Популярні
Військово-повітряні та протиповітряні сили Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР) є формально досить численними. Однак більшість літаків, які є на озброєнні, — застарілі, виробили свій ресурс чи перебувають на консервації і не використовуються.
Також через те, що КНДР є закритою від зовнішнього світу, і жодної інформації, окрім офіційної пропаганди, важко отримати, то оцінки численності парку бойових літаків на озброєнні є приблизними: вони базуються переважно на офіційних відео та супутникових знімках.
Росія 24 жовтня 2024 року ратифікувала договір про партнерство та військову співпрацю з Північною Кореєю. Документ, який був підписаний Володимиром Путіним та лідером КНДР Кім Чен Ином 19 червня у Пхеньяні, передбачає взаємну військову допомогу. Країни також зможуть проводити спільні військові навчання. Угода передбачає співпрацю і в інших сферах.
Росія та КНДР поглибили співпрацю від початку російського широкомасштабного вторгнення в Україну. У межах домовленостей Північна Корея постачає російській армії снаряди до різних артилерійських систем та балістичні ракети.
Наразі основу бойової авіації Північної Кореї становлять радянські літаки, переважно 50—70-х років: МиГ-17, МиГ-19 та МиГ-21 та їхні китайські копії, а також МиГ-23.
Однак, на озброєнні також є і відносно сучасніші літаки, як-от винищувачі МиГ-29. Вони були отримані наприкінці 80-х — початку 90-х років завдяки хорошим відносинам з СРСР.
Також є 34 штурмовики Су-25. З цих літаків тільки МиГ-21, МиГ-23 і МиГ-29 мають на озброєнні ракети «повітря—повітря» середньої і ближньої дальності.
Найпотужнішими винищувачами КНДР є МиГ-29А, які у бойовому та навчально-бойовому варіантах були закуплені у 1988—1992 роках у кількості близько 35 бортів. Частина з них виготовлені на місцевому авіаційному заводі, який був спеціально призначений для складання саме літаків цього типу. Але з розпадом СРСР проєкт не отримав розвитку через відмову Росії брати у ньому участь.
На початку 2000-х років частину північнокорейських МиГ-29 було капітально відремонтовано. Чи встановлювали на літаки нове або модернізоване обладнання, достеменно невідомо. Станом на 2023 рік відомо, що на озброєнні ВПС КНДР перебуває приблизно 18 МиГ-29.
Разом із винищувачами МиГ-29 постачалися й сучасне на той час авіаційне озброєння. Згідно з південнокорейськими джерелами, 50 ракет «повітря—повітря» Р-27Р середньої дальності з напівактивною радіолокаційною ГСН були закуплені до 1992 року.
Літаки також можуть застосовувати ракети «повітря—повітря» Р-73 малого радіуса дії з інфрачервоною системою самонаведення, які забезпечують ураження на відстані до 20 кілометрів. Наразі немає даних про те, скільки їх було отримано, але їх кількість, вірогідно, теж невелика. Північнокорейські МиГ-29 можуть використовувати і ракети ближнього бою Р-60М з максимальною дальністю пуску 10 кілометрів.
До складу озброєння МиГ-29А також можуть входити і ракети повітряного бою Р-27Т з тепловою головкою самонаведення. Однак достовірної інформації про отримання КНДР таких ракет немає. При цьому додаткові поставки авіаційних ракет могли відбуватися в обхід міжнародних санкцій, які діють щодо КНДР.
Р-27
Перед пуском у ракету Р-27Р закладається інформація з бортового радара винищувача про розташування цілі, після чого відбувається пуск. Близько 60% дальності ракета летить із використанням інерційної системи, після чого носій починає використовувати режим підсвічування цілі.
Перші варіанти ракети Р-27Р/Т мають максимальну дальність польоту близько 70—80 км, а ефективну — близько 40—50 км. Для збільшення показника ефективної дальності був створений варіант Р-27ЭР/ЭТ для забезпечення ефективної дальності пуску до 60 км та максимальної — до 110 км.
AIM-120
З таким озброєнням МиГ-29 КНДР поступаються бойовим можливостям винищувачів F-15K і F-16. Про F-35A, які стоять на озброєнні Південної Кореї, годі й говорити. Ці літаки можуть застосовувати сучасні версії американських ракет «повітря—повітря» AIM-120 AMRAAM, які мають принципову відмінність від радянського варіанту завдяки використанню активної головки самонаведення, для якої не потрібен спеціальний режим для підсвічування цілі. Вона також має більшу автономність від бортових систем.
Ці ракети у своїх останніх версіях можуть уражати цілі на відстані 120 і більше кілометрів. У поєднанні з сучасними бортовими РЛС винищувачів Південної Кореї це дає їм можливість з більшої відстані виявляти та атакувати літаки КНДР. Загалом Південна Корея має на озброєнні 40 винищувачів п’ятого покоління F-35A, більше сотні F-16 C/D та близько 60 одиниць F-15K.
