Травень став результативним у збитті “Шахедів” – розмова з співзасновником ГО “Аеророзвідка” Ярославом Гончаром

Зараз Росія нарощує ефективність використання дронів, на що українські розробники відповідають власними рішеннями та унікальними розробками.

У цьому також допомагає громадська організація “Аеророзвідка”, яка сприяє створенню та впровадженню мережецентричних і роботизованих військових спроможностей.

В інтерв’ю “Мілітарному” Ярослав Гончар, співзасновник “Аеророзвідки”, розповів про розвиток українських дронів.

У розмові торкнулися тем технологічного протистояння на полі бою, технологій, які можуть змінити хід війни, та взаємодії з партнерами у сфері інновацій.

– Ми зараз на якомусь плато, або у нас якийсь технологічний бум відбувається, або навпаки спад в застосуванні і в розробці нових рішень? 

– Давайте цифри спочатку. От травень місяць було застосовано 400 різних унікальних видів дронів.

З них близько 50 відсотків зробили менше 10 ударів. Тобто, це ті, хто в режимі тестової експлуатації.

І це я говорю тільки про ударні. Я розвідників, дрони-ретранслятори і інших не беру.

Перші 20 рейтингу дронів роблять 70 відсотків всієї роботи. 30 відсотків це такий середняк.

Тобто це вже ті розробники, ті стартапи, які вже починають виходити на рівень якогось там виробництва, вони вже постачають якимись партіями, які обраховуються на принаймні десятки. Ну от приблизна така ситуація. З точки зору того, що я бачу як експерт на Brave1, ідеї не скінчились.

Попередній рік в тиждень 3-5 заявок було. Справді було багато роботи це все аналізувати. Зараз кількість заявок зменшилась.

У нас є ще незаповнені ніші, ми за них знаємо і є компанії, є розробники, які намагаються ці ніші заповнювати. Тому загальний висновок такий, що мені здається, що ми вже так доходимо до якогось плато. Всі, хто могли щось проявити, показати, вони себе показали.

– Скільки в режимі серійної експлуатації?

– Перша двадцятка робить 70% всіх уражень. Там і українського виробництва, там і наш улюблений Мавік. Топ номер один – це дрон, який уражає більше всіх, робить більше всіх роботи – це VAMPIRE.

Якщо починається більш глибоке дослідження, а хто уражає такої-то техніки, чи, наприклад, дрони, які уражають інші дрони, ну звісно, це вже буде не VAMPIRE, а буде інший дрон.

І ці всі показники ми зараз бачимо. І опираючись на ці показники, нас ще чекають організаційні зміни, пов’язані в тому числі і з логістикою, з тим, як вона буде організована.

Ці 400 дронів мають знайти своє місце, а це закупівлі, і це складний процес, не будемо, напевно, зараз на цьому відволікатися, але тим не менше тягне за собою ще й додаткові випадки.

– Коли нарешті буде заміна Мавіку?

– Коли хтось зробить щось, що буде заміняти Мавік, от тоді, напевно, і буде заміна. Я не бачу поки що в Україні виробництва спроможного виробляти в таких кількостях, як виробляє компанія DJI.

Ті, хто дотягнувся, названий VAMPIRE, то кількість вона вже обраховується сотнями, але сотні це ще не тисячі. І, по-перше, ось перша причина, ми просто навіть якщо б вміли, в нас ще немає таких виробництв, щоб такі обсяги виробляти.

Ну а друге, ну давайте будемо відверті самі з собою, от коли зробимо таке, як Мавік, тоді будемо порівнювати, бо за деякими показниками ми маємо вироби, які краще Мавіка. Але за сукупністю показників, ну покажіть мені те, що складається в таку коробочку, має такі показники оптичного цього сенсора, такі льотні показники, такий софт, таке радіо. Коли оце все хтось зможе хоча б повторити, ну тоді і будемо на цю тему розмовляти.

