Російські розвідувальні безпілотники «Орлан» цілодобово здійснюють розвідку цілей та коригування вогню артилерії над територією України.

Уперше Україна зіткнулася з цими безпілотниками не у 2022 році, а ще у травні 2014 року.

Працюють «Орлани» та їхні оператори позмінно вже 10 років проти України.

На дозаправку та підготовку безпілотника до виконання нового завдання потрібно не більше 15 хв.

Дрон може злітати з будь-якого місця, де можна встановити стартову катапульту.

Перші «Орлани» над Україною

28 травня 2014 року українські військові на Донбасі засобами радіоелектронної боротьби придушують сигнал невідомого безпілотника, який вдається захопити неушкодженим.

Ним виявляється засекречений російський розвідувальний безпілотник із невідомою назвою (отримав неофіційну назву «Картограф»), який плутають з БПЛА «Орлан-10».

Захоплення такого безпілотника вперше у війні на Донбасі свідчило про те, що Росія вже порушує повітряний простір України військовими розвідувальними безпілотниками щонайменше з травня.

З цими безпілотниками також у простір України російські військові починають запускати розвідувальні БПЛА «Орлан-10».

Улітку 2014 українські сили намагаються взяти під контроль кордон та швидко завершити війну, проте за українським таборами активно починають спостерігати безпілотники.

11 липня поблизу Зеленопілля на Луганщині військові збивають безпілотник «Орлан-10», який коригував вогонь російської артилерії з території самої Росії.

У ніч із 10 на 11 липня 2014 року російські військові завдали артилерійського удару з реактивних установок по табору українських військових.

Унаслідок обстрілу загинули 30 військовослужбовців ЗСУ і 6 прикордонників.

Ці дрони не передавалися місцевим бойовикам на Донбасі. Для їх застосування були потрібні підготовлені підрозділи армії Росії, які почали передислоковувати з Росії на окуповану територію України.

Для їх конспірації російським військовим видавали застарілу форму з розпізнавальними знаками так званої «Донецької народної республіки».

Проте конспірація була настільки поганою, що доходило до того, що на Донбас відправляли підрозділи, про які ще декілька місяців тому розповідали на російському телебаченні.

Так було у випадку зі старшим оператором БПЛА «Орлан-10» Миколою Білокобиленком, який служив за контрактом у 19-й мотострілецькій бригаді.

До відправлення в Україну про його підрозділ та їхні безпілотники «Орлан-10» випустили сюжет на російському телеканалі «МИР».

Улітку 2014 року та взимку 2015 року Микола Білокобиленко у соціальній мережі «Вконтакте» відкрито публікував свої фотографії у формі «ДНР» на тлі «Донбас Арени» у Донецьку та біля інших місцевих об’єктів.

З кожним місяцем російські військові тільки нарощували використання безпілотників «Орлан» у війні з Україною.

До початку повномасштабного вторгнення українська протиповітряна оборона збила декілька десятків безпілотників «Орлан».

Були випадки, коли навіть гелікоптери залучали для їх збиття, як було у 2018 році.

«Екіпаж гелікоптера Ми-24 на практиці перевірив здобуті навички боротьби з безпілотними літальними апаратами. Російський безпілотний літальний апарат “Орлан-10″ маневрував за висотою та за напрямками, але пілоти ОС не залишили йому шансів. Коротка черга з озброєння ударного гелікоптера – ворожий безпілотник падає», — розповідали військові про цей повітряний бій.

Останній виявлений «Орлан» до повномасштабного вторгнення українські військові знешкодили у листопаді 2021 року.

Тоді 16 листопада російський безпілотник перетнув лінію розмежування на Донеччині.

Він намагався провести розвідку українських позицій, проте потрапив під дію систем радіоелектронної боротьби Збройних Сил України.

До початку повномасштабного вторгнення українські сили захопили різноманітні російські розвідувальні безпілотники. Попри це російський уряд продовжував заперечувати свою участь у війні на Донбасі.

Про «Орлан-10» повідомляла і моніторингова місія ОБСЄ. Наприклад, у травні 2017 року спостерігачі помітили його над Макіївкою у самопроголошеній «ДНР».

А влітку 2018 року СММ ОБСЄ зафіксувала комплекс «Леєр-3», до складу якого входять безпілотники «Орлан-10» біля села Чорнухине в самопроголошеній «ЛНР», що неподалік Дебальцевого.

Вторгнення

У перші місяці повномасштабного вторгнення у повітряний простір України російські військові запускають велику кількість розвідувальних «Орланів».

Що більше застосувань, то більше збитих. Українська протиповітряна оборона починає збивати їх десятки.

Російському командуванню навіть довелося залучали для розвідки українських позицій безпілотники російської рятувальної служби.

У МНС цей безпілотний літальний апарат призначений для обстеження районів із надзвичайних ситуацій з повітря, проте росіяни відправили їх на війну з Україною.

З «Орлан-10» у повітряний простір України також на розвідку відправляють моделі «Орлан-30».

Він є удосконаленою версією безпілотника «Орлан-10», який отримав ліпшу камеру.

Враховуючи те, що цих БПЛА у Росії змогли випустити достатньо багато, вони продовжують залишатися доволі небезпечним фактором на полі бою.

Зараз «Орлан» – це очі для російських ударів. Він вишукує місця розташування цінних для РФ об’єктів на багато кілометрів углиб.

Баражуючи над позиціями, цей дрон може визначити координати цілей, а під час артнальоту здійснює коригування вогню у режимі онлайн-передачі даних.

Крім того, на борту можуть встановлюватися також засоби радіотехнічної розвідки, які можуть точно визначати координати будь-якого джерела електромагнітних хвиль.

Це означає, наприклад, що по супротивнику, який спробує скористатися радіозв’язком чи мобільним телефоном, може бути негайно відкритий артилерійський вогонь.

Також російські розробники експериментували з конструкцією «Орлан-10» та намагалися надати йому ударних можливостей.

У січні 2023 року над Україною приземляють незвичайний «Орлан». У конструкції безпілотника виявили два підвіси для боєприпасів.

Спеціальні блоки-контейнери мали уламково-фугасні снаряди у вигляді пострілів для гранатомета підствольного ВОГ-25, оснащених оперенням для стабілізації при скиданні.

Таким чином, один дрон несе чотири бомби з радіусом ураження близько 10 метрів. Результат бомбардування знімає вбудована відеокамера.

Проте ідея виявилася невдалою через те, що «Орлану» дуже важко робити точні влучання та через сам боєприпас, який не має ніякого самонаведення та потужної вибухової сили.

Конструкція

Створювали «Орлан-10» інженери компанії «Специальный технологический центр» (СТЦ).

Це підприємство, розташоване в Санкт-Петербурзі, працює головно на користь російської військової промисловості.

Заявлені характеристики до 2022 року:

• Довжина – 1,8 м;
• Розмах крила – 3,1 м;
• Маса порожнього – 12,5 кг;
• Максимальна злітна вага – 14–18 кг;
• Маса корисного навантаження – 3–5 кг;
• Двигун внутрішнього згоряння (бензин А-95);
• Швидкість – 70–150 км/год;
• Максимальна дальність застосування: до 120 км від наземної станції (до 600 км в автономному режимі);
• Максимальна швидкість вітру на старті – 10 м/с;
• Максимальна висота польоту (стеля) – 5000 м;
• Тривалість польоту – до 16 год.

Він побудований за найпоширенішою аеродинамічною схемою. Це високоплан із широким крилом великого подовження. Хвостове оперення «класичне»: воно складається з досить великого кіля і порівняно вузького стабілізатора.

Силова установка «Орланів» — це двотактний двигун внутрішнього згоряння, що працює на бензині, який заливається у пластикову пляшку у корпусі.

Розміщується мотор у носовій частині фюзеляжу. Двигун – повітряний гвинт із двома лопатями.

«Орлан» можна швидко розібрати на складові, покласти їх у транспортний контейнер, оперативно перевезти на інше місце і знову скласти, не докладаючи для цього значних зусиль.

«Орлан-10» може комплектуватися декількома різними варіантами електронної апаратури.

З часу створення та до 2024 року розвідувальний безпілотник зазнав дуже багато змін.

У трофейних моделях «Орлан-10», які українським військові захоплювали за часів АТО/ООС (Антитерористична операція/Операція об’єднаних сил), були три камери, одна з яких — дзеркальний фотоапарат Canon EOS у модифікаціях 5D, 50D та 500D.

«Орлан» мав GPS-трекер, розміщений +100—150 мм від технологічного відсіку з’єднувача крила.

