При формуванні авіаційного парку винищувачів четвертого покоління Туреччина пішла шляхом уніфікації та насичення одним типом літака – багатоцільовим винищувачем F-16.

Їх придбання відбувалось у декілька етапів, амбітна програма закупівлі включала отримання 160 нових винищувачів F-16 у одно та двомісних варіантах C/D у конфігурації Block 30 та 40.

Перші вісім F-16 були виготовлені на підприємстві у Форт-Уорті в Сполучених Штатах та передані Повітряним силам Туреччини у 1987 році.

Решта 152 одиниці збиралися у Туреччині на заводі турецької аерокосмічної корпорації TUSAŞ (назва англійською – Turkish Aerospace Industries, скорочено TAI) за програмою Peace Onyx I.

Peace Onyx I передбачав локалізація окремих частин літака, так на зібраних у Туреччині F-16 був планер, 70% якого виготовлялись підприємством TAI, зокрема це крила та фюзеляж.

Програма Peace Onyx I реалізовувалась з 1987 по 1995 рік, тобто середній темп складання для Повітряних сил Туреччини за вісім років складав 19 літаків на рік.

Упродовж 1993-1995 року це ж підприємство виготовляло 46 винищувачів F-16 за тристоронньою угодою між США, Туреччиною та Єгиптом в інтересах повітряних сил останнього.

З розробкою нової конфігурації винищувачів F-16 Block 50 турецький уряд домовився зі Сполученими Штатами про поповнення авіапарку національних повітряних сил 80 винищувачами у цій конфігурації, які також виготовлялися у Туреччині.

Їх ступінь локалізація виросла до 80% планеру за рахунок додавання у виробництві в Туреччині флаперонів та компонентів передньої частини фюзеляжу.

Їх виробництво тривало з 1995 по 1999 роки.

Щодо якості у мережі є дані, що з 278 винищувачів F-16, виготовлених за 12 років Turkish Aerospace Industries три були «ідеальними» (Perfect), а 29 – з «нульовою невідповідністю» (Zero Discrepancy).

У грудні 2006 року Туреччина отримала дозвіл від Конгресу США на придбання у компанії Lockheed Martin, за програмою закордонних військових продажів (англ. Foreign Military Sales, скор. FMS), 30 винищувачів F-16 Block 50+.

Фіналізували угоду через два роки – 5 грудня 2008 року TAI та головним підрядником Lockheed Martin отримала замовлення на виробництво нових літаків загальною сумою у 1,78 млрд доларів, нова програма отримала назву Peace Onyx IV F-16.

Цього разу через малу серію у Туреччині лише проводили остаточне збирання винищувачів та їх випробування перед передачею повітряним силам. Завершили реалізацію виконання контракту у грудні 2012 року.

З 30 виготовлених F-16 Block 50+ сім були «ідеальними» (Perfect), а 19 – з «нульовою невідповідністю» (Zero Discrepancy).

Такий підхід у придбанні нових бойових літаків для Повітряних сил Туреччини дозволив накопичити компанії TAI досвід не тільки для їх подальшого утримання з проведенням поточних ремонтів, а і продовження ресурсу F-16 Block 30 до 12 тисяч годин, як то раніше зробили Сполучені Штати.

Для цього літак повністю розбирається, оглядаються всі його компоненти і у залежності від їх стану замінюється на нові від 1200 до 1500 деталей літака та місцями посилюється конструкція планеру.

Наступним кроком у Туреччині стала глибока модернізація винищувачів F-16 Block 30 до версії OZGUR, роботи над якою почались близько 10 років тому, а цього року мають почати реалізовувати серійно.

Якщо продовження ресурсу стосувався здебільшого механічної частини літака, то версія OZGUR націлена насамперед на авіоніку.

Розробкою бортового комп’ютера, нових блоків інтерфейсу, верхньою передньою панеллю управління, гідравлічним індикатором палива, дисплеєм індикатором двигуна, аварійним індикатором, пристроєм звукової безпеки, системою розпізнавання «свій-чужий», інерціальною навігаційною системою, кольоровим багатофункціональним індикатором займалась компанія Aselsan.

До 2022 року компанія Aselsan обіцяє завершити роботи по радіолокаційній станції з активною фазованою антенною решіткою AESA для OZGUR.

Встановлення нової авіоніки та подальше її тестування називають «випробувальним майданчиком» для доведення перед використанням у проєкті винищувачів наступного покоління TF-X.