– Коли перехоплювачі стануть аргументами проти російських повітряних атак? Що нам для цього потрібно?

– Є ділянки, де ми просто не даємо літати російським розвідувальним дронам.

Знайшли цей ключик, навчилися. Тепер тільки вдосконалювати, як-то кажуть, набивати руку.

– Наскільки робота екіпажів, які збивають дрони, вплинула на можливості російського ОПК в плані цих дронів? Тобто, наскільки це для них болісно втрачати? 

– Я точно не знаю. Знаючи нашого ворога, якраз їхня сильна сторона – це швидкість масштабування. Вони поставлять три зміни і масштабуються.

Чи це боляче? Ну, звісно, боляче. Це ж все в копієчку, це все планувалося одне, а тепер треба інше. Вони не розраховували на таку протидію, ну, ви ж розумієте, як система врахована.

Якщо б у нас ще була можливість менше піарити наші можливості, то вони б ще пізніше про це здогадалися.

Ми знаємо з інших джерел, що у них проблеми. Вони вже не все бачать, не все розуміють. У них є діляночки, де пізно спохватилися.

У російських крил розвідників термін життя різко скоротився, і це суттєво вплинуло на хід бойових дій, бо очі ми їм прикрили.

Якщо там ще рік тому назад ми тут скаженіли від того, що вони могли літати де завгодно, а потім туди летіли ракети, то зараз подібна ситуація, це вже швидше виключення.

– Коли ми будемо говорити так само і про “Шахеди”, як про збиття російських розвідувальних дронів?

– Травень місяць вже був результативний. І у нас не один виробник. Один із виробників показав чудовий результат. На жаль, це не український виробник. Це дрон Еріка Шмідта.

Те, що вони змогли зробити, вдалося тому, що ми щедро ділимося з союзниками інформацією, про те, як перехоплювач потрібно будувати.

Українських гравців є низька. І вони прямо на низькому старті. Також треба враховувати фактор того, що “Шахед” на місці не стоїть. Нові версії вже реактивні.

Також їх тактика застосування змінилася. Наш перехоплювач повинен за льотними характеристиками перевершувати “Шахеди”, щоб успішно працювати.

Але повторюсь,  у травні початок положений. В будь-якому випадку економіка питання дрон на дрон більш економічно доцільна, ніж використання ракет.

– Скажіть, будь ласка, як так ідеально програмують “Шахеди”? Синхронно запускають, йдуть в різні боки. Вони ж пролітають сотні кілометрів і не втрачають стрій. Синхронізуються якось?

– Планують місії. Безпілотниками, на відміну від нас, вони почали займатися ще до початку вторгнення у 2014 році.

Відповідно, у них більша кількість спеціалістів, і кількість шкіл, кількість офіцерів, які приймають участь в цих операціях.

– Питання стосовно російських перехоплювачів. Вони теж нарощують ці свої можливості. Що про них скажете?

– Ще не знаю, не можу поділитися. У мене поки що такої інформації нема. Я припускаю, що напевно ворог в цей бік так само дивиться.

Все говорить про те, що вони повинні були б це робити. Ми бачимо, що був період у 23-24 роках, та й зараз, вони не шкодують ракети, щоб там не залетіло до них. Нам здається цей розмін абсурдний, але це війна, там інша логіка.

Вони не шкодують ракети, якщо вони щось прикривають. Не думаю, що для них це не проблема, тому що запаси там теж скінченні. І навряд чи ворог буде покладатися виключно на класичну свою систему ППО. Напевно, в цей бік будуть теж щось робити, але я зараз не готовий вам сказати.

– Ми спілкувалися з українським представництвом німецької компанії Quantum Systems, учасником “Альянсу Мілітарного”, вони консультуються з нашими пілотами про те,  як адаптувати свій дрон Vector для протидії російським перехоплювачам.

