На додачу варто зауважити, що Швеція передала Україні літаки ДРЛВ Saab 340 AEW, які налаштовані на роботу зі шведськими літаками.
Популярні
Старіння авіапарку Повітряних сил України, а також бойові втрати й знос конструкцій вимагають від уряду термінового пошуку додаткових бойових авіаплатформ. Такі платформи мають забезпечити нинішню здатність вести повітряну війну й виконувати ракетно‑бомбові удари по окупаційних силах РФ, а в перспективі — стати базою для подальшої модернізації та інтеграції сучасних озброєнь.
Однією з таких машин сьогодні є шведський винищувач Saab Gripen, який поєднує відносну дешевизну експлуатації, потенціал платформи та можливість інтегрувати новітні ракети й модернізуватися до найсучасніших версій.
Розробка Saab JAS 39 Gripen почалася в 1970-х роках як відповідь на потреби Повітряних сил Швеції (Svenska Flygvapnet) у заміні застарілих винищувачів Saab 35 Draken та Saab 37 Viggen. Швеція, дотримуючись політики нейтралітету, традиційно покладалася на власну авіаційну промисловість для забезпечення обороноздатності, особливо в контексті холодної війни та загрози з боку країн Варшавського договору.
У 1971 році Шведське агентство оборонних закупівель (FMV) ініціювало проєкт Flygplan 80 (Літак 80), який пізніше перейменували на Project 85. Метою було створення багатоцільового літака, здатного виконувати завдання винищувача, штурмовика та розвідника, інтегрованого з національною системою ППО STRIL 60. Розглядалися різні варіанти, включно з модернізацією Viggen (проєкт A-20) та легким штурмовиком B3LA, проте вони були відхилені через високу вартість.
У 1978 році було створено комітет FLIK (Aircraft Industry Committee), який рекомендував придбання JA 37 Viggen та A-20, але зрештою уряд Швеції вирішив шукати універсальний літак. У 1979 році сформували групу IG-JAS (Industrie Gruppen Jakt, Attack, Spanning), до якої увійшли Saab (фюзеляж, система керування), Volvo (двигун RM12), FFV (системи підтримки), SRA (дисплеї) та LM Ericsson (радар і бортові комп’ютери). IG-JAS стала ризиковим партнерством, де всі компанії розділяли витрати.
Дослідження конфігурацій включали серію 2100: NV-0 (половинний Viggen), 2102 (середньоплан із хвостовим оперенням), 2105 (дельта-канард із боковими повітрозабірниками) та інші. Після комп’ютерних розрахунків, аеродинамічних випробувань (у Швеції, Канаді, Нідерландах, Швейцарії, Великій Британії та США) та порівняння з іноземними пропозиціями (F-16, F/A-18, Mirage), обрали 2105 як основу. Конфігурація була нестабільною для забезпечення високої маневреності, із канардами для аеродинамічного гальмування.
У 1981 році уряд Швеції обрав IG-JAS, відкинувши іноземні варіанти через невідповідність вимогам (наприклад, F-16 потребував довшої смуги для зльоту). Контракт на 5 прототипів та 30 серійних літаків підписали 30 червня 1982 року за фіксованою ціною 25,7 млрд шведських крон. Розробка включала опцію на конфігурацію 2111 із технологією HiMAT від Rockwell, але її відкинули через погіршення надзвукових характеристик.
Перший прототип 39-1 здійснив перший політ 9 грудня 1988 року після затримок із FCS (система електронного керування польотом). Програма випробувань включала 2500 польотів до 1992 року. У 1989 році сталася аварія борту 39-1 через PIO (Pilot-Induced Oscillations — коливання, викликані пілотом), що призвело до вдосконалення FCS. Другий прототип 39-2 піднявся в повітря 4 травня 1990 року.
Серійне виробництво Batch 1 (30 літаків) почалося у 1990-х роках, з першим JAS 39A у 1993 році. Повна бойова готовність (IOC) була досягнута в 1997 році. Загалом Швеція замовила 204 Gripen (Batch 1–3), включно з двомісними JAS 39B/D.
Розробка коштувала близько 10 млрд шведських крон з акцентом на низьку вартість (близько 30 млн доларів США за одиницю) та підтримку національної промисловості. Gripen став першим винищувачем «четвертого покоління» із дельта-канардною схемою, подібною до Eurofighter Typhoon та Dassault Rafale.
Saab JAS 39 Gripen є легким багатоцільовим винищувачем, розробленим з використанням конфігурації дельта-канард, яка забезпечує аеродинамічну нестабільність для підвищення маневреності. Ця конструкція, натхненна досвідом Saab з моделлю Viggen, включає рухомі канарди (передні крила), що можуть відхилятися вниз для аеродинамічного гальмування під час посадки, та дельтовидне крило з обрізаними кінцями для монтажу ракет.
Згідно з технічними специфікаціями, довжина літака становить 14,1 м, розмах крил — 8,4 м, висота — 4,5 м. Максимальна злітна маса — 12,7 тонни, нормальна злітна маса — 9 тонни, порожня маса — близько 6,622 тонни.
Площа крила — 30,7 м², з використанням композитних матеріалів, які становлять приблизно 25% загальної маси конструкції, що зменшує вагу та радарний перетин (RCS), роблячи літак менш помітним для ворожих радарів. Ця особливість є важливою для операцій у контексті шведської стратегії оборони, орієнтованої на нейтралітет і протидію потенційним загрозам з боку великих держав.
Щодо швидкісних характеристик, Gripen досягає максимальної швидкості Mach 2 (близько 2120 км/год) на великій висоті та Mach 1,2 на малій висоті, що дозволяє ефективно виконувати перехоплення та низьковисотні удари. Дальність польоту на внутрішньому паливі становить 800 км, але з зовнішніми баками може сягати до 3000 км, забезпечуючи гнучкість для патрулювання над Балтійським морем чи в Арктиці. Практична стеля — 15,2 км, а допустимі перевантаження — +9g/-3g, що робить літак придатним для інтенсивних маневрів у повітряному бою.
Злітна дистанція — 395 м, посадкова — 490 м, завдяки канардам, гальмівним щиткам та міцній шасі з тандемними колесами, адаптованою для операцій з пошкоджених злітно-посадкових смуг або доріг (система BAS90). Ці параметри були підтверджені під час випробувань прототипів, таких як 39-1 та 39-2, де акцент робився на коротких дистанціях для базової системи Швеції.
Система керування польотом (Flight Control System, FCS) базується на цифровій fly-by-wire (FBW) з потрійним резервуванням, що забезпечує стійкість навіть після відмови комп’ютера — канарди переходять у «вільноплаваючий» режим для відновлення стабільності. Авіоніка включає інтегровану систему захисту MIDAS (Multi-function Integrated Defensive Avionics System), яка поєднує радари, радіоелектронні контрзаходи (ECM/ECCM) та систему розпізнавання «свій-чужий» (IFF).
Тактична дата-лінк TIDLS (Tactical Information Datalink System) дозволяє обмінюватися даними з чотирма іншими літаками в реальному часі, що підвищує ситуаційну обізнаність у групових операціях. Пілот користується електронним дисплеєм EP-17 з ширококутним HUD (Head-Up Display), трьома багатофункціональними дисплеями (MFD) та системою HOTAS (Hands On Throttle And Stick), що полегшує керування в бою. Крім того, доступна система ODEN (Helmet Mounted Sight) для наведення озброєння поворотом голови.
Можливості Gripen включають виконання бойових місій з дисперсованих баз, таких як шосе (з 24 доступними в Швеції), з швидким переозброєнням за 10 хвилин завдяки модульній конструкції та наземному обладнанню. Літак інтегрований з системами НАТО, підтримує дозаправку у повітрі та має низькі витрати на експлуатацію — середній час між відмовами (MTBF) високий, а заміна двигуна займає менше години.
Радар для версій Gripen A/C — PS‑05/A (розробка Ericsson, нині Saab Avionics). Розміщений у носовому відсіку; маса ≈156 кг, діаметр антени ≈60 см. Працює в X‑діапазоні (8–12 ГГц) і забезпечує виявлення цілей на відстанях до ~120 км для великих об’єктів і близько 70 км для окремих винищувачів.
У штатних режимах PS‑05/A реалізує функції повітря‑повітря (включно з режимом далекого бою — BVR — і режимом «супровід під час огляду» Track‑While‑Scan, що дозволяє одночасно супроводжувати до 20 цілей) та повітря‑земля (картографування і прицілювання наземних об’єктів).
Версія JAS 39E Gripen, відома як Gripen NG (Next Generation), є модернізованою ітерацією базової моделі, розробленою для підвищення бойових можливостей у сучасних умовах. Згідно з актуальними даними, Gripen E має більший фюзеляж для розміщення додаткового палива (збільшення на 40%), що підвищує дальність до 4000 км з зовнішніми баками. Максимальна злітна маса зросла до 16,5 тонни, порожня — до 8 тонни, з 10 точками підвіски для озброєння (замість 7 у базовій версії), що дозволяє нести до 7,2 тонни вантажу. Конфігурація дельта-канард збережена, але з покращеною аеродинамікою та «стелс»-елементами для зменшення RCS.