КНДР зацікавлена в оновленні свого винищувального парку, проте донедавна не мала можливостей придбати нові бойові літаки через міжнародні санкції.
У жовтні 2024 року стало відомо про те, що Північна Корея направила до Росії льотчиків, які мають навчитися керувати російськими бойовими літаками та можуть бути застосовані у війні з Україною.
КНДР має досвід використання своїх військових льотчиків у війнах по світу. Зокрема, під час В’єтнамської війни на боці комуністів воювали проти США до 200 північнокорейських фахівців. Відомо також, що КНДР надала єгипетським ВПС 20 досвідчених пілотів для участі у війні 1973 року між Ізраїлем з одного боку і Єгиптом та Сирією з іншого.
Щодо літаків, які КНДР може отримати від Росії за свою підтримку у війні проти України. Можна припустити, що північнокорейські льотчики і технічний персонал зможуть швидко опанувати сучасні модифікації літака МиГ-29, які Росія активно в минулому продавала до низки країн. Частина таких літаків є на балансі російських ПКС, але, як відомо, їх майже не використовують. Це пов’язано з тим, що основу нинішнього парку тактичної авіації становлять літаки типу Су-27/30/34/35.
Ці МиГ-29 різних модифікацій оснащені сучаснішими бортовими РЛС та можуть застосовувати останні версії ракети Р-27 з максимальною дальністю пуску до 110 кілометрів. А також новіші ракети середньої дальності, насамперед Р-77 (РВВ-АЕ) з активною радіолокаційною головкою самонаведення і максимальною дальністю пуску 110 км, що підвищило ефективність цих винищувачів для повітряного бою. Також літаки можуть застосовувати сучасні російські засоби ураження наземних цілей. Важливо, що передача КНДР цих винищувачів не послабить потенціал російської військової авіації.
Ще одним важливим елементом є навчання льотчиків. Для цього в КНДР використовують реактивні Aero L-39 Albatros чехословацького виробництва, яких до початку 90-х років налічувалося 12. Також є формально кілька десятків навчально-бойових МиГ-21, МиГ-23, МиГ-29 та Су-25. Однак який їхній технічний стан і скільки з них може літати, наразі невідомо.
Тому в Північній Кореї можуть бути зацікавлені в отримані російських навчально-бойових Як-130. Понад сотню таких літаків Росія використовує для підготовки свого льотного складу і постачає їх на експорт до низки країн.
Реактивний двомоторний Як-130 розробило російське конструкторське бюро Яковлєва спільно з італійською компанією Alenia Aermacchi. Літак створювали для заміни L-39. Італійці після виходу з проєкту створили власну версію навчально-бойового літака – M-346. Росіяни позиціонують Як-130 як літак, що можна використовувати для підготовки пілотів бойових літаків як 4-го, так і наступного поколінь. Такі літаки значно поліпшили б якість підготовки північнокорейських льотчиків перед освоєнням сучасніших бойових літаків російського виробництва. Варто зауважити, що Як-130 є доволі аварійним. Лише за жовтень і початок листопада 2024 року розбилися три борти: один — в РФ, ще два – у Лаосі та В’єтнамі.
Що стосується можливості КНДР отримати потужніші бойові літаки від РФ, то тут мова може йти про винищувачі та бомбардувальники марки «Су» (Сухой).
Делегація Північної Кореї на чолі з її лідером Кім Чен Ином у вересні 2023 року відвідала російський авіаційний завод у Комсомольську-на-Амурі. Там групі з політичної та військової верхівки КНДР показали інженерний центр та виробничі потужності підприємства. Також їм детально продемонстрували винищувачі Су-35 та Су-57. Це може свідчити про зацікавленість КНДР і потенційну готовність РФ поставити свої сучасні літаки цієї марки. Однак про конкретні типи літаків наразі нічого не відомо.
Су-30 — це російський двомісний багатоцільовий винищувач четвертого покоління, який є подальшим розвитком радянського Су-27. На сьогодні на озброєнні РФ є близько півтори сотні апаратів цього типу. Його найновіший варіант – Су-30СМ2. Ключові вузли та агрегати бойового літака, як-от РЛС, двигун, бортова станція РЕБ, уніфіковані з елементами винищувача Су-35С.
Винищувач здатен нести до десяти одиниць ракетного та бомбового озброєння на зовнішніх вузлах підвісу: чотири під консолями крила, два на кінцях крила, два під гондолами двигунів і два під центропланом між мотогондолами.
До боєкомплекту літака входять керовані ракети середньої дальності Р-77, Р-27 та Р-73 з тепловою ГСН, а також крилаті протикорабельні ракети Х-35. Росіяни також озброїли Су-30СМ2 ракетами великої дальності Р-37М, які мають максимально заявлену дальність польоту до 300 км, а також вбудовану систему радіокорекції.
Під час використання літаками Су-30СМ2 цих ракет після пуску літака не обов’язково продовжувати надавати корекцію власною РЛС. Ці задачі може виконувати модернізований літак далекого радіолокаційного виявлення і керування А-50У.