– Ці німці, вони умнічки, ми з ними почали діалог буквально у 2022 році, і так, щоб там всі карти не розкривати, але є певний процес, коли тільки стартував проєкт UA Drone ID (технологія ідентифікації дронів, інтегрована в екосистему управління боєм DELTA. – ред.), то Quantum були першими хто інтегрувався у проєкт.

– Зараз повітряні командування постять відеоперехоплення “Шахедів”, тобто це вже підпорядкування Повітряних сил, наскільки я розумію. Як ця інфраструктура взагалі має бути облаштована?

– Ну, так, там без Повітряних сил не обійшлось, але не повітряними силами єдиними, бо екіпажі перехоплювачів є де завгодно.

З нами поділилися союзники, обладнанням, яке допомагає нам наводити перехоплювачі. Наші українські локальні розробники допиляли його. Те, що було під рукою, всі ці FPV, ось вони зразу показали результат з ворожими розвідниками. З залаштунками стоїть ціла екосистема.

Чи буде воно там, в чийому вона буде під переконанням? Зараз взагалі не хотів би в цю площину заходити. Важливо, щоб працювала в цілому ця система.

Для того щоб збивати, спочатку треба знати, куди летіти. Оскільки нам вдалося довести до певного рівня готовності, а там свого клопоту було достатньо, бюрократія, ледарі, і руки не з того місця, і не навчені, що завгодно було. І розумієте, одна ланка не працює, це може означати, що таке якесь містечко неприкрите.

Тому це злагоджена робота величезної кількості людей, які щоденно заступають на чергування, які щоденно підтримують в робочому стані те обладнання, яке не може просто в розетку увімкнути. Воно має бути відкалібровано, має бути обслужено, мають мінятися позиції, і таке інше. І інша сторона – це доведення до того рівня технологічної готовності безпосередньо самого дрону.

Легко виявилося з FPV, технологія така, FPV до шахеда, на жаль, не працює. І потрібен інший дрон. Тому кажу, що тільки у травні ми побачили результат.

Але тримаємо кулаки, і я вірю в наші команди, вони так само, ось-ось вони на порозі, і скоро і українські локальні розробки так само включаться в цю роботу. Бувають були у нас на шляху, як властиво українцям, непримиренність інженерів, які до хрипу будуть доказувати свою правоту. І одне питання вирішують кілька команд, по суті питання одне, підхід в принципі спільний, результат той самий. Але ж оскільки кілька команд, вони між собою починають конкурувати, і ця конкуренція в певних аспектах, ми цьому тішимося, радіємо.

І є ж інша сторона медалі у цього явища. Те ж саме відбулося на етапі встановлення цього проєкту, але так як я зараз спостерігаю за їхнім розвитком, то виглядає оптимістично.

– Цікаво, чи ми хватаємося за ідею, і всі в неї кидаються, чи вони всі паралельно розвиваються?

– Так. Я можу помилитися, але кількість, ну, скажімо так, учасників, в цій ніші перехоплювачів вона обмежена. Зайнятися “Шахедами”, так там, взагалі, обмежена кількість. Пальців двох рук достатньо, щоб перерахувати всіх учасників, хто, в принципі, в цю сторону риє, копає, працює.

Зараз починає ринок структуруватися, з’являються виробники різних комплектуючих. Уміння гарно робити, от, конкретну річ, от, це стане в нагоді, ніж малювати гарні презентації і ділитися візією, як має бути, і не мати ресурсів для того, щоб це зробити. А потім ці бачення візії уходять, і чомусь кращі дрони з’являються не в Україні.

То, от, я закликаю українських інженерів, розробників, хлопці, дівчата, це й дощ надовго, не треба намагатися об’яти не об’ятне. Дивіться в бік того, щоб добиватися спеціалізації, знаходити свою нішу.

– Наскільки можливо уніфікувати українські розробки?

