Популярні
Враховуючи інформацію про те, що США спільно з Україною працюють над розробкою «заміни» радянських зенітних систем С-300, було б цікаво поглянути на історію українських проєктів зенітних систем. Цей матеріал не охоплює ПЗРК, окремі бойові модулі, проєкти модернізацій та участь у розробках в інтересах іноземних замовників. Також хронологічно ми обмежилися інформацією до початку повномасштабного вторгнення.
На початку 90-х років київський НДІ «Квант» спільно з низкою інших організацій розробив проєкт самохідного зенітного ракетно-артилерійського комплексу (ЗРАК) «Пернач».
На «Перначі» пропонувалося використання однієї 57-мм зенітної гармати, створеної на базі радянської гармати АЗП-57, зі складу зенітно-артилерійського комплексу С-60. Крім артилерійського озброєння, комплекс мав бути оснащений і чотирма зенітними ракетами. Пізніше цю кількість збільшили до восьми.
Комплекс оснащувався двома РЛС: пошуковою та наведення. Також мала бути встановлена оптико-електронна система.
Пізніше проєкт був видозмінений. Одну 57-мм гармату замінили на дві спарені 40-мм автоматичні гармати. Проєкт із новим озброєнням дістав назву «Кентавр». Базою для ЗРАК було обрано шасі перспективного танка «Молот».
Проєкт позиціонувався як міжвидовий комплекс для використання на наземних і морських платформах. Але через відсутність фінансування проєкт не вийшов на стадію створення дослідного зразка.
Зона ураження ракетним озброєнням мала становити до 12 км за дальністю та 6 км за висотою. Ракети пропонувалися з радіокомандним або лазерним наведенням. 40-мм снаряди з неконтактними підривачами мали уражати цілі на дальності до 6 км та висоті до 4 км.
У 1999 році була представлена зенітна ракетно-артилерійська система «Донець». Вона була створена на базі елементів зенітних самохідних установок ЗСУ-23-4 «Шилка», зенітної ракетної системи «Стріла-10М» та шасі танка Т-80УД. Розробником виступив Харківський завод ім. Малишева.
ЗРАК «Донець» є комбінацією модернізованої башти від ЗСУ-23-4 і шасі танка Т-80УД. На башту встановлені чотири, по дві з кожного боку, транспортно-пускові контейнери з ракетами від ЗРК «Стріла-10М». Було збережено старий радіоприціл, доповнений новою цифровою системою керування вогнем. Також було встановлено систему зовнішнього цілевказання і навігаційну систему.
У задній частині корпусу, з його правого боку, була встановлена допоміжна силова установка, що забезпечувала можливість роботи основних систем машини при вимкненому двигуні.
Батарея «Донців» мала складатися з шести бойових машин та однієї машини управління на шасі Т-80УД. Машина управління мала бути оснащена трикоординатною РЛС висвітлення повітряної ситуації.
«Донець» робився із задумом на експорт, передусім до Пакистану. Який саме придбав 320 танків Т-80УД у ХБКМ.
Ракети повинні були мати оптичну та інфрачервону систему наведення з зоною ураження до 4,5 км за дальністю і до 3,5 км за висотою. 23-мм снаряди мали перехоплювати цілі на відстані до 2,5 км та на висоті до 1,5 км.
Відновлення інтересу до розробки комплексів армійського ППО відбулося після початку війни на Донбасі в 2014 році.
У 2016 році на виставці «Зброя та безпека» був представлений мобільний комплекс протидії тактичним БПЛА (МКП БПЛА) від КБ «Південне». МКП БПЛА складався з мобільного зенітно-артилерійського комплексу (ЗАК) і мобільної станції РЕБ. Для цього ЗАК планувалося використати 35-мм бойовий модуль Oerlikon фірми Rheinmetall Air Defence, встановивши його на шасі БТР-4.
У 2019 КБ «Південне» встигло розробити технічний проєкт комплексу, а Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової техніки Збройних сил України розробив тактико-технічне завдання для комплексу. Але далі виникли бюрократичні проблеми як з МО, так і з іноземними партнерами. Так, на початку 2019 року представники фірми Rheinmetall Air Defence, повідомили про неможливість продажу зазначеного вище зразка озброєння Україні. Але восени 2019 року фірма змінила свою позицію і заявила про готовність до постачання, попередньо домовившись провести перемови з цього питання наприкінці року за участі ДП «Укроборонсервіс». Проте запланована зустріч так і не відбулася.
Розробка комплексу так і залишилася на стадії технічного проєкту. Втім, навіть при презентації в 2016 ідея встановлення такого важкого модуля на перевантажене шасі БТР-4 викликала скепсис у навколомілітарних колах.