Тип живлення: стаціонарне і від власного акумулятора. SIM-карти в модулі передавання даних не було. Мікросхеми з маркуванням HC4060 2H7A201 і STC 12LE5A32S2 35i, виробництво КНР.

Стартер-генератор був PTN78020.

Виробляється американською компанією Texas Instruments Incorporated.

Двигун внутрішнього згоряння стояв японського виробника SAITO разом із модулем запалювання 4,8–9В, 500mA.

Польотний контролер зроблений на мікросхемі STM32F103 QFP франко-італійського виробника мікроелектроніки STMicroelectronics.

Як датчики вимірювання тиску використовують мікросхеми MPXA4115A і MPXV5004DP американської компанії Freescale Semiconductor (зараз компанія належить голландській NXP Semiconductors N.V.). Датчик-компас HMC6352 від американської компанії Нoneywell.

Модуль передавання телеметрії з діапазоном передавання даних на частоті 902-928МГц. Управління модулем реалізовано на базі мікроконтролера ATxmega256A3 американської компанії Microchip.

Високочастотний підсилювач RF3110 американського виробника Quorvo. Приймач DP1205-C915 німецької компанії AnyLink з наклейкою російського дистриб’ютора ImoTech. Антена — 2/3 класичний чвертьхвильовий диполь на 915 МГц, вертикальна поляризація, встановлена у хвостовій порожнині.

GPS-модуль реалізований на базі GLONASS, GPS і QZSS приймача LEA-6N швейцарської компанії u-blox у парі з російським МНП-М7 (який збудований на мікросхемі ADSP-BF534 американської компанії Analog Devices).

Під час повномасштабного вторгнення всі військові технології, які часто застосовуються, почали поліпшуватися інженерами. «Орлан» не став винятком.

Також санкції почали впливати на комплектуючі до нових безпілотників. Почало з’являтися більше китайських деталей.

На безпілотники «Орлан-10» 2022 року виробництва почали ставити тепловізійні камери з матрицею Lynred PYCO-640-046 французького виробництва.

Проте з важливих змін варто відзначити встановлення на безпілотники модулів «Комети» для захисту навігаційних сигналів від навмисних і ненавмисних перешкод.

Така антена з чотирма антенними елементами забезпечує високий рівень придушення сигналу радіоелектронних систем.

Вони дозволяють отримувати просторову інформацію про напрям приходу перешкодового випромінювання та його компенсацію.

Беззмінно для запуску «Орлан-10» використовується невелика спеціальна катапульта. Імпульс, необхідний швидкого набору швидкості, надається дрону попередньо натягнутим гумовим амортизатором.

Шасі цього безпілотника відсутнє, оскільки для його м’якого приземлення використовується парашут.

Його політ повністю контролює оператор наземної станції. Розміщується вона на мобільному шасі. Для комплексу РЕБ «Леер-3» це КамАЗ-5350, але потенційно можуть використовуватися й інші автомобілі.

З одного пункту можна керувати одночасно чотирма дронами.

Крім того, радіообладнання дозволяє встановити стійкі канали зв’язку з іншими наземними станціями для створення мережі тридцяти робочих місць операторів.

Завдяки цьому забезпечується можливість постійного огляду простору з одночасним виявленням і розпізнаванням сотень різних цілей.

Протидія

Українські військові доволі ефективно збивають ці безпілотники за допомогою різних зенітно-ракетних комплексів.

З цим допомагають і союзники України, які поставляють західні переносні та мобільні зенітно-ракетні комплекси.

Проте ці комплекси ППО потребують дорогих та дефіцитних ракет.

Також для протидії цим розвідувальним безпілотникам потрібно збільшувати кількість систем виявлення та систем радіоелектронної боротьби.

Додатковий варіант — уражати місця запусків безпілотників. В останні місяці українські військові доволі часто за допомогою своїх безпілотників виявляють операторів російських БПЛА та уражають їх за допомогою далекобійних американських реактивних установок HIMARS.

Інноваційним шляхом можуть стати БПЛА-перехоплювачі, якими тільки планують оснастити Сили оборони України.

Ця технологія має допомогти боротися з російськими безпілотниками, не витрачаючи ракети комплексів протиповітряної оборони України.

На ньому мають бути встановлені бортові системи для виявлення, захоплення та супроводження цілі.

У кінцевій задачі перехоплювач має наводитися на ціль для забезпечення ураження.