Наявність сильного супротивника, який перебуває у безпосередній близькості до твоєї країни, окрім великої кількості озброєння та особового складу, також потребує правильної штатно-організаційної структури збройних сил, де одним із найважливіших компонентів є сухопутні війська.
У цій статті ми розглянемо, як трансформувалася штатно-організаційна структура головних країн НАТО в Європі та до чого призведуть їхні нові організаційні реформи на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Напередодні закінчення холодної війни Німеччина мала найбільший сухопутний компонент у Європі, який складався з трьох корпусів та дванадцяти дивізій, які входили до них. Це були як піхотні, так і механізовані та танкові дивізії, спрямовані на відбиття повномасштабного наступу радянської армії та країн Варшавського договору.
Ця структура відповідала потребам і була пристосована для сухопутної армії, яка на той час складалася з 340 тисяч військових та мала на озброєнні близько 5 тисяч танків, понад 1200 артилерійських систем та близько 5 тисяч броньованих машин як для транспортування піхоти, так і спеціалізованих машин.
Розпад СРСР створив додаткову проблему для Німеччини, якою стало об’єднання Федеративної Республіки Німеччини та Німецької Демократичної Республіки, що спричинило цілковитий перегляд штатно-організаційної структури.
Це об’єднання призвело до значних масштабів змін, де на додачу до власного озброєння ФРН отримала понад 3 тисячі танків радянського зразка (Т-55 та Т-72), понад 4 тисячі броньованих машин та бронетранспортерів і понад 1000 артилерійських систем.
Така кількість озброєння вже не мала ніякого сенсу на тлі розпаду СРСР та зникнення всіх головних ворогів країни. Тому єдиним рішенням для зменшення витрат на оборону було скорочення особового складу та значне зменшення військової техніки до норм, прийнятих для армій мирного часу та нових світових викликів, насамперед у боротьбі з тероризмом.
Це скорочення відбувалося поетапно, зменшуючи загальну кількість збройних сил, списання військової техніки, а також її утилізацію в значних обсягах. Деяким зразкам озброєння пощастило більше, і вони були перепродані іншим країнам.
Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну сухопутний компонент Німеччини був, імовірно, найменш боєздатним з часів, коли Збройні сили Німеччини лише створювалися з чистого аркуша після закінчення Другої світової війни.
Окрім безпосередньої слабкості, Німеччина була прихильником створення спільних підрозділів, які, на думку Міністерства оборони Німеччини, мали допомогти зменшити витрати та стабілізувати й без того, на їхню думку, великі витрати на армію.
Таким чином, розширена у 1989 році спільна французько-німецька бригада, яка існує й досі, а паралельно з нею проводяться спільні спроби створення інших підрозділів з такими країнами, як Нідерланди, Бельгія та інші.
Станом на 2022 рік структура сухопутних сил Німеччини складалася з 2 танкових дивізій — першої та десятої, що на десять дивізій менше, ніж у 1989 році. Дивізії мають у своєму складі по три бригади. Таким чином до складу першої танкової дивізії входять дві танкові бригади (9-та та 21-ша) та 41-ша танково-гренадерська бригада.
Ці бригади за своєю структурою складаються з піхотних та танкових підрозділів, але при детальному розгляді можна помітити, як сильно назва підрозділу не відповідає його можливостям.
Таким чином, у складі 1-ї танкової дивізії 9-та танкова навчальна бригада має три танково-гренадерських батальйони, які виконують роль механізованих підрозділів і оснащені БМП Puma. Також для їх підтримки у складі бригади є 203-й танковий батальйон.
Зі свого боку, у складі 21-ї танкової бригади танкові підрозділи відсутні, а піхота у складі трьох піхотних батальйонів та одного резервного переміщується за допомогою бронетранспортерів Boxer. Також до 2024 року підрозділ мав артилерійський дивізіон, який у тому ж 2024 році був розформований.
І останньою у складі 1-ї дивізії є 41-ша танково-гренадерська бригада, яка лише у назві згадує танки, хоча сам підрозділ складається з трьох танково-гренадерських батальйонів, які оснащені БМП Marder.
Попри відсутність артилерійських підрозділів у складі бригад, артилерія все ж є у складі дивізії. Артилерійський підрозділ, а саме 325-й артилерійський дивізіон, підпорядковується безпосередньо командуванню бригади та має 8 реактивних систем залпового вогню MLRS та 24 самохідні артилерійські установки PzH2000.
Далі на черзі йде 10-та танкова дивізія, яка за своєю структурою є більш боєздатною організаційною одиницею, ніж 1-ша дивізія, яку ми розглядали вище.
Як стандарт вона також має у своєму складі три бригади: 12-ту танкову, 37-му танково-гренадерську та французько-німецьку. З 2025 року дивізія буде поповнена 45-ю танковою бригадою, яка не буде посиленням для сухопутних сил, а стане закордонним підрозділом, розміщеним у Литві, та складатиметься з техніки та особового складу з інших бригад.
Як і в 1-й дивізії, у голові підрозділу розташований 345-й артилерійський дивізіон, який має схоже укомплектування: 8 реактивних систем залпового вогню та 24 самохідні артилерійські установки PzH2000. На додачу він також має у своєму складі 12 120-мм мінометів, контрбатарейні РЛС та безпілотники для проведення розвідки та корекції вогню артилерії.
Першою бригадою у складі 10-ї дивізії виступає 12-та танкова бригада, яка, окрім того, що повністю відповідає своїй назві, ще й має дуже насичену штатно-організаційну структуру. Вона складається зі 104-го та 363-го танкових батальйонів, кожен з яких має 44 танки Leopard 2A6 укомплектованими. Також бригада має у своєму складі два піхотні підрозділи: 112-й та 122-й танково-гренадерські батальйони, які укомплектовані БМП Puma.
Для посилення підрозділу бригада має у своєму складі 131-й артилерійський дивізіон, у складі якого є 12 САУ PzH2000 та 8 РСЗВ MLRS.
Склад сусідньої 37-ї танково-гренадерської бригади також перебуває на високому рівні і складається з 393-го танкового батальйону, трьох танково-гренадерських батальйонів (371-го, 391-го та 212-го), які оснащені БМП Marder, окрім 212-го, який був оновлений на БМП Puma.
Для посилення бригади у 2023 році 375-й танково-артилерійський дивізіон був оснащений самохідними артилерійськими установками PzH2000 у кількості 18 одиниць.
Останнім у складі 10-ї дивізії є францезькко-німецька бригада, яка складається з двох єгерських батальйонів (291-го та 292-го) і діє з підтримки 295-го артилерійського дивізіону, у складі якого 16 PzH2000 та 8 РСЗВ MLRS.
У складі Сухопутних сил Німеччини виділяється дивізія швидкого реагування, яка була створена для ведення сучасних локальних конфліктів та розрахована на швидке розгортання в будь-якій точці планети без наявності підрозділів важкого озброєння.
До цієї дивізії швидкого реагування входить Перша повітряно-десантна бригада з двома парашутними полками (26-м та 31-м), 23-тя гірська бригада, що складається з трьох гірських піхотних батальйонів (230-го, 231-го, 232-го), а також командування сил спеціальних операцій KSK.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин