Популярні
Окрім балістичних ракет, про які ми розповідали в попередньому матеріалі, Японія активно розвиває і напрям крилатих ракет.
Ці системи мають забезпечити ефективну оборону віддалених островів на дистанціях до 2000 км з можливістю ураження як надводних кораблів, так і наземних об’єктів противника. Розробка такого озброєння наразі є одним із найвищих пріоритетів оборонної стратегії країни.
У цьому матеріалі ми розглянемо перспективні проєкти, а також деякі з уже наявних протикорабельних ракет, які вирізняються серед європейських та інших іноземних аналогів своїми унікальними характеристиками та архітектурою.
Історично склалося, що роль протикорабельних ракет авіаційного базування для Японії була одним із найвищих пріоритетів, оскільки авіація могла оперативно покрити більшу територію Японських островів і, таким чином, уразити противника.
Станом на сьогодні Японія продовжує надавати перевагу авіації в оснащенні протикорабельними ракетами, розробляючи як одні з найпоширеніших у світі дозвукових зразків, так і надзвукові та далекобійні системи.
Відповідно до програми модернізації та оснащення Повітряних сил самооборони Японії, на озброєнні перебувають два типи протикорабельних ракет: ASM-2 (Type 93) та ASM-3.
Ракета ASM-2 є типовим представником дозвукових протикорабельних ракет з довжиною 4 м, діаметром 0,35 м і масою 530 кг. Максимальна швидкість — 1150 км/год, що забезпечується реактивним двигуном TJM2 від компанії Mitsubishi.
На відміну від більшості західних аналогів, ASM-2 оснащена інфрачервоною головкою самонаведення, що, на думку японських інженерів, забезпечує кращу ефективність при наведенні на цілі, розміщені поблизу берегів або в складних умовах довкілля. Це також підвищує здатність виявляти кораблі з малопомітним покриттям.
На заміну ASM-2, компанія Mitsubishi розробила принципово нову протикорабельну ракету — ASM-3, яка досягає надзвукової швидкості до 4 Махів і оснащена прямоточним повітряно-реактивним двигуном.
ASM-3 значно більша та важча: довжина — 6 м, діаметр — 0,35 м, маса — 940 кг. Система наведення суттєво модернізована й включає інерціальну навігацію, GPS-корекцію, можливість оновлення траєкторії за даними морських і повітряних радарів, активну головку самонаведення, а також пасивний режим наведення — наприклад, на цілі, які використовують РЕБ.
Наразі ракета тільки починає надходити на озброєння, оскільки контракт на її серійне виробництво підписано у 2021 році.
Загалом, ASM-3 стане базою для подальших розробок, зокрема:
ASM-3 Kai — із дальністю понад 400 км;
гіперзвукової версії — з дальністю близько 1000 км.
Паралельно тривають роботи над принципово новою авіаційною ракетою на основі 12SSM-ER — новітньої берегової протикорабельної ракети Type 12. Очікується, що нова версія буде адаптована для винищувачів F-2, які є основною ударною платформою японських ПС для боротьби з морськими цілями.
Також рекомендуємо ознайомитися з авторським матеріалом на «Мілітарному» — «Ракетна ера Японії: балістичні ракети малої та середньої дальності».
Характеристики нової ракети засекречені, але, враховуючи дальність протикорабельної версії (до 1500 км), авіаційний варіант може мати ще більшу дальність через переваги старту з висоти та меншу масу пускових компонентів.
Також компанія Kawasaki розробляє власну багатоцільову крилату ракету модульного типу. У стандартному варіанті вона має осколково-фугасну бойову частину для ураження надводних цілей, але її конструкція дозволяє змінювати оснащення:
на розвідувальні модулі,
блоки радіоелектронної боротьби,
бойові частини проти РЛС,
бетонобійні чи класичні ударні варіанти — аналогічно до інших сучасних КР.
Очікується, що нова авіаційна ракета матиме меншу максимальну дальність польоту порівняно з 12SSM-ER, однак це буде компенсовано її багатофункціональністю та здатністю уражати широкий спектр цілей.
Максимальна дальність становитиме до 1000 км. У якості силової установки використовуватиметься повітряно-реактивний двигун, розроблений тією ж компанією Kawasaki, що й основна ракета.
Також компанія Kawasaki активно впроваджує радіопоглинальні матеріали у конструкцію ракети, що має значно зменшити її радіолокаційну помітність. Це дозволить виявляти ракету ворожими радарами лише на мінімальній відстані — вже безпосередньо перед підльотом до цілі. Наразі проєкт перебуває на стадії розробки, і технічні характеристики можуть змінюватися в процесі доопрацювання. Розширені випробування заплановано на 2027 рік, а розробка серійної версії очікується в період 2028–2029 років.
Окрім традиційного використання бойової авіації як платформи для запуску крилатих ракет, Міністерство оборони Японії розглядає також можливість переобладнання військово-транспортних літаків C-2 для виконання ролі імпровізованих ракетоносців. У межах цієї концепції передбачається встановлення спеціальних транспортно-пускових контейнерів, що дадуть змогу одному літаку нести до 12 крилатих ракет.