– Це ж дві крайності. Тобто, або ти з одного боку відкриваєш і запрошуєш всіх, ідіть. І якщо ти їх будеш ставити в рамки, то будеш ставити в рамки. Ми ж намагаємося ці рамки перебрати, щоб українські інженери пропонували від себе щось.

І це йде всупереч якраз з питанням про уніфікацію. З іншого боку, напевно, є якась межа. І хотілося б, щоб виробники домовились між собою.

Ми ще нещодавно сварилися на Міністерство оборони. Що воно настільки позаймало своїм регулюванням, що неможливо було ж, всі виробники були незадоволені. Ну ось, будь ласка, тепер вам 25% прибутку. Тепер спрощено до, ну просто там вже далі не можна, напевно. Ми вже спростили все, на такій довір’ї вже все це працює. І тут я би хотів, це таке бажання, щоб сам ринок, самі. Ви ж українці, ви ж маєте об’єднатися в асоціації цієї, технологічні сили, інші асоціації зброярів. Спробуйте принаймні сісти і домовитись, щоб для військового спростити життя. Бо якщо перекладати це на Міністерство оборони, я знаю, який буде результат, завтра всі заплачуть.

Бо Міністерство оборони спитає у Збройних сил, як воно має бути. Збройні сили розкажуть, як воно має бути, і будуть праві. Але ж ніхто не готовий до того, що хочуть Збройні сили.

Тому тут, знаєте, має бути такий двосторонній рух на зустріч, якщо вже наш користувач, наші сили безпеки і оборони пішли на те, щоб спростити прийомку зброї і приймати її така, яка є, розрахунок, як мені вдається, має бути на самоорганізацію ринку, на самоорганізацію виробника, де це можливо, в якихось там непринципових речах. Я розумію, це якась ідеальна картина світу, бо коли говориш за виробника, ну це ж світ грошей. І там конкуренція, і вони хочуть закласти в ціну виробу навіть надлишкові штуки.

Ну що поробиш? Бізнес диктує своє. І зберігти оцей баланс, не зарегулювати так, щоб у нас не лишилося там з цих 400, скільки виживе, щоб ми знову не повернулися в ту ситуацію, з якою ми входили в широкомасштабну. З іншого боку, якщо виробники самостійно не будуть робити цих кроків, я думаю, що якраз майбутнє, як воно розвивається, можливо ми до цього прийдемо.

Будуть відбуватися, вже почали відбуватися зміни, в тому числі в питаннях постачання для військових. Буде відкриватися цей marketplace, де користувачі будуть заходити і замовляти потрібен, а вже по факту, коли відбулася прийомка, Міністерство оборони просто буде розраховуватись.

Для виробника будуть дуже сурові контракти, штрафні санкції будуть серйозні, бо рівень довіри з боку Міністерства оборони це максимум. Можливо оцей тренд, це наше майбутнє, ось воно нас чекає найближчим часом, можливо це вирівняє ситуацію, коли не централізована закупка і виробник як зробив, так і продав, він довольний, а користувач він не контактує, контактує посередник, а ОС купляє, а потім дає в Збройні сили і воно доходить, а от коли почне розмовляти безпосередньо підрозділ, і буде сам замовляти, то можливо це вплине на виробника, можливо він тоді буде краще чути військового, бо треба побути в цій шкурі, щоб зрозуміти цю біль, коли, уявіть собі, якщо б 400 дронів мали 400 різних софтів, як їх запускати, де, як ми маємо навчитися, хто підготує цих людей, це ж каторга, а як їх примусити, як їх примусити, запрограмувати, що оцей стік, будь ласка, на цю функцію, цей на цю, і екран виглядає отак, і не совуйте мені в різні боки, бо я сьогодні працюю цим дроном, завтра мені буде інший, післязавтра інший.

– Як нам вирівняти оцю пропорцію, щоб технології і люди були готові один до одного?

– Ну, це питання прям, питання з питань, знаєте. Успіх справи – це люди, технології і процеси. Якщо ці три складові поставлені, то успіх гарантований.

