Основною зброєю дальнього радіусу дії росіян для тероризування цивільного українського населення та об’єктів критичної інфраструктури залишаються крилаті ракети повітряного, наземного та морського базування радянського і російського виробництва.

В цій статті розглянемо основних російських виробників цього типу озброєння та їх найпоширенішу продукцію.

МКБ “Радуга”

Російське державне МКБ “Радуга” (АО Машиностроительное конструкторское бюро “Радуга” им. А. Я. Березняка) – це провідне бюро, що спеціалізується на розробці та виготовленні крилатих ракет.

Виробничі та науково-дослідні потужності підприємства знаходяться у місті Дубна Московської області.

Історія підприємства розпочалася 12 жовтня 1951 року, воно було створене на підставі наказу міністра авіаційної промисловості № 1010.

Підприємство створювали на фондах заводу №1 у с. Іванькове, що зараз є містом Дубна, завод був філією ОКБ-155 (МиГ).

Основним завданням підприємства було створення ракетного озброєння по темі “Б”, яка передбачала створення крилатих ракет.

Результатом проведеної роботи стали крилаті ракети КС, КСР-5, К-10, Х-20 та Х-22.

У 1966 році філію ОКБ-155 і завод №1 було перетворено на самостійне підприємство – Машинобудівне КБ “Радуга”.

Пізніше, 19 червня 1972 року, на базі Машинобудівного КБ “Радуга”, його філій та Дубенського машинобудівного заводу було створено окерме Дубненське виробничо-конструкторське об’єднання – ДПКО “Радуга”. У 1982 році на базі об’єднання стає самостійним.

У 2004 році МКБ “Радуга” увійшло до держкорпорації “Тактичне ракетне озброєння”.

Х-22

Х-22, вона ж “Буря”, за класифікацією НАТО – Kitchen, являє собою надзвукову протикорабельну ракету повітряного базування великої дальності.

Розробка ракети розпочалася у 1958 році.  Основним призначенням ракети були удари по суднам з використанням конвенційної (звичайної) бойової частини або по групам суден (авіаносні групи) з використанням ядерної бойової частини.

“Буря” є розвиток ракет К-10П і К-14 з великою кількістю технологічних нововведень.

Конструкція ракети являє собою фюзеляж, який поділений на чотири відсіки. Фюзеляж виготовлений з нержавіючої сталі і титану.

Перед першим відсіком розташований радіопрозорий обтікач з антенним блоком і приводом ракети.

У першому відсіку встановлені блоки апаратури наведення з контрольним роз’ємом, спиртову систему охолодження блоків наведення та бойової частини, фугасно-кумулятивну проникаючу бойову частину вагою 960 кілограмів із системою зведення і запобіжником.

Другий та третій відсіки являють собою баки з окислювачем АК-27И на 3049 кілограмів і бак з пальним ТГ-02 на 1015 кілограмів.

Четвертий відсік вміщує в собі блоки автопілота АПК-22, програмно-виконавчий механізм, електрообладнання, ампульну акумуляторну батарею, балони з повітрям і азотом, агрегати наддування баків, гідроприводи керма, заправні горловини палива й окислювача.

В рух ракету приводить дворежимний рідиннопаливний реактивний двигун Р201-300 забезпечує швидкість польоту у 3,5 – 4,6 махи.

Паливних баків вистачає, щоб ракета могла подолати відстань у 140 – 300 кілометрів.

Оперення ракети являє собою переднє трикутне крило зі стріловидністю за передньою кромкою у 75,5 градусів, заднє оперення – хрестоподібне, зі складним підкільовим гребенем і складною верхньою частиною кіля.

Система керування ракетою являє собою комбінацію системи самонаведення, що керується системами автопілота і головки самонаведення. Система може працювати як в активному так і в пасивному режимах.

При роботі в пасивному режимі значно збільшується можливе кругове відхилення, що може доходити до 5 кілометрів.

Ракета входить до комплексу К-22 на базі дальнього надзвукового бомбардувальника Ту-22. Для випробування ракети одна з машин була модифікована у бомбардувальник-ракетоносець.

Першочергові випробування проводилися на важких реактивних бомбардувальниках Ту-16К-22. Далі ракета була інтегрована на Ту-22К, в сучасності – на Ту-22М3.

