000 осіб, а густота – 0,75 осіб/км².
В 2015 році американська нафтовидобувна компанія ExxonMobil знайшла близько 30 нафтових родовищ на шельфі Гаяни. З цього моменту почався “економічний бум”, країна почала демонструвати небачені раніше темпи росту економіки. До прикладу, з 2021 по 2022 рік ВВП Гайани виріс у двічі, а у 2023 – на 38%.
При цьому, нафтові компанії почали активно інвестувати у країну та розбудовувати інфраструктуру, в тому числі у спірному регіоні.
Компанія ExxonMobil планує інвестувати в нафтодобувну інфраструктуру Гаяни, Бразилії та Суринами близько 20-25 млрд доларів щорічно.
Станом на 2020 рік видобувалося близько 360 000 барелів нафти в день, а до 2027 планують неймовірних 1,2 млн в день.
В результаті, Гаяна отримала справжній “нафтодоларовий дощ”, який став потужним рушієм економіки, рівня життя та причиною розгорання територіального конфлікту з Венесуелою.
Точна кількість нафти в Гаяні не відома, однак розрахунки та розвідані родовища дають уявлення про 11 млрд барелів.
Така кількість нафти хоч і неспівставна з запасами Венесуели (приблизно 303 – 304 млрд барелів), але ставить Гаяну на 17 місце в списку країн за кількістю нафти.
Для порівняння, величезна по відношенню до Гаяни Бразилія має 19 млрд барелів, а Алжир – 12.
Згідно з Доктриною Монро, Сполучені Штати засудили розширення кордону Гаяни і запропонували вирішити конфлікт через міжнародний арбітраж. У 1899 році більшість територій перейшла під контроль Британської Гаяни після дипломатичного врегулювання кризи 1895 року на Паризькій конференції.
Але в 1949 році американський юрист Северо Малле-Прево, учасник захисту Венесуели в Паризькому арбітражі, оприлюднив меморандум, в якому він засуджував суддів за неприйнятність їх безсторонності, оскільки вони винесли рішення на користь Британської Гаяни.
Після цього Венесуела уклала Женевську угоду з Великою Британією в 1966 році, це сталося до проголошення незалежності Гаяни в тому ж році, яка визначила основи для вирішення територіального спору через переговори.
Венесуела заявляє про свій суверенітет над Гайаною-Ессекібо, висловлюючи це у контексті Женевської угоди. З іншого боку, Гаяна стверджує, що Венесуела відмовилася від цієї території після Паризької конференції.
До відкриття великих нафтових родовищ у 2015 році про конфлікт і його вирішення говорили хіба що популісти.
Після того як гаянський уряд дозволив компанії ExxonMobil добувати нафту на шельфах, які Венесуела вважала своїми, венесуельський уряд розкритикував одностороннє використання природних ресурсів Гаяною.
До того ж додався традиційний російський спіч про буцімто плани Сполучених Штатів збудувати на території спірної Гаяни-Ессекібо військову базу.
Керівництво Гаяни на пряму не комунікує з Венесуелою стосовно цього питання. Президент Гаяни Ірфан Алі вважає, що вирішення питання повинно відбуватися через Міжнародний суд ООН.
У свою чергу Венесуела відмовляється визнавати легітимність Міжнародного суду ООН у вирішенні конфлікту.
При цьому президент Венесуели Ніколас Мадуро звернувся до Генерального секретаря ООН з проханням виступити посередником у вирішенні суперечки.
Цього року, після виявлення нових родовищ нафти та газу у морських ділянках Гайани-Ессекібо, претензії Венесуели до цієї території стали сильнішими.
Спираючись на народну підтримку референдуму, можна зробити висновок, що спроба анексії регіону Гаяна-Ессекібо все таки може відбутися.
Звісно ж можна припустити, що референдум як і підготовка Збройних сил Венесуели до збройного конфлікту – це ширма для відвернення уваги народу від економічних та соціальних проблем.
Скориставшись ситуацією Мадуро може оголосити надзвичайний стан у країні та відтермінувати або навіть скасувати президентські вибори, які мають відбутися у 2024 році.
Ще однією стороною конфлікту може стати Бразилія, які виступає посередником у конфлікті та прагне до мирного врегулювання.
Але у випадку збройного конфлікту, найімовірніше втрутиться як союзник Гаяни. До прикладу, 23 листопада 2023 року Гаяна та Бразилія провели спільні навчання.
З 27 по 29 листопада 2023 року бразильці перекидали до прикордонного міста Боа-Віста 16 бронетранспортерів VBTP-MR Guarani з 5-ї армійської дивізії, танки Leopard 1 і піхотні підрозділи. Бразилія висловила підтримку Гаяни в пограничному конфлікті.
Бразильські сухопутні війська знаходяться біля кордону обох країн, очікуючи можливого вторгнення Венесуели в Гаяну.
Сили оборони Гаяни малочисельні, вони складаються з Сухопутних військ, Повітряних сил та Берегової охорони.
Загальна чисельність Сил оборони налічує 4600 військовослужбовців, резерву складається з 3000 бійців.
Організаційна структура така:
На озброєнні Сухопутних військ Гаяни відсутні танки та бойові машини піхоти. Основу “броньованого кулака” складають 18 бразильських розвідувальних бронемашин EE-9 Cascavel з 90-мм гарматою, 42 іспанських розвідувальних бронемашин VEC-M1 з 25-мм гарматою та 5 застарілих британських розвідувальних бронемашин Shorland з 7,62-мм кулеметом.
Країна має 24 бразильські бронетранспортери EE-11 Urutu та 8 південноафриканських медичних бронетранспортерів Mfezi.
