Українські підрозділи озброюються наземними роботизованими комплексами та вивчають їхні можливості. Але це ще не війна роботів — це можливість зменшити кількість людей на полі бою.

Ми поспілкувалися з одним із підрозділів бригади НГУ «Хартія», який вже застосовує наземні дрони, щоб дізнатися про особливості їх використання в бойових умовах.

У грудні торік у бригаді повідомили, що здійснили повністю роботизовану операцію на харківському напрямку. При цьому використовували як наземну так і повітряну компоненту дронів.

На землі працювали дрони-маніпулятори, розміновувачі, камікадзе, мобільні турелі, а в повітрі – важкі мультироторні бомбери, дрони для спостереження та різні FPV.

РОБОТИЗОВАНА МІСІЯ

Що означає на практиці розробити, спланувати та реалізувати таку операцію, розповіли «Мілітарному» військові, які цим опікувалися.

Офіцер служби безпілотних систем секції планування бригади НГУ «Хартія» з позивним Математик розповідає, що для планування такої місії потрібно налагодити взаємодію з різними організмами підрозділу. А також врахувати багато факторів: від погоди до таймінгу пересування.

«Мають бути враховані всі нюанси: підготовленість екіпажів, таймінг, як вони висуваються, тобто, скільки часу їм потрібно, щоб подолати якусь дистанцію. Які проблеми в них можуть виникнути і яка їх сумісність або радіосумісність взагалі з іншими засобами. З наземними дронами складність ще й в тому, що ми мали врахувати маршрути, які вони повинні пройти, оскільки вони починають з різних точок. Також треба врахувати використання дронів для спостереження та ретрансляторів – скільки часу їм потрібно, щоб повернутися, бо щоразу він різний – дрони рухаються вперед», – каже Математик.

Щоб мінімізувати помилки, потрібно зробити репетицію у максимально наближених умовах, щоб усі учасники розуміли, що і в який момент робити.

Загалом головна мета таких місій – зменшити присутність особового складу в процесах логістики, мінування тощо.

«Це заміна людини, але не в повному її сенсі. Тобто це не є якась автономна штука — це засіб, який дозволяє нам виконувати специфічні місії, заміняти якусь частину логістики. Також це можливість забезпечити більший захист для людей, які перебувають на передовій, перевозять майно, припаси або переміщуються між позиціями», – зазначає Математик.

Командир взводу безпілотних роботизованих комплексів бригади НГУ Хартія Хеппі зауважив, що перед тим, як виконати роботизовану операцію, підрозділ, так би мовити, набивав руку: виконували окремі задачі із застосуванням НРК. Це дало зрозуміти, скільки і якого обладнання потрібно, які дрони як поводяться.

«Логістика та мінування – це, скажімо, рутинна задача. Є такі спеціалізовані задачі, як, наприклад, залучення ударних дронів. Для цього потрібна інша підготовка, там ретельніше все плануватиметься, відпрацьовуватиметься. Йдеться про турелі, камікадзе і їм подібні», – зауважує командир взводу Хеппі.

Тож для того, щоб роботизовані платформи на полі бою стали реальністю, потрібно достеменно вивчити їх, знати, як діяти у разі неспрацювання окремих систем.

МАЙСТЕРНЯ

Приміщення, де ми спілкувалися з військовими, – це польова майстерня, де обслуговують НРК. Це місце є по суті серцем підрозділу: тут працюють фахівці, які готують наземні комплекси до бойової роботи.

Ключове, що в підрозділі доопрацьовують, – це зв’язок. Його в «Хартії» розробляють самостійно. Доопрацювання систем зв’язку – це насамперед безпека операторів. Також майстри підрозділу розробляють додаткові механічні елементи для дронів.

Прохідність наземних дронів – це також одна з проблем, з якими стикаються військові. Особливо зараз, в умовах, коли ґрунт м’який та вологий.

«На рівні виробництва хотілося б, щоб вирішувалися питання з прохідністю. Це потребує багато ресурсів, багато тестів, часу. У нас не так багато людей, щоб це організувати. Ми не є виробником. Хотілося б бачити на дронах підвіску, яка дозволить їм бути набагато більш прохідними за рахунок того, що буде більше контакту з ґрунтом», – розповідає головний сержант взводу з позивним Пан.

Підрозділ на постійному зв’язку з виробниками дронів, які використовує, і, звісно, на основі відгуків НРК доопрацьовують.