Такі системи, створені на базі 35-мм бойових модулів від Oerlikon, мають ефективну дальність вогню до 4 км.
Універсальна система керування зенітним вогнем
У 2016 році на виставці «Зброя та безпека» ДП «Завод “Арсенал”» розробив та показав універсальну систему керування зенітним вогнем, яка може інтегруватися у різні протиповітряні засоби ураження. Система складалася з двох радіолокаційних станцій: виявлення та наведення. Головним її елементом була оглядова станція дециметрового діапазону з цифровою антенною решіткою. Вона відповідала за виявлення цілей та була зв’язана зі станціями керування вогнем, які відповідають за ураження цілі засобами ППО. Система здатна керувати будь‑якими зенітними комплексами, і «Завод «Арсенал» був готовий підлаштовуватися під замовника.
На виставці був представлений варіант фактично перествореного зенітно-артилерійського комплексу С-60 з 57-мм автоматичною гарматою АЗП-57. Батарея з 6 гармат зав’язувалася на дистанційну станцію керування і отримувала цілевказання від двох радарів. Гідропневматичні приводи наведення гармат були замінені на електричні. Завдяки цьому гармати мали вести вогонь по визначеній оператором цілі в автоматичному режимі. Екіпаж був потрібен лише для заряджання/розряджання гармат.
Для розуміння можливостей системи: оригінальний комплекс С-60 забезпечував ураження цілей на відстані до 6 км та висоті до 4 км.
Зенітні ракетні комплекси ближньої дії
ASGLA — українсько-німецький ЗРК ближнього радіуса дії
У 2011 році Німецька компанія Rheinmetall Air Defence спільно з українською «Арсенал» працювала над новим мобільним ЗРК, який дістав назву ASGLA. Він був створений із використанням елементів ЗРК ASRAD-2, оснащений ПЗРК «Ігла» і був встановлений на шасі БТР-80.
До складу взводу ЗРК ASGLA входили командний пункт, пост виявлення і управління вогнем, а також до восьми вогневих одиниць. До складу поста виявлення і управління вогнем входила трикоординатна РЛС виявлення і супроводу цілей X-Tar 3D. Станція працювала Х-діапазоні і була оснащена фазованою антенною решіткою і вбудованою антеною системи державного розпізнавання «свій—чужий». Інструментальна дальність виявлення РЛС мала становити 25—50 км.
Пускова установка ASGLA була розроблена на основі ASRAD-2. Бойова маса ПУ становила 1300 кг, озброєння – чотири ракети «Ігла-1М» в готовому до пуску положенні і 12,7-мм кулемет. Ще вісім ракет мали зберігатися всередині машини. Башта мала б можливість наведення по горизонталі в секторі 360 град., по вертикалі у діапазоні від -10 до +55 град. Максимальна швидкість повороту башти 60 град. / сек. Стабілізована у двох площинах електронно-оптична система прицілювання мала складатися з тепловізійного приладу нічного бачення і опціонально – денної камери і лазерного далекоміра.
У 2019 році стало відомо, що німецький уряд Ангели Меркель заблокував роботи з розробки цього мобільного зенітного ракетного комплексу ближньої дії.
Після виходу німців із проєкту ASGLA комплекс був імпортозаміщений та представлений під назвою «Мисливець».
За зенітну ракетну частину відповідав «Арсенал», який надав бойовий модуль «Дует» із двома ПЗРК. Як бойовий модуль був використаний «Ахіллес» від приватної компанії Diamond Defense Systems. Оптоелектронну систему забезпечувала «Рода-комп’ютер».
Передбачалося також створення модернізованої зенітної ракети «Ігла-1В1». Її дальність дії мала би бути на 25—30% більшою порівняно зі старими ПЗРК «Ігла» та «Ігла-1» й мати захист від інфрачервоних пасток.
За задумом, «Мисливець» повинен мати два блоки «Дуетів» на турелі «Ахиллес», яка буде встановлена на легку броньовану машину.
На виставці «Зброя та безпека 2019» КБ «ЛУЧ» представило нову універсальну керовану ракету РК-10. Нова ракета залежно від бойової частини може використовуватися проти наземних або повітряних цілей.
Ракета була створена у двох варіантах:
Протитанкова керована ракета Р-10-К мала оснащуватися тандемною кумулятивною частиною та здатна пробивати до 1100 мм броні за динамічним захистом.
Зенітна керована ракета Р-10-ОФ представлена з уламково-фугасною бойовою частиною з ударним ядром та неконтактним датчиком цілі.
