“Українська бронетехніка” – приватна компанія та один з лідерів оборонно-промислового комплексу, з конвеєрів яких сходить бронетехніка, міномети та артилерійські снаряди для українського війська. Команді “Мілітарного” вдалось потрапити на одне з підприємств та поспілкуватись з його представниками.

Перенесений у відносно безпечну локацію вже після початку російського вторгнення, цей завод спеціалізується на виробництві шасі для колісних гаубиць “Богдана” та іншої броньованої техніки. На його розгортання знадобився рік, та наразі він працює цілодобово, щоб передати необхідну техніку головному підряднику. Там вона отримає артилерійську частину та відправиться до війська. Його робітники працюють у три зміни, забезпечуючи безперервний цикл виробництва.

В одному з приміщень нам було показано частину виробничого циклу: техніки отримували вантажівки, шасі яких стане основою для майбутніх САУ. Їм мають повністю розібрати кабіну та внутрішні елементи для того, щоб встановити бронекапсулу та зібрати все назад. Кропітка робота працівників потребує точності, щоб машина продовжила належно виконувати свої задачі після цього.

Поряд з ними у напівготовому стані стоять броньовані кабіни: зварювальники завершують їх складання з частин, які нарізаються з бронелистів та формуються іншою бригадою у сусідньому приміщенні. Звареним “коробкам” зачистять шви, після чого пофарбують та встановлять останні елементи – двері, бронескло та інші дрібні деталі.

На кінець серпня компанія набрала темпи, достатні для виготовлення необхідних вузлів та переоснащення однієї машини лише упродовж тижня. Хоча, як зазначають самі робітники, часові терміни є доволі суб’єктивними і варто опиратися на залучені людиногодини – для “Богдани” вони складають більше тисячі.

У компанії не розкривають обсяги випущених шасі, однак натякнули, що їх кількість уже давно перевалила за озвучені президентом Зеленським десять машин на місяць. Ба більше, конструктори компанії пропрацьовують кілька альтернативних варіантів шасі для артилерійської установки, щоб диверсифікувати поставки та забезпечити подальше зростання виробництва.

Бронетехніка

В іншому цеху на нас чекав, завершуючи останні приготування, перший зразок нової бронемашини “Варта 2”. Фахівці, що останні тижні готували машину до виставки MSPO 2024, прямо перед нашою командою дофарбовували її та знімали транспортувальну плівку з крісел та елементів озброєння.

Прототип є вісником другого покоління бронемашин “Варта”, що ступив на новий технологічний рівень. Машина стала захищенішою та першою в країні озброїлась модулем з автоматичною гарматою. Однак головною конструктивною зміною стала відмова від шасі білоруської вантажівки МАЗ, постачання яких припинилося з втягненням країни у війну проти України.

На її розробку у компанії пішло близько половини року, з яких чотири місяці інженери пропрацювали та виготовляли елементи конструкцій. Сама ж машина була зібрана за три тижні.

“Варта 2” має стати “старшою” броньованою машиною в асортименті компанії, доповнюючи легші “Новатори”. Детальніше з нею можна ознайомитись в ексклюзивному репортажі “Мілітарного”:

Крім роботи над новою розробкою та забезпечення шасі для партнерських проєктів, “Українська бронетехніка” нарощує серійне виробництво бронемашин “Новатор 2”, котрі дебютували на початку цього року. За словами директора компанії Владислава Бельбаса, відтоді компанія вже передала Силам оборони більше сотні одиниць та продовжує їх випуск.

“Цього року ми плануємо виготовити декілька сотень машин – більше, ніж за п’ять попередніх років. Таких темпів вдалось досягти завдяки правильному плануванню виробництва“, – розповів він. “Якби я мав замовлення на наступний рік вже зараз і воно було б співмірне з тим, що вже є, я міг би спокійно збільшити обсяги виробництва в два-три рази“.

Компанія стала одним із виконавців довгоочікуваних трирічних контрактів від Міністерства оборони, які мали б забезпечити необхідний “горизонт планування”. Однак, як зазначив Владислав Бельбас, вони виявились втричі меншими за спроможності компанії та були надані без відповідного авансування.

“За наявними контрактами компанія нині отримує фінансування у розмірі близько 50% на імпорт, а також близько 50-70% на продукцію, виготовлену в Україні. Однак тут мова йде не про весь контракт, а лише його частини тривалістю менше року“, – зазначив керівник УБ.

Таке фінансування ускладнює роботу підприємства, для роботи якого потрібне завчасне контрактування. До прикладу, підготовка та закупівля необхідної продукції для “Новаторів” починається за дев’ять місяців до початку фактичного складання автомобілів. 

Вина воюючої держави з дефіцитом бюджету у понад 500 млрд гривень є досить умовною в цій ситуації, однак все це заважає українським оборонним компаніям реалізувати свій потенціал на повну та належним чином забезпечити армію озброєнням. Рішенням проблеми могло б стати здешевлення продукції завдяки масовому виробництву, яке могло б розпочатись з відкриттям експорту або ж фінансуванням контрактів іноземними урядами. Однак наразі компанія продовжує працювати виключно в межах держзамовлення.

