«Варта 2» розвінчала міфи про точність стрільби

Два роки тому «Мілітарний» першим серед оборонних медіа протестував та представив назагал «Варту 2». Машина досягла нової вершини у балістичному захисті та отримала 30-міліметрову автоматичну гармату — раніше небачений калібр для такого типу техніки.

Поява «важкого аргументу», яким раніше оперували лише бронетранспортери та бойові машини піхоти, одразу ж спровокувала хвилю запитань та сумнівів: чи зможе машина безпечно пересуватись з важкою надбудовою, втримати віддачу від такого калібру та влучати у ціль? Не додавали впевненості і раніше опубліковані кадри, де машина вела вогонь опираючись на схил.

Наші репортери вирушили на вогневі випробування аби особисто пересвідчитись та продемонструвати на що спроможна ця машина за різних умов: від стрільби по броньованим цілям у статиці до вогневого придушення на ходу.

Полігон

За кілька місяців до появи на полігоні ця «Варта» випробовувалась військовими на Донбасі, де встигла витримати удар російського безпілотника. Відтоді замість захисних решіток на неї встановили бойовий модуль, та вибухові відмітини на правому борту і склі все ще супроводжують її.

«В нас влучив FPV-дрон, але ні броня, ні саме скло не були пробиті. Хлопці повернулись живі та здорові», — розповідає водій з позивним Прут, що служить у 6-му батальйоні бригади «Азов».

Демонстрація спроможностей «Варти» розпочалась ще на етапі висування на вогневий рубіж, шлях до якого пролягав по продавленій у ґрунті колії від танків. Під 2,5-метровою машиною ями на засніженій «дорозі» тільки здаються неглибокими.

Завантаживши боєкомплект, екіпаж машини почав одразу з динамічних вправ, на ходу відкривши вогонь по розбитому корпусу танка Т-64. Стабілізатор бойового модулю «СІЧ» компенсував різкий крен на вибоїнах у достатній мірі, щоб вести прицільний вогонь на відстань одного кілометра.

Вогонь як по курсу, так і на борт фактично не розхитував машину. Значною мірою це заслуга гармати ЗТМ-1, автоматика з рухомим стволом якої суттєво знизила імпульс віддачі. Втім, в середині машини кожен постріл відчутно глушив та вибивав повітря з легень автора — на час випробувань внутрішня кришка модулю була знята та не відгороджувала екіпаж.

Точність вогню у статиці на дистанцію 850 метрів можна оцінити на моніторі оператора під час стрільби чергами по три постріли бронебійним трасуючим снарядом. Прийнятна влучність зберігалась і на малому ходу, однак при розгоні по бездоріжжю вона різко падала до стрільби «в бік супротивника».

Бачення розробників

Окрім представників «Української бронетехніки» демонстраційні випробування супроводжували розробники бойового модулю SICH. У розмові з репортерами «Мілітарного» вони розповіли, що їм вдалось досягти затребуваних вимог по точності вогню без використання жорсткого кожугу, який стримував коливання ствола після пострілу. Вага такої конструкції сягала близько сотні кілограмів та вимагала встановлення додаткових противаг в кормі башти.

«СІЧ» доопрацьовуватимуть й далі: з нього планують демонтувати захисні екрани із перфорованих бронелистів, які забезпечували захист від великокаліберних кулеметів, включно з КПВТ. Цей крок дозволить позбутись ще кількасот кілограмів та все ще витримувати обстріл калібром 12,7-мм.

Ще одним напрямом модернізації має стати зниження загальної висоти за рахунок оптимізації підбаштового кільця, яке залишилось у спадок від оригінальної конструкції —  під бойову машину БМП-1.

Минулоріч «Варта 2» успішно пройшла кодифікацію та була допущена до експлуатації в Силах оборони, а відповідно й закупівель державою.

Станом на початок 2026 року вартість лише машини оцінюється у 20 млн гривень. Разом з модулем вона коливається в межах 40 млн, що підтвердив в інтерв’ю генеральний директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас.