Сучасні можливості високоточного ураження цілей вийшли на новий рівень зі збільшенням точності крилатої ракети, а також використання багатофункціональної активної головки та можливості корекції, що розширює можливості застосування. Разом із тим, в арсеналі далекобійної зброї  Tomahawk стоїть в одному ряду в арсеналі далекобійної зброї з такими зразками як JASSM та ALCM, але на відмінно від них, реалізований як багатоцільова ракета з можливістю пуску з різних платформ і по різним цілям.

Три в одному — шлях до уніфікації

Перші ідеї зі створення єдиної крилатої ракети для флоту, повітряних сил, а також армії виникли у 1970-х роках. Нова ракета була задумана за концепцією “летюча бомба”, і мала замінити той парк крилатих ракет, який виник з 50-х років у США, через створення ракети під конкретний носій.

Основні роботи розпочались на початку 1972-го року, коли американський флот скасовував один за одним проєкти нових крилатих ракет, які пропонували компанії.

Основна ідея флоту полягати у створені крилатої ракети, яку можна буде запускати з торпедних апаратів, а також з літаків та надводних кораблів, а взаємозамінність компонентів ракети має складати 85 відсотків.

Головним конкурентом ракети Tomahawk став виріб компанії LTV, який отримай індекс ZBGM -110A.

Ракета була створена за технічним завданням замовника, але її практичні випробування не задовольнили ВМФ США. Так, під час першого випробування ракети у лютому 1976-го року, проводився запуск ракети з торпедного апарату.

Ці випробування були невдалі через проблеми з транспортно-пусковим контейнером. Друге випробування теж зазнало невдачі, одне з крил ракети після пуску не розкрилось, що поставило під сумнів проєкт від компанії Ling-Temco-Vought.

В тих же випробуваннях, ракета ZBGM-109A (Tomahawk), продемонструвала надійне відділення з ТПК, і загалом пройшла паралельні випробування без жодних проблем. Крім того, цей зразок ракети від General Dynamics, технічно був менш ризикованим.

Комісія, яка мала обрати одну з ракет, завершила дослідження у березні 1976-го року, і віддала перевагу ракеті ZBGM-109A (Tomahawk) від компанії General Dynamics.

Анатомія модульності — у чому особливість ракети?

Через бажання придбати цю ракету флотом, повітряними силами та армією, виробник почав дослідження з підготовки ракети для пуску з літального апарату, а також підготовки до використання з наземної пускової установки.

Серія випробувань розпочалась у 1977-у році, де взяло участь 16 варіантів ракет, які використовували різні системи наведення та бойові частини. Загалом, не дивними були й затримки, які спіткали виробника на його удосконалення виробу, тому, що ракета мала підійти усім, але в рамках заданих габаритів та маси.

Під час загальних випробувань авіаційний варіант ракети повітряного пуску розроблявся для спільного використання повітряними силами та авіацією військово-морського флоту був скасований у 1984-у році, а варіант для армії був скасований ще у 1977-у році.

Пріоритет розробників був направлений на варіант для запуску з торпедних апаратів для ударів по сухопутним цілям, а також для пуску з корабельних пускових установок, де ракета використовувалась як протикорабельна ракета великої дальності.

Варіант BGM-109A та B були однакових розмірів, довжина 5,56 м (6,25 м з прискорювачем), діаметром 531 мм, для використання з 533-мм торпедних апаратів підводних човнів, і масою у 1180 кг.

Але, їх дальність польоту відрізнялась, і це пов’язане з їх задачами, через те, що варіант А, ніс ядерну бойову частину W80, і мав завдавати удари на максимальну дальність у 2500 км, у той час варіант В, створювався як тактична протикорабельна ракета з бронебійною бойовою частиною вагою у 450 кг, для знищення надводних цілей.

Ракета використовувала активну головку самонаведення, яка не потребувала подальших дій після пуску. У той час ще не була розроблена і прийняття на озброєння система радіокорекції, тому дальність польоту зменшили до 550 км.

Для забезпечення захоплення цілі, протикорабельний варіант на кінцевій траєкторії, починав робити маневр “змійка” для виявлення та захоплення цілі активною головкою самонаведення.

Крім того, одним із тогочасних нововведень можна вважати встановлення системи TERCON (відстеження рельєфу місцевості). Ця система забезпечує низьковисотний політ зі скануванням рельєфу, для його огинання. Висота польоту при цьому не більше 30 метрів, що забезпечує можливість ховатись за рельєфом місцевості задля збільшення виживання ракети.

На сьогодні ракета так і продовжує нести службу у складі підводного та надводного флоту США та Сполученого Королівства. Актуальні модифікації ракети не сильно змінились ззовні у порівнянні з першочерговим варіантом, але вони отримали більш просунуту активну головку самонаведення, а також оновлене програмне забезпечення та датчики радіокорекції.

Далекобійний Грифон

Зацікавленість у далекобійній ракеті виникла і в Повітряних сил США, яка прагнула розмістити в Європі ракетні комплекси, здатні завдавати удари вглибину території країн варшавського договору та СРСР. Внаслідок створеного технічного завдання, ракета Tomahawk була адаптована і для сухопутних пускових установок. По факту це був сухопутний варіант морської ракети BGM-109A, з встановленою ядерною боєголовкою W84.

Кожна батарея GLCM містила 16 ракет, усього з 1982 по 1988 рік було розгорнуто шість ракетних крил з 448 бойовими ракетами, з них 304 у Західній Європі.

Через підписаний договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між США та СРСР, комплекс зняли з озброєння у 1987-у році.

Актуальність ракети у 2023 році

Перші ракети заступили на озброєння у 1983-у році, і з того часу знаходяться на озброєні військово-морського флоту США. Крім США, у 80-х роках ракета експортувалась до Сполученого Королівства, де використовується підводними човнами, які запускають ракети з торпедних апаратів. За весь час використання ракета неодноразово модернізувалась та проходила багато оновлень. Справжній експортний поштовх для ракети Tomahawk відбувся у 2022-2023 році, через напругу у світі пов’язану з агресивною політикою РФ та Китаю.

Світова напруга змусила Збройні сили США розширити арсенал крилатих ракет, а Армію США та Корпус морської піхоти — створити власні підрозділи, які будуть укомплектовані сухопутним варіантом ракети.

Перший контракт з виробником, Пентагон уклав у 2022 році, на виробництво 154 ракети Tomahawk у варіанті Block 5, з яких, 54 ракети — Корпусу морської піхоти, 70 — ВМФ і 30 — Армії. Наразі Армія США планує розгорнути шість батарей з ракетами Tomahawk до 2026 року.

Разом з США, замовлення на ракети цього типу розмістила Японія, Австралія, Канада і Нідерланди. Ці країни прагнуть посилити свій далекобійний компонент через загрозу як з боку Китаю та і з боку РФ.

Наразі усі замовлення розміщені на версію Block 5, яка може ефективно використовуватись як для удару по сухопутним цілям, так і по надводним.