Ну як ми літали раніше, навіть візьмеш розвідника, ніяких там стрімів, нічого цього всього не було, ти виходиш і ти виконуєш задачу, і були навички розвідника, бо ніхто тобі нічого не підказує, тобі поставили задачу, ти шукаєш. Пішов по сліду ознаки, сусідню кафедру розвідку, треба було розуміти.

Потім з’явився Starlink, ну вибачте, але місцями пілоти перетворилися на підставки для пультів.

З одного боку, шикарна технологія, без якої ми зараз взагалі не уявляємо собі проведення операцій, з іншого боку, вона ж призвела до деградації професійних навичок певних спеціалістів.

Коли йому в мікрофон наліво, направо, наблизь, подивись сюди, це не той навик, який був раніше. Тому питання не з простих, питання до кваліфікаційних вимог, питання до того, ну вистав кваліфікаційні вимоги, на які техніці вчитися, що з цього зоопарка взяти, на чому їх натаскувати. Навіть 400, я сказав, ударних розвідників, менше, але все одно десятками обраховуються і розвідники.

І у кожного там є своя технічна специфіка, яка вимагає відповідної тактики. І щоб я сказав, знаєте, з ходу, є рецепт, роби отак, немає такого рецепту.

Ну от ми створили сили безпілотних систем. Значить вони відповідальні за генерацію безпілотних систем. Відповідно за виставлення вимог до спроможності. Тому, шановний пан “Мадяр”, ви повинні виставити вимоги до спеціалізації всіх типів операторів роботизованих систем.

Стань на місце командуючого. Або воювати, або вимоги писати. І то, і то, ну куди? Ось недавно командуючий сухопутних військ. Це ж вже треба було Михайлу Васильовичу довести.

А чого? Полігон. Він ж туди на схід дивиться, а не на захід. Він два тижні в Києві побув. Місяць. Призначили. Ось він побув в режимі командувачу сухопутних військ.

Який відповідає за генерацію. Який відповідає за виставлення вимог. Яка моя техніка. Як підготувати. Ось так от роботи. Ось так.

Ну як з позиції командувача угрупування? Вести бойові дії і ще писати вимоги до спроможностей.

Він підписує, він затверджує. То поки він там щось затверджує, то тут не затверджуються програми підготовки. І я хотів би щиро вірити, що колись ми знайдемо вихід із цієї ситуації, бо це вже тема така говорена-переговорена.

Але бачите, 11 рік, а ми топчемось і топчемось, і ніяк з цього кола не вийти. І мені слабо вірити, що справді можна і ефективно застосовувати, відповідати за своїх солдатів, вести їх в бій, планувати їхні місії, і ще і в той самий час перейматися навчальними центрами. Тобто де таких? Немає таких Цезарів.

Тому поки ми не вирішимо це питання, що ти або воюєш, або готуєш, тоді буде зрозуміло, де чия відповідальність. Да, певний конфлікт, умовно, він лишиться, тому що той, хто застосовує, завжди буде казати, ви мені не таких прислали, не та техніка, не те все, а ті, хто готує, будь-яке, слухай, тобі яких не дай. Ти не так застосовуєш.

Для того і є Головнокомандувач, щоби бути арбітром між командувачем Об’єднаних сил і командувачем будь-якого роду виду.

Ну, так, в НАТО, так книжка пише, але в ситуації, коли, знаєте, в НАТО до цього прийшли, бо там експедиційні операції, тут ми готуємо, а воюємо десь на іншому континенті. У нас трошечки інша ситуація, тому так прямо в лоб теж так застосувати не вийде, але вже, по-моєму, достатньо прикладів і доказів того, що треба це питання прямо в корінні, в принципі, його рішати. І коли буде зрозуміло, хто відповідає за програми підготовки, а хто відповідає за застосування, тоді, напевно, можна буде про це з когось питати.