Обидві ракети мали систему наведення за лазерним променем із супроводженням цілі в автоматичному режимі.
Дальність знищення цілей зенітною версію ракети мала становити до 10 км за дальністю та до 3,5 км за висотою. Максимальна швидкість ракети — до 550 м/с при масі бойової уламково-фугасної частини з неконтактним підривачем 8,2 кг. Для порівняння: маса бойової частини ПЗРК «Ігла» — 1,3 кг, ракет ЗРК «Стріла 10» — 3 або 5 кг залежно від версії.
Уже на виставці «Зброя та безпека 2021» був представлений макет модернізованого ЗРК «Стріла-10» від КБ «ЛУЧ», який мав використовувати зенітну керовану ракету Р-10-ОФ.
Судячи з представленого макета, новий ЗРК мав використовувати новуподібну до встановленої на модернізованому варіанті самохідного ПТРК «Штурм-С».
26 грудня 2021 року стало відомо< про заводські ввипробування КБ «ЛУЧ»зенітного варіанту ракети РК-10.
При цьому на фото реальної ракети можна помітити зміну схему розміщення рулів порівняно з демонстрованим раніше зображення, де рулі розміщені у хвостовій її частині.
Ймовірно, таке рішення було необхідне для забезпечення більшої маневреності ракети для знищення повітряних цілей.
Засіб наведення та керування ракетою залишився традиційним для виробів КБ «Луч»: орієнтація в полі лазерного променя з супроводженням цілі в автоматичному режимі.
Проте, Олег Коростельов в інтерв’ю Defense Express розповів, що для РК-10 розробляється варіант з альтернативним наведенням за відбитим лазерним променем.
Він також заявив, що зенітний варіант РК-10 отримав збільшений двигун, що збільшило енергетику ракети, а відтак збільшило дальність ураження повітряних цілей до 12 км. Нову ракету з уніфікованими рішеннями можна встановлювати на наземні та повітряні носії, а також на морські платформи.
«РК-10 у зенітному варіанті отримала збільшений двигун, що збільшило енергетику ракети. Забезпечено наведення за лазерним променем, а також ухвалені уніфіковані конструкторські рішення, які дозволяють встановлювати цю ракету на наземні та повітряні носії — вертольоти… Ми готові РК-10 встановити на катери, бо пусковий комплекс для цієї ракети має малі габарити. Враховуючи те, що РК-10 може бути у варіанті як проти повітряних цілей, так і проти наземних, це робить її універсальним засобом для знищення цілей на відстані до 12 км», — заявив в інтерв’ю Defense Express генеральний конструктор, генеральний директор ДП ДККБ «ЛУЧ» Олег Коростельов.
За інформацією Defense Express, з 2012 року «ЛУЧ» створював ЗРК малої дальності на базі елементів ракети Р-27.
Ракета для цього ЗРК мала бути створена на базі окремих елементів авіаційної ракети Р-27, зокрема корпусних деталей і двигуна. Сама ракета мала зберігатися й застосовуватися з транспортно-пускового контейнера. А після старту схилятися в бік цілі за допомогою спеціальних газодинамічних рулів.
Передбачалося використання радіолокаційних активних або дводіапазонних інфрачервоних головок самонаведення.
Дальність стрільби була заявлена від 1,5 км до 20 км. Максимальна висота ураження цілі — до 10 км. Швидкість польоту ракети — 900 м/с. Максимальне перевантаження — 40 г. Маса ракети – 310 кг. Бойова частина – уламкова, маса – 15 кг. Комплекс повинен був вражати цілі, що рухаються зі швидкістю до 1200 м/с. Цільових каналів – не менш як 8, ракетних каналів – не менш як 16. Інтервал між пусками ракет – не більш як 1,5 сек. Мала бути забезпечена можливість ведення комплексом кругового обстрілу.
Перші проєкти як нових, так і модернізованих комплексів з’явилися ще в 90-ті роки. Дослідно-конструкторська робота (ДКР) «Славутич-2» передбачала розробку нового комплексу середньої дальності, в той час, як ДКР «Семафор-2» передбачала модернізацію ЗРК С-300. Проте публічно про них відомо надзвичайно мало. З цікавого: приблизно в той самий час, як КБ «Південне» вело роботи по «Славутич-2», воно також було визначене головною організацією з розробки зернозбиральних комбайнів сімейства «Славутич».
З 2012 року група державних та приватних компаній («ЛУЧ», «Іскра», «Аеротехніка-МЛТ», ДП «ЛНДРТІ») під егідою «Укроборонсервіс» працювали щодо зенітно-ракетного комплексу «Дніпро» середньої дальності.