Попри все уряд продовжує поліпшувати систему закупівель та переходити на укладання довготривалих контрактів. Керівництво компанії сподівається, що у майбутньому держава також забезпечить можливість перегляду бюджету довготривалих контрактів для компенсації інфляції та здорожчання сировини.

Контрактування виробництва

Окрім виробництва броньованих машин, “Українська бронетехніка” також є виробником мінометів і артилерійських боєприпасів. Компанія володіє в країні заводами, що випускають усю номенклатуру артилерійських мін та гаубичні снаряди. Крім того, вона є єдиним приватним імпортером озброєння для Сил оборони.

Владислав Бельбас розповів, що на 2024 рік його компанія повністю завантажена замовленнями, однак зауважив деталі, які криються під цим.

“Зараз все завантажено на 100%, однак це не означає, що ми робимо так багато, як могли б. За умови завчасного контрактування на наступний рік ми могли б в рази наростити виробництво. Цього року у нас був період, коли ми кожні два місяці подвоювали виробництво бронеавтомобілів“, – розповів він.

Компанія вже має перші замовлення на наступний рік. Підприємство, на якому ми зустрілись з керівництвом, отримало замовлення на шасі для “Богдан”. Виробництво мінометів законтрактоване на 50-70% від потужностей, а замовлення на бронемашини сягнуло 30%.

Станом на зараз компанія ще не отримала замовлення на випуск боєприпасів на 2025 рік, проте вона вже готується до значного розширення виробництва.

“Цей рік мине під прапором боєприпасів. Ми плануємо відкрити в країні ще один завод, який дозволить нам значно збільшити наші обсяги поставок“, – розповів Владислав Бельбас.

Наразі компанія випускає сотні тисяч снарядів на рік, виробляючи увесь спектр мінометних снарядів від 60 до 120 мм, а також 122-мм артилерійські постріли. Частка українських компонентів в них значно зросла за останній рік, зокрема, корпуси та підривачі для них виготовляються в Україні. Фактично єдиними імпортними компонентами залишається порох та вибухівка. Саме вони наразі “диктують” реальні обсяги виробництва через дефіцит на світовому ринку.

Керівник компанії зазначив, що наразі для закупівлі вибухових речовин доводиться вдаватись до хитрощів та домовленостей з гравцями на міжнародному ринку. Дефіцит ускладнює роботу та вже призводив до проблем із виконанням замовлень.

“Свого часу ми уклали контракт на виробництво 122-мм снарядів, які планували споряджати порохами однієї африканської країни. Однак через війну, яка розпочалась буквально через два місяці після підписання угоди, ми не змогли звідти забрати закуплену сировину“, – розповів Бельбас. “Потім ми все ж знайшли дорожчу альтернативу, проте час та гроші було втрачено“.

За його словами, вартість продукції “Української бронетехніки” є дешевшою за іноземні аналоги. Бронемашини дешевші на 20-30%. Розрив же між боєприпасами хоч і є, але незначний через значну складову імпортної сировини.

Плани та нові проєкти

Торік в інтерв’ю виданню “Економічна правда” Владислав Бельбас намітив напрямки розвитку компанії, які були зосереджені на збільшенні виробництва бронеавтомобілів “Новатор”, розвитку проєкту “Варта 2”, випуску шасі для “Богдан”, а також участі у проєкті українського зенітного ракетного комплексу. 

“Новатор ми вже перереалізували, ще в червні збільшивши втричі обсяги їх виробництва. Випуск шасі для “Богдан” було подвоєно в липні. Проєкти ППО в процесі розвитку“, – зазначив Владислав, підсумувавши здобуті станом на кінець серпня досягнення. “Наступний рік має стати роком гучних проєктів щодо боєприпасів для нас, великого внутрішнього виробництва та самореалізації у цій ніші“.

Обговорюючи плани, ми також не могли не згадати вже відомі наміри закупівель бойових машин піхоти ASCOD від General Dynamics European Land Systems, які потенційно мали перерости у їх локалізацію вже на території України.

GDELS пропонували одиницю у максимальній комплектації за вдвічі меншою за конкурентів ціною 5,5 мільйонів євро. Крім того, компанія пропонувала можливість встановлення альтернативного бойового модуля замість оригінальної башти за бажанням замовника.

Наразі проєкт перебуває на паузі. Початково український уряд мав придбати партію з двох десятків машин для проведення піддослідної експлуатації, після чого GDELS розпочало б поступову локалізацію виробництва машин усередині країни. Однак переговори у цьому напрямку призупинились на етапі закупівель перших машин.

Докладніше про неї у статті “На що здатна БМП ASCOD та чи краще вона за CV90 та Lynx?“

Іншим міжнародним проєктом компанії наразі є співпраця з кількома іноземними виробниками бронетехніки з Туреччини та Сполучених Штатів щодо налагодження сервісного обслуговування їх бронемашин на потужностях “Української бронетехніки”. У разі реалізації компанія зможе значно скоротити логістичне плече та час відновлення пошкодженої техніки без потреби в її евакуації за кордон.