Армія Гаяни використовує близько 100 японських вантажівок Type 73, 24 чеських Tatra 815-7, 24 німецьких Mercedes-Benz NG та близько 10 американських позашляховиків Ford F-350.
Основу артилерійського парку складають 18 радянських 120-мм мінометів ПМ-43, невідома кількість британських 81-мм мінометів L16.
Також у розпорядженні Гаяни є близько 6 радянських 130-мм буксованих гармат М-46.
Повітряні сили не мають ударної авіації, проте мають достатню кількість військово-транспортних літаків і гелікоптерів. Повітряний парк складається з 3 британських транспортних Short Skyvan та 2 BN-2 Islander.
Як VIP-транспорт використовується американський Super King Air. Гелікоптерний парк складається з 3 американських гелікоптерів Bell 412 та 2 Bell 206.
Основою протиповітряної оборони є 24 радянських ПЗРК “Стрела-2”.
Стрілецьке озброєння дуже різноманітне і складається з радянських СКС, АКМ та їх китайських аналогів Type 63 і Type 56, американських M16, французьких FAMAS, німецьких G36, бельгійських FAL та G3.
Арсенал кулеметів також різноманітний і складається з британських Bren, бельгійських Minimi та Mag, французьких AA-52. Єдиним гранатометом є радянський RPG-7.
Враховуючи такий “зоопарк” стрілецької зброї можна припустити, що у гаянських оборонців будуть проблеми з забезпеченням та обслуговуванням озброєння.
Цих сил та засобів, звісно ж, не вистачить для оборони регіону Гаяна-Ессекібо, але у цьому гіпотетичному конфлікті Гаяна буде не одна.
Сухопутні війська Венесуели поділяються на 1, 2, 3 і 5 піхотних дивізій, 4 бронетанкову дивізію, 9 кавалерійську дивізію та інженерний корпус.
Танковий парк складається з 81 французького AMX-30V і 92 радянських Т-72Б1. Також є 78 британських легких танків Scorpion-90 та 31 французьких AMX-13.
Загалом є 431 броньована розвідувальна машина, включаючи Dragoon, LFV2, V-100, V-150 та AML S 530.
Венесуела закупила близько 123 російських БМП-3 та 114 БТР-80А, на балансі перебувають 45 застарілих французьких бронетранспортерів AMX-VCI, AMX-PC, AMX-VCTB та 36 американських Dragoon 300.
До того ж в арсеналі є німецькі БТР Fuchs та китайські VN-1.
Артилерійський парк включає 24 БМ-21 “Град”, 12 БМ-30 “Смерч”, 48 152-мм САУ 2с19 “Мста-С”, 13 120-мм САУ “Нона-С” та 12 французьких 155-мм САУ AMX-13.
Є також 24 американські буксовані гаубиці М114, 40 105-мм M101A та 40 італійських 105-мм OTO Melara M-56.
Армійська авіація складається з 20 російських гелікоптерів Ми-17В-5, 3 Ми-26Т-2, 9 Ми-35М2, 3 італійських Agusta Sea King, 3 американських Bell 206B Jet Ranger та 12 Bell 412 EP.
У авіапарку АА перебуває велика кількість різних літаків по типу Cessna 206, Cessna 207, Beechcraft Super King Air 200 і тд.
Повітряні сили Венесуели мають на озброєнні 22 російських Су-30МК2 та 20 американських F-16A/B. Також на озброєнні є розвідувальний Metroliner III та літак-танкер Boeing 707.
Транспортний авіапарк включає 27 літаків, серед яких C-130 Hercules і Shaanxi Y-8. Крім того, у складі повітряних сил є 6 гелікоптерів Ми-17 і 10 французьких AS532. Повітряні сили також налічують значну кількість навчальних і бойових літаків, загалом – 73 одиниці.
Протиповітряна оборона досить потужна і складається з 12 ЗРК “Бук-М2Е”, 24 пускових установок С-125 “Печора-2М”, 2 комплекси С-300ВМ та великої кількості зенітних установок ЗУ-23-2.
Військово-морські сили Венесуели мають у своєму складі два німецьких дизель-електричних підводних човна Type 209 і невідому кількість італійських міні-субмарин VAS 525.
Один італійський фрегат Almirante Brion класу Mariscal Sucre, 3 іспанських OPV-корвети класу Guaiquerí та 3 класу Guaicamacuto, 6 британських катерів класу Constitución, 19 патрульних катерів та 11 допоміжних суден.
Рельєф регіону – це суцільні джунглі та мережі річок, що створюють середовище для дій легкої піхоти та військово-транспортної авіації.
Бойові дії, ймовірно, будуть базуватися на використанні піхоти, акцентом на транспортну авіацію, в основному на гелікоптери.
Гелікоптери стануть невід’ємною складовою війни, забезпечуючи розвідку, вогневу підтримку, логістику та транспортування особового складу.
Використання бронетехніки буде складним завданням через відсутність доріг з високою пропускною здатністю.
Стратегія оборони Гаяни може бути зорієнтована на маневрені оборонні дії вздовж річок та навколо невеликих поселень.
Вона може включати створення партизанських груп, які будуть уникати прямих зіткнень з противником.
Також на заваді загарбникам і оборонцям стануть мінливі й жорсткі погодні умови та тропічні хвороби.
Венесуела має тотальну перевагу в живій силі, бронетехніці, артилерії та авіації, однак не варто виключати можливість вступу у конфлікт Бразилії та допомогу з боку Сполучених Штатів.
Проблемою для Венесуели може стати залежність від російського озброєння та боєприпасів радянського зразка.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
