РСЗВ «Сарма»: російському «хаймарсу» бути?

Під враженням від вогневої потужності американських ракетних комплексів HIMARS та їх впливу на фронт, російське міністерство оборони ініціювало власний проєкт мобільної високоточної ракетної системи. Для цього було реанімовано напрацювання по проєкту «Кама», який отримав друге дихання вже під назвою «Сарма».

У 2023 році російські держЗМІ вперше публічно оголосили про роботу над перспективною 300-міліметровою високоточною реактивною системою залпового вогню на шасі КамАЗ з кращою мобільністю. Крім того, установка повинна була отримати нову автоматизовану системою управління вогнем та наведенням.

Перша «Сарма» була продемонстрована лише за два роки на потужностях «Мотовилихинские заводы», звідки стало відомо про зменшення ваги на майже на 10 тонн, порівняно з 33-тонним «Торнадо-С». Компактніша машина з урізаною до шести направляючих пусковою установкою була змонтована на чотиривісне шасі КамАЗ-63501 з броньованою кабіною.

Після демонстрації з’явились припущення, що показана «Сарма» є прототипом, однак з інформації із закупівельних документів, яка опинилася в розпорядженні «Мілітарного», стає зрозуміло, що це не так. У 2024 році російське оборонне відомство замовило два дивізіони або ж 12 пускових установок та стільки ж транспортно-заряджаючих машин до них.

Кожна реактивна установка нової моделі коштувала російській армії 155 млн рублів або ж 1,9 млн доларів, що виявилось трохи дорожчим за «Торнадо-С» на важкому колісному шасі, які замовлялись паралельно. Ще 64 млн рублів коштувала ТЗМ на тому ж шасі.

Уполовинений боєкомплект на легшому шасі є логічним кроком, оскільки з появою коригованих снарядів машина перетворюється із залпової системи на носій високоточного озброєння.

Втім, саме тут і криється головний недолік «російського хімарсу»: упродовж війни російська армія майже не застосовувала ці системи через низьку точність, лише епізодично запускаючи касетні боєприпаси.

Примітно, що упродовж 2024-2025 років російське міноборони замовило чотири типи коригованих боєприпасів у цьому калібрі:

• 9М543 (576 ракет) — реактивний снаряд з невідокремлюваною уламково-фугасною бойовою частиною.
• 9М543Л (600 ракет) — керований реактивний снаряд калібру 300 мм.
• 9М549 (1112 ракет) — реактивний снаряд з касетною бойовою частиною з уламковими суббоєприпасами.
• 9М557 (166 ракет) — невідомий реактивний снаряд калібру 300 мм.
• 9М558 (166 ракет) — невідомий реактивний снаряд калібру 300 мм.

Матеріал по темі: Як росіяни намагались створити скрєпний HIMARS і що з цього вийшло

Примітно, що серед замовленої номенклатури боєприпасів відомою є лише касетна 9М549, що застосовувалась від початку російського вторгнення та відзначилась посередньою точністю. Ця ракета та 9М543 з моноблочною бойовою частиною закуповувались по ціні у 20 млн рублів (250 тисяч доларів).

Разом з ними також було замовлено дрібні партії раніше невідомих реактивних снарядів 9М557 та 9М558, які за логікою індексації були розроблені пізніше. Їх вартість сягала 32 та 45 млн рублів, відповідно. Це приблизно вдвічі перевищує вартість попередніх зразків, що може бути обов’язано з інтеграцією складніших та дороговартісних компонентів.

Під час презентації системи «Сарма» російські журналісти повідомили про нарощення дальності вогню до 200 кілометрів. Враховуючи, що такі параметри напряму залежать від боєприпасів, можна припустити, що заявлені можливості стосуються вище згаданих невідомих реактивних снарядів.

Імовірно, один з цих боєприпасів може бути оснащений касетною бойовою частиною з самонавідними кумулятивними суббоєприпасами «Мотив-3М», які призначені для ураження теплоконтрастної броньованої техніки на відкритій місцевості. Сліди їх застосування епізодично з’являлись на початку російського вторгнення та на початку 2025 року.

Перспективні проєкти для російської «Сарми»

З 2021 року російський науково-виробниче об’єднання «Сплав» веде розробку 300-мм крилатої ракети з уламково-фугасною бойовою частиною, яка має запускатись із ракетної установки «Торнадо-С».

На 2024 рік розробниками було заплановане виробництво першого дослідного прототипу та проведення випробувань, а вже за рік —державних випробувань та підготовку до запуску серійного виробництва.

У доступній «Мілітарному» документації відсутня індексація виробу та детальні характеристики, проте за описом нагадує міжвидовий коригований боєприпас УМПБ Д-30, що вперше були застосовані ворогом на початку 2024 року. Його конструкція подібна «крилатим» коригованим авіабомбам, а могутність співставна з 250-кілограмовою авіабомбою.

Також російські конструктори ініціювали розробку 300-міліметрового реактивного снаряду з пасивною радіолокаційною головкою самонаведення. Такий тип наведення переважно застосовується для ураження потужних джерел випромінювання, зокрема, радарів зенітних систем.

Роботи над новим боєприпасом стартували у 2024 році з планами виготовлення першого дослідного зразка у 2025 році та проходженням держвипробувань у 2026 році.

Найбільш дискусійним проєктом по темі 300мм реактивних боєприпасів можна назвати розробку снаряду з безпілотним літальним апаратом для виконання розвідки та ударних місій.

Схожий виріб вже існує в арсеналі російських військових під індексом 9М534. Цей снаряд споряджений розвідувальним безпілотником Т-90, що випускається при входженні в операційну зону, розвідуючи район інтересу упродовж 20 хвилин. Зображення з безпілотника передавалось на командний пункт дивізіону.

Очікувалось, що на 2024 рік проєкт сягне етапу розробки дослідного прототипу для проходження серії випробувань упродовж 2025-2026 років.