– Зараз росіяни наростили можливості своїх ударних підрозділів, які застосовують ударні дрони. Йдеться зараз не про “Ланцети”, а про FPV-дрони, про оптоволокно, про те, що може впливати на логістику. Що ви можете про це сказати?

– Ну, дивіться, вони ж тут вже створили аналогічне командування, як вони там назвали, роботизованих систем чи що. Але у них з’явилась команда. Про що це говорить? Що з’явився відповідальний за розвиток. От вони роблять, якщо на щось роблять ставку, то далі масштабуються і нам вчитися з того масштабування.

І інша штука, що, ну, я не знаю, за яким принципом, там, у FPV вони ударились, от прям ми відчуваємо, боляче нам від того, як вони завелися, прям клопоту нам робить неймовірно. З іншого боку, а інші роботизовані технології, які ми застосовуємо, і ми думали, що вони їх теж скуповують, а ці ні. А за яким принципом? Та я там знаю, що в головах у них.

Тому відповідь така, якщо вони вже створили своє командування безпілотних систем, це буде означати, що у них є хтось відповідальний за розвиток. Це буде означати, що вони вже на місці стояти не будуть.

Тепер це буде системний розвиток, і це буде клопіт. І про що це говорить нам? Що роблячи меч, не забувай про щит. Ми рванули там, дрони, дрони, дрони, ми їм там видавали 22, 23, там пір’я летіло, бо вони геть були не готові, їхня книжка пише, як розставлять бойові порядки, а ми там “Мавіками” розбиралися.

Була у нас фора, на жаль, ми не скористалися нею в повній мірі, бо пам’ятаємо “весільні дрони”, коли вони роблять основну роботу, які у нас симптоми болючі, ось ще вони, ще намаукаються. І тепер ось ми отримали FPV з боку ворога.

А де наш щит? А хто прикрив піхотинця? От ми побігли, давай FPV, спочатку кидатися з “Мавіків”, потім FPV, диви який поштовх зробили, бомбери наші, неймовірні речі роблять. Але роблячи меч, пам’ятай про щит, бо на війні, особливо в такому конфлікті, як у нас, ми 11 років стоїмо один напроти одного, марно думати, що можна знайти якусь зброю, чи знайти якусь тактику, яку ти будеш тримати в секреті, і ворог не буде розуміти, що ти вічно будеш мати фору.

Було би добре, щоб ми ще довше помовчали, хай би вони довше не здогадувались. Є інші сторони, не здогадувались, то у нас би і купляли ще. Ще невідомо скільки, а ми багато в чому тримаємося за рахунок фондів, за рахунок громадянського суспільства.

Тому правило таке, що законотворець, той, хто відповідає за розвиток цієї галузі, він має обов’язково тримати це в голові, що розвиваємо своє FPV, то ти на полігоні, коли сам випробовуєш, то ти примірно свою піхоту, якщо ти цілишся на піхоту ворога, свою ти як будеш закривати? Бо ось ми зараз в цій ситуації, тепер горить, що робити, як…

– Але ж якраз я і згадувала про РЕБи, які активно в якийсь момент просунулися, які якраз би і мали стати щитом в певній мірі, але зараз росіяни оптоволокно масово застосовують.  

– Цей давній жарт між безпілотниками і РЕБами, це ж два підрозділи, які вічні антагоністи.

Зараз вони світять на всіх частотах, на всіх потужностях, у всіх діапазонах, з усіма вейформами. Це вже не керовано. Марно мріяти навіть про те, що ти зможеш якось оцей польовий РЕБ зорганізувати, щоб він діяв злагоджено.

Тепер це вже, мені здається, треба приймати як даність. І для виробників, і для тих, хто планує операції, щоб приймати це як явище. Ось нещодавно з побратимом спілкувався з 12 спецзагону. Він і далі підтверджує цю тезу, що важко до ЛБЗ, далі за ЛБЗ з москалями легше з точки зору РЕБу.