Повітряний старт із такої платформи забезпечить максимальну дальність польоту ракет, що дозволить ефективно уражати як наземні, так і морські цілі з безпечної дистанції. Наразі проєкт перебуває на етапі дослідження, а перше фінансування було закладено до бюджету 2023 року.
З огляду на географічні особливості Японії як острівної держави, протикорабельна оборона формується не лише за рахунок морського й повітряного компонентів, а й за участі сухопутних сил. У межах цієї концепції створено окремий сухопутний протикорабельний ешелон, представлений двома основними береговими ракетними комплексами — Type 88 та більш сучасним Type 12.
Основним озброєнням комплексу Type 88 є протикорабельна ракета SSM-1. Вона має довжину близько 5 метрів, діаметр 0,35 метра та масу приблизно 660 кг. На момент розробки ця ракета стала новаторським рішенням у своєму класі: вона оснащена інерціальною навігаційною системою та активною радіолокаційною головкою самонаведення, але не має засобів корекції траєкторії під час польоту.
Силова установка включає твердопаливний стартовий прискорювач і маршовий турбореактивний двигун, який забезпечує стабільний політ до цілі.
Натомість ракета комплексу Type 12 має подібні геометричні характеристики, але її маса зросла до 600 кг, а дальність польоту — до 250 км. На відміну від попередника, вона оснащена навігаційною системою з GPS-корекцією. Зараз ці ракети поступово замінюються на вдосконалені версії під назвою Type 12 Kai, що мають покращені системи наведення та точнішу траєкторну корекцію, а також дальність польоту до 400 км.
Вони базуються на флотській ракеті Type 17 й можуть ефективно застосовуватись як для ураження надводних цілей, так і для ударів по наземних об’єктах.
У межах розширення бойових можливостей Японія також працює над збільшенням дальності берегових протикорабельних систем. Зокрема, створюється нова ракета 12SSM-ER, призначена для запуску з модернізованих пускових установок комплексу Type 12.
Також рекомендуємо ознайомитися з авторським матеріалом на «Мілітарному» — «Ракетна ера Японії: балістичні ракети малої та середньої дальності».
12SSM-ER здатна уражати надводні цілі водотоннажністю до 15 000 тонн на відстані до 1500 км. Вона розміщується у транспортно-пусковому контейнері на шасі вантажівки Mitsubishi з колісною формулою 8×8 — типовій платформі для важких ракетних систем Сухопутних сил самооборони Японії.
При довжині ракети близько 9 метрів її бойова частина має масу орієнтовно 300 кг, що забезпечує потужне ураження великих надводних цілей та об’єктів на узбережжі.
Система наведення включає інерціальну навігацію з GPS-корекцією, а також активну радіолокаційну головку самонаведення, що працює на завершальному етапі польоту. Головка побудована на базі активної фазованої антенної решітки (АФАР), що дозволяє сканувати повітряний простір, виявляти цілі на тлі складного ландшафту (на суходолі та над морем), а також забезпечує високу стійкість до радіоелектронних перешкод завдяки багаточастотній роботі й можливості динамічного перемикання діапазонів.
Цей підхід до створення високоточної зброї робить 12SSM-ER потужним інструментом не лише для стримування флоту противника, а й для завдання ударів по його інфраструктурі на великій відстані.
Серед нових напрямків розвитку Морських сил самооборони Японії особливу увагу привертає переозброєння підводного флоту крилатими ракетами. Це стане справжнім проривом, адже досі японські підводні човни застосовували лише американські протикорабельні ракети Harpoon, які запускалися з торпедних апаратів.
У межах модернізації підводного компоненту, анонсованої ще у 2020 році, Морські сили самооборони надіслали компанії Kawasaki запит на розробку нового покоління неядерних підводних човнів, оснащених вертикальними пусковими установками. Така архітектура дозволить істотно збільшити боєзапас як протикорабельних, так і ударних ракет великої дальності.
Другим важливим напрямом розвитку є створення нових ударних і протикорабельних ракет для надводних бойових кораблів. У перспективі вони мають замінити тимчасове рішення, яким наразі користується Японія — закупівлю американських крилатих ракет Tomahawk. Загалом Токіо вже замовило 400 одиниць Tomahawk, які мають надійти на озброєння ескадрених міноносців із вертикальними пусковими установками.
Втім, ще до укладення контракту на американське озброєння Японія ініціювала власну програму створення вітчизняної крилатої ракети великої дальності, призначеної для запуску з корабельних вертикальних установок. Ця ракета матиме дальність до 2000 км і зможе уражати як надводні, так і наземні цілі. Варто зазначити, що вона, як і інші далекобійні засоби для Повітряних, Сухопутних і Морських сил самооборони, базується на єдиній платформі — ракеті 12SSM-ER, яка стала основою масштабної національної програми переозброєння одразу трьох родів військ.