В арсеналі підрозділу є як колісні, так і гусеничні дрони. Експлуатація виявила, що обидва типи ходової можуть використовуватися – все залежить від задачі.

Нині наземні дрони використовуються в трьох основних нішах: логісти, ударні (камікадзе та автоматизовані турелі) та заміновувачі. Це не вичерпний перелік, і кількість варіантів застосування зростатиме. Наприклад, у підрозділі бригади «Хартія» розглядають можливість застосовувати НРК як засоби РЕБ або ППО малого радіуса дії.

Відповідно над цим працюють механіки, фахівці з радіоелектроніки, програмісти.

Наразі підрозділ зацікавлений у фахівцях, які знаються на мережевому обладнанні та програмуванні.

ОПЕРАТОРИ НРК ТА СПЕЦИФІКА ЗАДАЧ

У цьому підрозділі бригади «Хартія» ті, хто обслуговують системи, є і операторами.

Військові наголошують, що використання різних дронів потребує різних навичок: місія для логістичного дрона відрізняється від дрона-камікадзе.

«Потрібне розуміння базової технічної роботи самого дрона і зв’язку, зв’язку насамперед, і навички вже управління конкретним дроном, тому що вони поводяться по-різному. Якщо з Mavic бачите картинку – пілот бачить дрон зверху в більшості місій. Тож треба розуміти, як він управляється, передбачати сценарій, де і як проїхати, де повернути, щоб не застрягнути», – зазначає Математик, офіцер служби безпілотних систем секції планування бригади НГУ «Хартія».

Одні й ті самі платформи можуть використовувати для різних завдань. Наприклад, одна і та сама платформа може перевозити вантажі, або, використовуючи спеціальний модуль, замінувати певну ділянку, або виконати завдання «в один кінець» як камікадзе. Та, знову ж таки, все залежить від завдання, яке виконує підрозділ.

Окреме питання – евакуація. Військові наголошують, що застосовують дрони для евакуації поранених у виключних ситуаціях. Здебільшого це «засіб останньої надії», коли всі інші варіанти неможливі.

Коли наземні комплекси виконують завдання, їм потрібна підтримка з повітря. Це дрони для візуального супроводу місії, а також це можуть бути носії ретрансляторів.

У «Хартії» ці задачі виконують у координації з підрозділами БПЛА.

«Це має працювати в координації, тому що будувати, облаштовувати нові позиції — це новий персонал, місце в штаті… Є певні екіпажі, які літають, виконують задачі рутинно, зокрема в тих місцях, де виконуватиме задачу НРК. З нашого досвіду, відсутність штатних операторів не була критичною жодного разу. І це було, по-перше, приємне здивування, а в подальшому це було значне полегшення, спрощення нашої роботи, яка приносила результат», – відзначає Пан, головний сержант взводу роботизованих систем.

РОЗВИТОК ЗАСТОСУВАННЯ НРК

У підрозділі зазначають, що потреба в наземних платформах тільки зростає. Наразі місії для них планують залежно від наявності тих чи інших платформ.

«Зараз підрозділи, які включаються, додаватимуть цю потребу. І на український ринок звалиться дуже багато людей, які кричатимуть: «Де мої дрони?». Тому потреба дуже велика. В ідеалі — взагалі замінити якусь частину логістики між позиціями або від тилу до самих позицій», – зазначає Математик, офіцер служби безпілотних систем секції планування бригади НГУ «Хартія».

Виробники наземних платформ напряму спілкуються з користувачами, тому розвиток дронів пов’язаний із запитами військових.

Це впливає і на пропозиції, і на те, як саме платформи застосовуються вже зараз і застосовуватимуться в майбутньому.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Мілітарний відстежує і ринок наземних роботизованих систем, і впровадження їх у війську.

Наразі немає цілісного сценарію, як і які наземні платформи можуть застосовуватися. Усе залежить від креативності військових, які мають їх на озброєнні, зовнішніх факторів – ландшафту, погодних умов, можливостей технічних доопрацювань техніки.

Результат застосування НРК – це навички операторів та планування місії для різних типів роботів.

Тож як не крути, люди — головні і у війні роботів. Саме вони керують ними, ремонтують та вдосконалюють їх. Щодо впливу на поле бою – говорити про нього зарано, оскільки наземні роботизовані системи використовують окремі підрозділи. Нарощення таких засобів у військах потребує розгортання відповідної екосистеми. Йдеться про майстерні, технічні засоби для обслуговування та транспортування, розуміння кількості операторів, які задіяні у місіях.