Через свій величезний (по міркам сучасного ракетного озброєння) вік, ракета отримала велику кількість різних варіацій та модернізацій, серед яких:

• Х-22ПГ – базовий варіант з АГСН, з фугасно-кумулятивною та ядерною бойовими частинами.
• Х-22ПСИ – варіант 1971 року.
• Х-22МА – варіант 1974 року, має збільшену швидкість польоту до 4 тисяч кілометрів на годину.
• Х-22МП – варіант 1974 року, має пасивну систему наведення та збільшену швидкість польоту до 4 тисяч кілометрів на годину.
• Х-22П – варіант 1976 року, має пасивну систему з наведенням по радіолокаційному випромінюванню, ракета мала менш потужну бойову частину.
• Х-22М – варіант 1976 року, має збільшену швидкість польоту до 4 тисяч кілометрів на годину.
• Х-22НА – варіант 1976 року, має інерціальну систему управління з корекцією по рельєфу місцевості.

Крім того є експериментальний варіант аеробалістичної ракети Х-22Б, яка не прийнята на озброєння через велику кількість технічних проблем.

Х-32

Х-32 – це глибока модернізація ракети Х-22, розробка якої почалася наприкінці 80-х років. Через розвал СРСР роботи по її створенню декілька разів заморожувалися.

Після процесу розвалу “совка” роботи відновили, навіть випробували ракету у 1998 році. Після цього з’явилася ще одна проблема – у Туполева не вистачало коштів проведення модернізації запланованого літака-носія Ту-22М.

Продовжити випробування вдалося лише у 2008 році, тоді для випробування переобладнали Ту-22М3.

Льотні випробування літака з ракетами проводилися наприкінці липня 2013 року. Виконано кілька польотів, зокрема як мінімум один політ із пусками ракет.

Наприкінці 2016 року ракета Х-32 офіційно прийнята на озброєння. Запланована модернізація 30 літаків Ту-22М3 в Ту-22М3М.

Ракета має однаковий з Х-22 корпус, за рахунок зменшення бойової частини були збільшені паливні баки.

Крім того глибоко модернізована ракета отримала нову перешкодозахищену радіолокаційно-інерціальну систему наведення з радіокомандною корекцією і прив’язкою до рельєфу місцевості.

Швидкість польоту Х-32 складає 3,5 – 4,6 маха, дальність польоту за рахунок збільшених баків складає 600 – 1000 кілометрів.

Х-55

Х-55 – це стратегічна дозвукова крилата ракета-носій ядерної зброї повітряного базування, що розброблялася з кінця 70-х років для озброєння стратегічних бомбардувальників.

Вона стала першою повністю цифровою крилатою ракетою виготовленою у СРСР.

Ракета була запропонована “Радугою” ще у 1971 році, але ідею створення подібної ракети не прийняли і відклали до 1976 року.

Збірка перших зразків ракети відбувалася у 1978 році. Через завантаження виробничих потужностей “Радуги”, виробництво поступово перенесли до Харкова, але згодом згорнули і перенесли до Кірова.

Носіями ракет стали турбогвинтовий стратегічний бомбардувальник Ту-95, що модернізували до версії Ту-95МС і реактивний надзвуковий стратегічний бомбардувальник Ту-160.

Конструкція ракети побудована за нормальною аеродинамічною схемою, фюзеляж ракети виготовлений з алюмінієвого сплаву АМГ-6.

Більша частина внутрішнього об’єму являє собою паливний бак. Крило, оперення і носовий обтічник виконані з композиційних матеріалів.

Стабілізатор і крило до пуску ракети перебувають у складеному стані і розкриваються за допомогою піропатронів уже після пуску.

У рух ракету приводить двоконтурний турбореактивний двигун українського виробництва (“Мотор Січ”) Р95-300

Двигун розміщений у хвостовій частині ракети на спеціальному пілоні, що висувається з корпусу вниз перед запуском. Розкручування двигуна здійснюється піростартером.

Х-55 оснащена автокореляційною інерціальною системою наведення, комплексною з системою корекції траєкторії за рельєфом місцевості.

Програма польоту закладається в ракету перед пуском і містить елементи цифрової карти рельєфу місцевості за маршрутом польоту.

У процесі польоту бортова система управління БСУ-55 порівнює контрольні точки на цій карті з реальними показаннями висотоміра і видає за необхідності відповідні команди на коригування курсу.

Через довготривалість польоту електроживлення ракети забезпечує генератор РДК-300.