Паралельно з розвитком далекобійного озброєння Японія продовжує експлуатувати й системи ближчої дії. Зокрема, йдеться про новітню ракету Type 17, що надійшла на озброєння у 2018 році. Станом на сьогодні ці ракети встановлюються на ракетних есмінцях типу «Майя» (JS Maya і JS Haguro), а також на багатоцільових фрегатах нового покоління типу «Могамі».
Type 17 має максимальну дальність польоту до 400 км і призначена для заміни застарілих американських ракет Harpoon і японських Type 90, які раніше були основними протикорабельними засобами Морських сил самооборони.
Також рекомендуємо ознайомитися з авторським матеріалом на «Мілітарному» — «Ракетна ера Японії: балістичні ракети малої та середньої дальності».
Ракета має довжину 5 метрів, діаметр 0,35 метра та масу близько 700 кг. Вона оснащена комбінованою силовою установкою: твердопаливним прискорювачем на старті та маршовим турбореактивним двигуном для стабільного польоту на великій дистанції.
Система наведення включає інерціальну навігацію з GPS-корекцією та активну радіолокаційну головку самонаведення, яка забезпечує захоплення й супровід цілі на кінцевому етапі польоту.
Окрім інтеграції нових ракет на надводні та підводні платформи, Морські сили самооборони Японії активно посилюють бойові можливості патрульної авіації.
Зокрема, патрульно-протичовнові літаки Kawasaki P-1 у межах програми розширення озброєння отримують нові протикорабельні ракети Type 23, створені на базі морських Type 17. Крім того, ці літаки будуть оснащуватись далекобійними крилатими ракетами повітряного базування 12SSM-ER з дальністю до 1500 км, що значно розширює ударні можливості морської авіації.
Окрім масштабної програми власних розробок, Японія змушена вдаватися і до закупівель іноземного озброєння — зокрема через певні обмеження, як-от заборона інтегрувати японське протикорабельне озброєння на винищувачі F-35. Так, модернізовані винищувачі F-15J стануть носіями американських крилатих ракет JASSM-ER, призначених для ураження наземних цілей на дистанціях до 1000 км.
Водночас для забезпечення протикорабельних можливостей літаків F-35A та F-35B Міністерство оборони Японії закуповує норвезькі авіаційні ракети Joint Strike Missile (JSM), здатні уражати як надводні, так і наземні об’єкти. Не стала винятком і закупівля крилатих ракет Tomahawk — тимчасового рішення для надводного флоту, яке дозволяє забезпечити наявність ударних можливостей до введення у стрій вітчизняної зброї власного виробництва.
Таким чином, на сьогоднішній день Японія планує мати на озброєнні щонайменше десять типів крилатих ракет — як ударних, так і протикорабельних, що разом утворюють гнучку й глибоко ешелоновану систему стримування. Паралельно з цим країна продовжує внутрішні програми з модернізації наявних систем, розвитком радіотехнічних військ та загального зміцнення обороноздатності в умовах зростаючої загрози з боку Китаю.
Висновок щодо масштабних робіт, які сьогодні здійснює Міністерство оборони Японії у співпраці з національним оборонно-промисловим комплексом, є доволі очевидним: Японія, маючи менший оборонний бюджет, ніж більшість провідних європейських країн, зуміла значно швидше, ефективніше й системніше підійти до питання створення далекобійної та протикорабельної зброї — фактично з нуля.
У той час як більшість країн Європи досі уникає навіть обговорення створення власних крилатих ракет, не кажучи вже про балістичні системи, Японія вже проводить льотні випробування, виготовляє демонстратори та розпочинає підготовку до серійного розгортання. З 2026 року планується озброєння першого берегового протикорабельного підрозділу новими ракетами 12SSM-ER, які входять до складу модернізованого комплексу Type 12.
Також рекомендуємо ознайомитися з авторським матеріалом на «Мілітарному» — «Ракетна ера Японії: балістичні ракети малої та середньої дальності».
Причина такого прориву, ймовірно, криється у зовсім іншій організації оборонної промисловості. Японські оборонні компанії мають широку диверсифікацію — окрім зброї, вони виробляють кораблі, автомобілі, електроніку та побутову техніку. Це дозволяє їм утримувати власні конструкторські школи, технічні можливості й кадровий потенціал навіть без постійного державного фінансування. Такий підхід формує якісно іншу модель відносин із міністерством оборони — на рівні партнерства, а не дотаційного існування.
У 2000-х роках японський оборонно-промисловий комплекс пережив складний період: компанії самостійно фінансували розробки, які лише згодом могли бути прийняті на озброєння або й зовсім ні. Витрати на ті проєкти, що не були затверджені, компанії несли самостійно — і саме така ринкова відповідальність змусила виробників шукати кращі рішення, технологічну ефективність і продуману стратегію.
Саме тому сьогодні японський ОПК демонструє високу швидкість оновлення, технологічну автономність і здатність створювати складні системи озброєння, які в окремих аспектах навіть перевершують європейські аналоги. У час, коли світова безпека дедалі більше залежить від далекобійної зброї, Японія, не афішуючи, але системно, закладає основу для нової епохи у власній обороноздатності.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