Двигун замінено на General Electric F414G, який забезпечує тягу 98 кН з форсажем (на 25% більше, ніж RM12), дозволяючи досягати Mach 2 на висоті та близько 1400 км/год на малій висоті. Це покращує маневреність та енергоефективність, роблячи літак конкурентоспроможним з 4.5-поколінням, такими як F-16 Block 70 чи Dassault Rafale. Злітна дистанція скоротилася до 500 м, посадкова — до 600 м, з підтримкою коротких смуг.
Авіоніка оновлена: радар Selex ES-05 Raven (AESA) з дальністю виявлення до 200 км, здатний відстежувати до 20 цілей одночасно, з режимами для повітря-земля та радіоелектронної боротьби. IRST Skyward-G інтегрований для пасивного пошуку, а нова архітектура авіоніки з відкритим стандартом полегшує оновлення та інтеграцію нових систем. Кокпіт має великий широкоформатний дисплей (WAD), покращений HUD та сумісність з NVG (нічними окулярами). TIDLS еволюціонувала для обміну з НАТО-системами, включаючи Link 16.
Можливості Gripen E включають вищу живучість у зонах з потужною ППО завдяки радіоелектроник контрзаходам, інтеграцію з дронами (наприклад, для “ройових” операцій) та підтримку мережево-центричної війни. Перший політ прототипу 39-8 відбувся у 2016 році, а серійне виробництво для Швеції та Бразилії триває, з планами на 60 одиниць для Швеції до 2030-х.
Двигун Gripen A/C — це турбореактивний RM12, розроблений Volvo Aero на базі General Electric F404. Це двоконтурний двигун з форсажем, адаптований для шведських потреб.
Розробка почалася в 1980-х у співпраці з GE. RM12 має тягу 54 кН (суху) та 80,5 кН (з форсажем), що на 10-20% більше, ніж у базового F404, завдяки посиленим компонентам (турбіна, компресор). Він стійкий до пошкоджень від птахів (FOD) та має низький рівень шуму/інфрачервоного випромінювання для зменшення помітності.
RM12 оснащений цифровою системою керування FADEC (Full Authority Digital Engine Control), що забезпечує автоматичний контроль та діагностику. Заміна двигуна займає менше години, що ідеально для базування на дорогах (BAS90). Ресурс — понад 2000 годин, з низькими витратами на обслуговування.
У експортних версіях (наприклад, для ПАР) двигун адаптовано для гарячого клімату. Volvo виробляє 50% компонентів, GE — решту. RM12 забезпечує надзвукову швидкість (Mach 2) та високу маневреність.
Водночас двигун Gripen E — це турбореактивний F414G (F414-GE-39E), розроблений компанією General Electric (GE) спеціально для модернізованої версії винищувача. Це двоконтурний двигун з форсажем, адаптований для підвищення продуктивності в порівнянні з базовим RM12, з акцентом на більшу тягу та ефективність для сучасних бойових завдань.
F414G оснащений цифровою системою керування FADEC (Full Authority Digital Engine Control), яка забезпечує автоматичний контроль параметрів, діагностику та оптимізацію паливного споживання. Тяга становить близько 58 кН (суху) та 98 кН (з форсажем), що дозволяє Gripen E досягати надзвукової швидкості без форсажу на Mach 1.1 з озброєнням повітря-повітря
Заміна двигуна займає менше години, що ідеально для дисперсованої базової системи Швеції (BAS90) та швидкого розгортання. Ресурс двигуна — понад 4000 годин, з низькими витратами на обслуговування завдяки модульній конструкції та вбудованій діагностиці.
У експортних версіях (наприклад, для Бразилії чи потенційно інших країн) двигун адаптовано для різних кліматичних умов, включаючи гарячий та вологий клімат. GE виробляє основні компоненти двигуна, а шведська сторона — близько 40% (вентилятори, турбіни).
Озброєння винищувача Gripen є різноманітним. Насамперед це пов’язано з тим, яке ракетне озброєння планує інтегрувати потенційний замовник. Стандартно літак має вбудовану 27‑мм автоматичну гармату Mauser BK‑27 (на шведській службі — Bordkanonen 27), розроблену німецькою компанією Mauser Werke, що нині входить до групи Rheinmetall.