І потім повернутися. Коли вже пройшов з зони впливу нашого, там легше керується. А от дійти і далі повернутися, оце виклики.

– Чи розробляється система «Свій чужий» для дронів?

– Розроблено, впроваджено. Але ж знову таки, дивіться. Quantum Systems були перші, до речі, хто інтегрував.

Оце Drone ID — це воно і є. Але виклики. По-перше, треба інтегрувати. Щоб це інтегрували до себе виробники.

А у нас їх, нагадаю, іди з ними, і там кожен один розумніше іншого. Вони краще знають, як в багатьох ситуаціях. Я не хочу зараз там називати, але є топові. А я не розумію, якого біса ви ще не зробили. Є додаткове обладнання, яке має з’явитися на борту, бо інакше не працює.

Ось перший виклик — інтегруй його до всіх. Другий виклик — підготовка персоналу і зміна процесів. Тому що зробити — це ще пів справи.

Якщо у тебе на пункті управління, м’яко кажучи, махновщина, якщо я художник, я так бачу, і я хочу отак, то тут і це не допоможе. Якщо командир на своєму місці, якщо штаб, до прикладу, в “Хартія” цієї проблеми не буде. Але, на жаль, не всі такі, як “Хартія”.

– В який напрямок зараз технологічно можна піти? Рій дронів, автономність, зв’язок прокачаний, багато типів зв’язку, або там навігація спеціальна, або координація і синхронізація застосування. От де секрет? 

– Ну немає одного. Немає оцеї таблетки, от зараз ми оцю технологію здобудемо і все, буде перевага. Немає цього.

Марно про це мріяти, думати, мріяти, або це має бути щось таке, про що зараз взагалі ніхто не скаже, як ядерна бомба, яка там, ядерна зброя, яка там з’явилася, от з такого класу. От все, що вам було прилічно, все так. Треба, треба, треба і треба.

В багатьох ситуаціях воно вже так відбувається. У нас один екіпаж вже оперує більше, ніж одним дроном. Це вже норма для багатьох підрозділів.

Не для всіх, але для багатьох. Ну так само, карусель, так? Ну так це що, не воно? Ось тобі екіпаж, який ганяє тобі по колу дрони. Але зараз це все не підтримано технологією, це ж, це їхніми зусиллями.

Вони понаднормово працюють, вони впахують більше, щоб забезпечувати таку спроможність. От технологія має підтягнутися, полегшити їм життя. Ну про навігацію, ну це вічна тема.

Тільки що ми поговорили про те, що відбувається на землі з радіовипромінюванням. Автономність для певного класу техніки, це вже необхідність. Бо спроможності людини, вони обмежені.

І які би навчені, які би там, але люди виснажені. День в день дивитися в цей екран. Око замилюється, а комп’ютер не помиляється.

Тому треба, щоб отакі вимоги, поля бою були підтримані технологію. І безсумнівно, знову ж таки, будеш мати технології, будеш мати навчених людей, якщо в тебе не поставлені процеси, якщо ребовець і далі, і ППОшник буде шарашити, то до пічки вся твоя автономність і навчених всіх твоїх екіпажів. Все одно нашим ЗРК “БУК” можна увалити по нашому “пінгвіну”.

– Два тижні тому приходив Тарас Чмут на ефір, і ми говорили, як нам воювати без американської зброї.

– По радіо я чув, як наш президент розмовляє з Трампом про “Мегаугоду”. І, значить, суть цієї “Мегаугоди”, що ми будемо щось там з безпілотниками американцям допомагати.

Це тільки я от почув на радіо, але там точно лунало “Мегаугода” і безпілотники.

– Але просто я до того, що ми можемо скільки завгодно обертатися на партнерів, але треба в себе вирощувати технології і спроможності.

– Найкраще, що ви можете зробити, це задонатити на аеророзвідку.

Катерина Супрун, Мілітарний