Спершу він був призначений для установки на нові корвети проєкту 58250, але у 2014 році почав розроблятися в наземному виконанні.
Базою для комплексу мали виступити машини КрАЗ-6322. Новий комплекс створювався для протидії аеродинамічним цілям: літакам, вертольотам, БПЛА, крилатим ракетам.
До складу ЗРК «Дніпро» мали входити пункт бойового управління, багатофункціональна РЛС, а також буксовані пускові установки.
Багатофункціональна радіолокаційна станція була розроблена за технологією активних фазованих антенних решіток й мала забезпечувати дальність виявлення цілей 150 км. ЗРК «Дніпро» повинен був одночасно обстрілювати шість цілей за допомогою 12 керованих ракет.
Зенітні ракети пропонувалися двоступеневі твердопаливні у двох модифікаціях. Перша — з командним телеуправлінням на початковій та середній ділянках траєкторії та активним самонаведенням на кінцевій ділянці за допомогою головки міліметрового діапазону. Друга модифікація з інерційним наведенням з радіокорекцією на початковій і середній ділянках, а також активним самонаведенням на кінцевій ділянці.
Щодо заявленої дальності ураження є певна плутанина. Так, на сторінці «Укроборонекспорту», присвяченій всьому ЗРК, вона зазначена як 60 км, в той час як на сторінці, присвяченій ракеті, — 70 км. Максимальна висота ураження цілі передбачалася 25 км, мінімальна — 15 м.
У мережі, зокрема в українському сегменті Вікіпедії, можна знайти інформацію на кшталт «відео випробування зенітних ракет “Дніпро” на полігоні на півдні України». Проте ця інформація не є правдивою. На відео, яке видають за «Дніпро», показані випробувальні пуски ЗРК С-300 після ремонту.
Дослідна конструкторська робота КБ «ЛУЧ» над уніфікованою керованою зенітною ракетою розпочалася в 2016 році. «Корал» мала стати базовою уніфікованою ракетою модульної конструкції для корабельних і сухопутних ЗРК та повітряних сил.
В 2021 році стало відомо, що Київське державне КБ «ЛУЧ» захистило аванпроєкт щодо зенітного ракетного комплексу «Корал». Міністерство оборони визнало проєкт позитивним, а уповноважені особи підписали акт про його захист.
Система управління ракети мала бути інерційна на маршовій ділянці польоту, на кінцевій ділянці траєкторії наведення забезпечує активна радіолокаційна головка самонаведення. У передній частині ракети розташовані газодинамічні рулі, які значно підвищують маневреність ракети порівняно з використанням традиційних аеродинамічних рулів.
Довжина ракети мала становити 433 см, діаметр — 23/26 см, повна маса — 300 кг. Маса бойової частини — 25 кг. Максимальна швидкість — 1100 м/c. Ракета була призначена для знищення всіх наявних видів аеродинамічних цілей на дистанціях до 30 км і на висоті до 10 км. Також заявлена можливість перехоплення тактичних балістичних ракет.
Рішення про створення БФРК «Сапсан» ухвалили в 2006 році. Передбачалося, що після першочергового створення ОТРК на базі цього комплексу також буде створений ЗРК великої дальності. Втім інформації про цей проєкт небагато. Відомо, що максимальна дальність ураження 1100-кілограмовою зенітною ракетою мала бути до 150 км (за іншими даними — 90 км).
Уперше про створення нового ЗРК середньої дальності стало відомо в 2020 році. Тоді у програмі Security Talks генеральний конструктор ДККБ «ЛУЧ» Олег Коростильов заявив, що для створення українського ЗРК потрібно 30—50 млн доларів та 2—2,5 роки. Ці кошти необхідні на проведення дослідних конструкторських робіт, за результатами яких мають бути виготовлені дослідні зразки для проходження випробувань.
Вигляд комплексу та його назва СД-300 стали відомі під час виставки «Зброя та безпека 2021». Тоді був представлений макет пускової установки нового ЗРК. СД-300 призначений для ураження повітряних і балістичних цілей на відстанях до 100 км.
Особливістю цього ЗРК мало стати те, що багато зі складових майбутнього зенітного ракетного комплексу вже було створено в межах інших проєктів. Зокрема коригованої ракети високоточної системи «Вільха». Так, за оцінками Олега Коростильова, на той момент уже близько 40—50% комплектуючих пройшли етап від розробки до випробувань на інших видах озброєння.