Гармата має боєкомплект 120 патронів; стрічка може бути набрана осколково‑фугасними, бронебійними або трасуючими снарядами. Темп стрільби складає до ~1700 пострілів за хвилину, а маса при встановленні на літак — близько 100 кг, що робить її доволі компактною зброєю.
Що стосується ракетного озброєння, воно, як уже зазначалося, може змінюватися залежно від побажань замовника. Наприклад, на початку експлуатації шведські Повітряні сили використовували ракети AIM‑9 (малої дальності, із інфрачервоною головкою самонаведення).
У 1990‑х літак отримав значні оновлення шляхом інтеграції ракет AIM‑120 AMRAAM (середньої дальності з активною головкою самонаведення). Під час продажу Gripen до Південно‑Африканської Республіки склад ракетного озброєння було змінено відповідно до їхніх вимог — зокрема інтегровані інші варіанти ракет середньої дальності.
Пізніше, у межах модернізації парку літаків JAS‑39 до версій C/D і пізніших, Повітряні сили Швеції інтегрували німецькі ракети малої дальності IRIS‑T. також невелика кількість літаків пройшла модернізацію для використання далекобійних ракет з активною головкою самонаведення MBDA «Meteor».
Що стосується ракетно‑бомбового озброєння для ураження надводних і наземних цілей, літак у стандартній комплектації може нести протикорабельні ракети RBS‑15 від компанії Saab — дальність польоту до ~200 км; ця ракета використовується Швецією для боротьби з надводними цілями.
Також літак може нести ракети AGM‑65 «Maverick» для ураження бронетехніки та укріплених споруд. Залежно від модифікації, «Maverick» може мати кумулятивну (пробивну) або осколково‑фугасну бойову частину. Крім того, виробник пропонує інтеграцію широкого спектра бомб і ракет для ураження наземних (тактичних) цілей на вимогу замовника.
Saab і шведський уряд не експортують власні ракетні системи через їх відсутність, тому компанія відкрито інтегрує озброєння іноземного виробництва (зокрема американське), включно з ракетами як з інфрачервоною, так і з активною радарною головками самонаведення.
Відповідно до останніх повідомлень Міністерства оборони України та представників шведського уряду, Швеція планує передати Україні невідому кількість винищувачів Gripen, ймовірно зі складу Повітряних сил Швеції. Цей крок теоретично дозволить суттєво збільшити авіаційні потужності Збройних сил України та надати їм більш гнучку багатоцільову платформу, про що було сказано вище в частині, що стосується авіаційного озброєння.
Очікується, що передані літаки зможуть використовувати американські ракети AIM‑9 та AIM‑120, які є основними засобами ураження в багатьох країнах НАТО і вже активно застосовуються ВПС України на винищувачах F‑16. Крім того, Gripen має потенціал для застосування ракети Meteor. Проте варто зазначити, що можливість застосування «Meteor» доступна лише тим літакам, які пройшли відповідний процес модернізації й інтеграції цієї ракети.
У разі надходження до складу Повітряних сил України, Gripen може стати однією з небагатьох платформ, здатних застосовувати цю далекобійну європейську ракету, що покращить можливості в повітряних боях і враження цілей на великій дальності, у тому числі завдань із протидії бомбардувальній авіації противника.
При об’єктивному огляді цього винищувача можна дійти висновку, що Gripen — через помірніші амбіції шведського уряду й компанії Saab — є вдалим кандидатом для України на основний винищвач ПС ЗСУ у перспективі. Він цінний не стільки як «перспективний» у далекій перспективі, скільки як нова й придатна платформа завдяки відкритості розробників до її покращень і інтеграції різного озброєння, зокрема й того, що розробляється в Україні. Це дасть українським підприємствам значно кращі можливості для ефективної модернізації літака в інтересах Повітряних сил України.
Також не слід упускати факту, що Saab відкрито пропонує своїм покупцям залучати місцеві компанії до модернізації та ремонту — це суттєвий плюс для української авіапромисловості, особливо в умовах її нинішніх труднощів. Не варто забувати й про експлуатаційні витрати: кожен літак має свої поточні витрати — на підготовку до польоту та сам політ — і, за даними Saab, експлуатаційні витрати Gripen на даний момент одні з найнижчих серед літаків четвертого покоління.
Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок: для країни з обмеженим бюджетом і частковими заборонами на придбання шведських винищувачів Gripen виглядає цілком оптимальним варіантом, особливо в порівнянні з іншими виробниками, які часто висувають жорсткі вимоги щодо експлуатації та ракетно‑бомбового озброєння.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин