Снайпер одного з підрозділів 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ ЗС України розповів про свій перший бій.

Інтерв’ю опубліковано Командуванням Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Зараз бійці Січеславської повітрянодесантної бригади захищають Україну на сході України.

З воїном та справжнім майстром дальнього бою вдалося поспілкуватися на одній з бойових позицій після затишшя.

Снайпер розповів, які завдання були поставлені у перші дні повномасштабного вторгнення:

– Бойове зіткнення з російськими окупантами відбулося вже в перші дні повномасштабного збройного вторгнення. Завданням було знищити наступаючі сили противника, які йшли прямо на нас, криючи вогнем зі стрілецької зброї та бойових машин.

Задача у снайперів стояла прикриття військових з протитанковими засобами:

– Снайпера прикривали наших протитанкістів, намагаючись якомога більше знищити ворожих стрільців, щоб вони мали змогу відпрацювати по броні. Бій тривав майже годину, але ми впоралися не зважаючи на переважаючу кількість окупантів.

Військовий брав участь у боях на Миколаївщині:

– Добре запам’яталися бої в Миколаївській області. Зокрема, закріпившись на позиціях, ми приготувалися до зустрічі окупантів. Підпустивши їх на відстань пострілу, наш зведений підрозділ дав бій. Відразу запалали два ворожих танки (з протитанкових засобів – ред.), не було шансів і у тих хто намагався втекти, мій снайперський приціл бачить все і кожного. Шість годин безперервного бою, і мали трофейну бронетехніку, полонених та величезну кількість знищених окупантів. Моя гвинтівка не замовкала.

Українські снайпери збивалися з підрахунку ліквідованих російських солдатів:

– Якби я ставив мітки на снайперській зброї, то на моїй гвинтівці вже б точно не було місця. Адже піхота заходила на нас у великій кількості, десятками чоловік. Ми навіть збилися у підрахунках знищених російських солдатів та техніки. Пам’ятаю чотири знищених танки, БМП та безліч автомобільної техніки. Не врятувало рашистів не їхня артилерія, не авіація, що налітала в день по три-чотири рази. На цьому напрямку – ми здобули Перемогу.

Іноді відстань між українськими військовими та російськими сягала лічених метрів:

– А далі, в наступному населеному пункті, були вуличні бої, де відстань до окупантів сягала 10-20 метрів. Вони намагалися штурмувати нас, але отримали жорсткий відпір від підрозділів ДШВ.

Снайпер розповів, що його дуже обурило жорстоке ставлення росіян до цивільних:

– Все, що я можу сказати про ворогів, – я їх люто ненавиджу! Всією душею ненавиджу! Адже вони йшли цілеспрямовано, знищуючи усе та усіх на своєму шляху: жінок, дітей, людей похилого віку. Від розповіді людей, які вижили під час окупації, навіть у бувалих вояків волосся ставили дибки: це знущання, ґвалтування, мародерство та вбивства. Від цього, мої руки ще міцніше тримають снайперку, і я ще з більшою впевненістю знищую цих клятих окупантів.