Максимальна дальність польоту, в залежності від варіанту ракети, складає від 2000 до 3500 кілометрів.

Існують такі варіанти ракети:

• Х-55ОК – оснащена кореляційно-екстремальною оптико-електронною системою корекції.
• Х-55СМ – варіант 1987 року, що оснащений додатковими паливними баками, дальність польоту збільшена до 3500 кілометрів.
• Х-65 – тактичний варіант з неядерною бойовою частиною.
• Х-65СЭ – протикорабельний варіант.
• Х-555 – глибока модернізація ракети з новою системою управління, оснащується касетною бойовою частиною, або багатофакторною (осколково-фугасно-запальною), масою 410 кг.

Варто згадати, що у 1999 році Україна передала Росії як оплату за постачання природного газу 575 ракет Х-55 і Х-55СМ.

Х-101

Х-101 – це стратегічна крилата ракета, що розроблена з використанням технології зниження радіолокаційної помітності.

Розробка ракети велася з 1995 року, на озброєння прийнята у 2013 році. Носієм ракети є турбогвинтовий стратегічний бомбардувальник Ту-95МСМ (8 ракет на зовнішніх підвісах) та Ту-160 (12 ракет у внутрішніх відсіках).

Ракета використовує комбіновану інерціальну систему наведення з оптико-електронною корекцією з активацією головки самонаведення на кінцевих етапах польоту. Виріб може змінювати ціль прямо під час польоту.

У транспортному положенні двигун турбореактивний двоконтурний моделі Р95ТМ-300 розташований усередині ракети, крила складені під ракетою, хвостове оперення також складене.

Після запуску двигун висувається з корпусу ракети а оперення розкладається. Максимальна дальність польоту ракети складає 5500 кілометрів.

ОКБ “Новатор”

Дослідно-конструкторське бюро “Новатор” – це російське державне бюро, що спеціалізується на розробці зенітного ствольного та ракетного озброєння.

Крім того “Новатор” спеціалізується на виробництві протичовнових, метеорологічних та крилатих ракет.

Виробничі і наукові потужності “Новатора” знаходяться у Єкатеринбурзі.

Підприємство засноване у грудні 1947 року як ОКБ-8, спочатку спеціалізувалося на виготовленні ствольних зенітних гармат КС-19 і КС-30.

З 1957 року ОКБ-8 залучалося до розробки зенітних керованих ракет і самохідних пускових установок для них.

Крім того, з 60-х бюро займалося розробкою морського ракетного озброєння. В ті бюро отримало свою сучасну назву “Новатор”.

У 1991 “Новатор” став самостійним підприємством, а у 2002 влився в концерн “Алмаз-Антей”.

Крилата ракета “Калибр”

“Калибр” – це сімейство крилатих ракет наземного, морського та повітряного базування. Ракета була створена на основі ракети 3М10 та ракет по дослідно-конструкторській роботі “Бирюза”.

Вперше ракети сімейства показали на виставці “МАКС-93”.

Конструкція ракети побудована за нормальною аеродинамічною схемою. У деяких версій ракети присутні крила, що розкриваються після старту.

Відомо, що дальність ураження ракети морського базування по морським цілям становить 375 кілометрів, по наземним – 2600 кілометрів.

Ракети сімейства мають два основних типи радіолокаційних головок для наведення на ціль на кінцевих етапах польоту – це АРГС-54Э, що призначена для наведення по морським цілям і АРГС-14Э, що призначена для наведення по наземним цілям.

Сімейство ракет “Калибр” складається з (відомі характеристики тільки експортних варіантів):

• 3М-54Э – проникаюча фугасна бойова частина у 200 кілограмів, дальність ураження до 220 кілометрів, інерціальна система навігації з головкою самонаведення.
• 3М-54Э1 – проникаюча фугасна бойова частина у 400 кілограмів, дальність ураження до 300 кілометрів, інерціальна система навігації з головкою самонаведення.
• 3М-14Э – проникаюча фугасна або осколково-фугасна бойова частина у 450 кілограмів, дальність ураження до 300 кілометрів, інерціальна система навігації з головкою самонаведення й коригування по ГЛОНАСС або GPS.
• 91РЭ1 – торпеда АПР-3МЭ, дальність ураження до 50 кілометрів, інерціальна система навігації.
• 91РТЭ2 – торпеда МПТ-1УМЭ, дальність ураження до 40 кілометрів, інерціальна система навігації.