«Для цього у нас уже є всі складові: є двигун достатньої потужності, є головки наведення, є підприємства, що створюють інерційні блоки, та є КБ «ЛУЧ», котрий комплексує все це разом і забезпечує завершення робіт та створення кінцевого продукту», – розповів Олег Коростильов.
За проєктом, СД-300 мав отримати зенітну керовану ракету масою 750 кг із 60-кілограмовою бойовою частиною, радіолокаційною головкою самонаведення й неконтактним підривачем, що дасть змогу вражати повітряні, наземні й надводні радіоконтрастні цілі. Довжина ракети мала становити 7,13 м, діаметр — 30 см. Комплекс мав складатися з трьох самохідних пускових установок на автомобільному шасі 8х8 (Tatra) з чотиризарядним пакетом вертикального пуску, мобільного командного пункту та РЛС. Як РЛС виявлення і цілевказання планували використати представлений в 2020 році перспективний трьохкоординатний радар 80К6КС1 «Фенікс». На думку фахівців ДККБ «Луч», такий склад комплексу мав забезпечити одночасне перехоплення та знищення до шести балістичних або до восьми аеродинамічних цілей.
Уперше про роботу КБ «Південне» над новим зенітним ракетним комплексом стало відомо в 2018 році. Тоді КБ отримало патент на зенітну керовану ракету нової конструкції.
Згідно з описом, зенітна керована ракета складається з відсіку наведення з радіопрозорим обтічником, відсіку керування, реактивного силового блока, бойового відсіку з вкладною уламково-фугасною бойовою частиною, маршевого твердопаливного двигуна, крил, розташованих біля центру мас та хвостового відсіка з аеродинамічними рулями. До того ж, крила та рулі повернуті під кутом 45˚ до площин стабілізації, а реактивний силовий блок і бойова частина утворюють єдиний відсік.
Уже під час виставки «Зброя та безпека 2019» КБ «Південне» презентувало проєкт власного зенітного ракетного комплексу.
Радіолокаційні станції виявлення та супроводження повітряних цілей пропонувалися до монтажу на шасі вантажного повнопривідного автомобіля (на зображенні – шасі MAN) з колісною формулою 8х8 та причепу.
Максимальна дальність виявлення цілей мала становити 480 км при можливості одночасно супроводжувати до 100 цілей.
Окрім радарів виявлення, супроводження та цілевказання до комплексу також мав входити спеціальний радіолокаційний пост для виявлення цілей на малих висотах.
Він мав виявляти цілі на дальності до 100 км на малій висоті при можливості одночасно супроводжувати до 50 цілей.
Також до складу зенітного ракетного комплексу мала входити машина автономного електропостачання, яка забезпечувала б енергопостачання напругою 380 В та потужністю до 176 кВт.
Окрім того, до складу комплексу мала входити командна машина управління стартової батареї/машина ретрансляції і зв’язку (на зображенні на шасі «Варта Новатор»), призначення якої було б забезпечення сталого зв’язку з мобільним командним пунктом.
У 2021 році стало відомо, що розробка має назву «Кільчень», та було розкрито більше подробиць про конструкцію та можливості перспективного ЗРК.
Було заявлено, що система буде оснащена новою ракетою з активною радіолокаційною головкою наведення, яка буде здатна знищувати дозвукові аеродинамічні цілі на дальності 280 км, надзвукові винищувачі — близько 130 км, балістичні цілі — до 44 км. При цьому у «Південному» планували завершити розробку за 5 років за умови фінансування розміром 7 млрд гривень — приблизно 270 млн доларів за тогочасним курсом.
«Наразі розглядається програма розвитку ракетно-реактивного озброєння в Україні. Цей проєкт є у цій програмі — створення зенітного ракетного комплексу великої дальності. Сподіваємося, що в найближчі місяць—два цю програму буде ухвалено, і проєкт зенітного ракетного комплексу «Кільчень» буде розпочатий», — заявив генеральний директор КБ «Південне» Олександр Кушнарьов.
Рендер зенітної ракети з складу ЗРК «Кільчень». Кадр із відео «Апостроф»
За планами розробників, до складу однієї системи мають входити до шести пускових установок по чотири ракети на кожній. Передбачалася можливість одночасного обстрілу 12 аеродинамічних цілей із наведенням двох зенітних керованих ракет на кожну. Або 6 балістичних цілей, на кожну з яких буде наведено по 4 ракети.
Але, попри доволі широку пропоновану номенклатуру протиповітряних комплексів, жоден з них не був реалізований станом на початок широкомасштабної російської агресії. Більшість лишилася у вигляді ескізних проєктів та окрім пропозицій роботи далі не проводилися.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