Винищувач також може бути носієм авіабомб масою до 500 кг, зокрема планеруючих коригованих за рахунок оснащення комплектом УМПК. Гарматне озброєння винищувача представлене авіаційною 30-мм автоматичною гарматою ГШ-301 з боєкомплектом із 150 уламково-фугасних боєприпасів.
Українська протиповітряна оборона має досвід знищення таких російських бойових літаків, також частину літальних апаратів росіяни втратили внаслідок авіакатастроф.
Російський багатоцільовий винищувач великого радіуса дії Су-35 розроблений в ДКБ «Сухого» як розвиток радянського Су-27 з підвищеними бойовими характеристиками. Наразі він є одним з основних винищувачів ПКС РФ, який серійно виробляється і постачається під індексом Су-35С. Він активно залучається до війни проти України.
Одномісний винищувач призначений для ураження повітряних, наземних і надводних цілей, об’єктів інфраструктури, а також для ведення повітряної розвідки і завоювання панування у повітрі. Окрім стандартного авіаційного озброєння у вигляді ракет Р-27, Р-77 та Р-73, Су-35 є також носієм керованих ракет класу «повітря—повітря» великої дальності Р-37М, котрі здатні уражати повітряні цілі на заявленій відстані близько 300 кілометрів, що становить значну загрозу для літаків і гелікоптерів.
Під час російського вторгнення в Україну винищувачі Су-35С здійснюють цілодобове патрулювання повітряного простору для протидії українській авіації, виконують завдання з придушення ППО, використовуючи протирадіолокаційні ракети, а також завдають ракетних ударів у прифронтових регіонах, використовуючи, зокрема, ракети Х-59/М/М2/МК/МК2. Українська протиповітряна оборона час від часу збиває такі ворожі літаки.
Російський винищувач-бомбардувальник Су-34 призначений для ураження наземних, надводних та повітряних цілей, вдень і вночі, у простих та складних метеорологічних умовах, керованими і некерованими авіаційними засобами ураження, а також може здійснювати повітряну розвідку. У повітряно-космічних силах РФ їх класифікують як фронтові винищувачі-бомбардувальники.
Літак озброєний вбудованою автоматичною гарматою калібру 30 мм для повітряного бою і має 12 точок зовнішньої підвіски, на яких може нести авіаційні ракети класу «повітря—повітря» та «повітря—поверхня» різних типів, а також некеровані реактивні снаряди та авіабомби. Максимальна маса бойового навантаження російського фронтового бомбардувальника – 8500 кілограмів. Вони від самого початку повномасштабного вторгнення залучені до бойових дій проти України.
Су-34 є основними літаками тактичної авіації, які завдають ракетно-бомбових ударів по українських позиціях на лінії фронту та у прикордонних районах.
Від початку 2023 року росіяни почали застосовувати планеруючі авіабомби, обладнані УМПК (універсальний модуль планерування та корекції), які можна назвати фактично російським аналогом JDAM. А Су-34 є основними носіями таких бомб, які вони можуть скидати з відстані 50–60 км від цілі.
Після сходження з пілона літака встановлений на бомбу модуль УМПК розкриває крила та направляє її на ціль завдяки встановленій інерційній системі з коригуванням за супутниковим сигналом GPS, Глонас або Beidou.
Окрім того, Су-34 періодично застосовували і продовжують застосовувати кероване ракетне озброєння, зокрема Х-31 та Х-59 і Х-35У.
У разі отримання Північною Кореєю одного або декількох типів зазначених літаків від Росії значно зросте бойовий потенціал ВПС КНДР. Якщо будуть передані Су-30 або Су-35 з ракетами Р-77, а особливо Р-37М, ці винищувачі становитимуть значну загрозу для авіації Південної Кореї, яка наразі не має на озброєнні таких далекобійних ракет «повітря—повітря», що значно вплине на воєнну ситуацію на Корейському півострові.
Зі свого боку, з потенційним отриманням бомбардувальників Су-34 КНДР зможе завдавати або погрожувати ударами по об’єктах Південної Кореї з використанням авіабомб та ракет.
Навіть якщо йдеться про бойові літаки з меншими бойовими можливостями, до прикладу, МиГ-29, які наразі є у КНДР, то Росія може допомогти у їх модернізації та адаптації до застосування ракет Р-77, що збільшить їхній бойовий потенціал.
За час повномасштабної війни з Україною росіяни здобули досвід застосування авіації та вибудували відповідну тактику. Тому вони можуть поділитися своїми знаннями. А якщо КНДР отримає бойові літаки з можливістю застосовувати сучасні російські ракети «повітря—повітря» Р-77 і далекобійні Р-37М та авіабомби з УМПК, то це створить потенційні проблеми для Республіки Корея.
Проте наразі немає жодної інформації щодо домовленості між РФ і Північною Кореєю про постачання сучасних бойових літаків. Але дедалі більше поглиблення військової співпраці між країнами не виключає такого у майбутньому.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
