Повномасштабна війна в Україні продемонструвала великі витрати зенітних ракет на знищення повітряних цілей. Масові атаки крилатих ракет та дронів виснажують радянські запаси зенітних ракет, через що з’являється їх дефіцит та проблеми з організацією ефективної протиповітряної оборони України. Для розв’язання цих проблем, Україна та країни заходу розпочали пошук альтернатив, які допоможуть посилити протиповітряний компонент оборони країни.

Радянська спадщина стає дефіцитом

Використання росіянами тактики масових атак по інфраструктурі та містам України напередодні опалювального сезону вимагають збільшення кількості зенітних батарей, які мали б прикривати великі міста та важливу інфраструктуру. Це створює проблему для Української системи ППО через розпилення великої кількості зенітних систем по країні, які мали прикривати як міста, так і знаходитись для безпосереднього захисту військових біля лінії фронту. Крім нестачі самих комплексів Бук та С-300, почалась гостра нестача ракет, які Україна після здобуття незалежності не виробляла, а тільки подовжувала ресурс.

Дефіцит важких систем ППО та ракет, заставив Збройні Сили України розпочати створення нової тактики, більш відомої як “мобільні вогневі групи”, які заздалегідь розміщувались по маршруту польоту ракети чи дрона та відкривали по ньому вогонь. Але для ефективного знищення цілей групи мають бути озброєнні певним засобом ураження повітряних цілей, дефіцит яких почав відчуватись після пів року війни. За опублікованою інформацією, за період з 24 лютого по серпень 2023 року, Росія випустила по Україні понад 6,5 тис. ракет та понад 3,5 тис. ударних дронів, більшість з яких були знищені засобами протиповітряної оборони. За повідомленнями Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), наразі ППО України перехоплює близько 90-95% повітряних цілей.

Для розв’язання цих проблем Україна та західні партнери розпочали пошук рішень, які б могли забезпечити ракетний резерв та знайти недорогі рішення для створення масових зенітно-ракетних систем.

Україна у пошуках ракет та систем ППО

Комплексна підтримка наявного ракетного резерву радянських ЗРК розпочалась з самого початку війни. Колишні країни ОВД, які мали на озброєнні радянські комплекси почали передавати запчастини та ракети до них, крім того, у Сполучених Штатах розпочалися пошуки власних залишків радянських ракет, які так сильно потребувала України. Крім  цього, західні країни розпочали навчання та передачу Україні зенітно-ракетних комплексів Patriot (24 пускові установки), NASAMS (близько 70 ПУ), ASPIDE (до 4 ПУ), IRIS-T (до 30 ПУ) та інші, які мали забезпечити якісне посилення протиповітряної оборони. Але не дивлячись на цю допомогу, переданих комплексів все одно не вистачало.

Паралельно з цим, деякі західні партнери розпочали ініціативні програми зі створення недорогих зенітно-ракетних систем для використання ракет малої дальності, які могли б хоч трохи покращити ситуацію з забезпечення ППО. Головне призначення цих комплексів має забезпечити знищення дронів-камікадзе та крилатих ракет направлених на Українські міста.

Радянська спадщина отримує друге життя?

Оголошений пакет військової допомоги від Сполучених Штатів за травень 2023 року містив корабельні ракети RIM-7 Sea Sparrow, які країна мала передати Україні. До останнього часу було незрозуміло для чого саме Україні потрібні були ці ракети. Але після витоку документів Пентагона у мережу, стали відомі нові деталі. Корабельні ракети Sea Sparrow були призначені для модернізованих зенітно-ракетних комплексів “Бук”. Модернізація під ці ракети мала забезпечити нові ракетні резерви через дефіцит оригінального озброєння.

Після розпаду СРСР, та зменшення виробництва зенітних ракет до більшості радянських комплексів, деякі країни почали дослідження з інтеграції ракетного озброєння західних країн. На початку 2000-х цей напрямок найбільше цікавив Польщу, яка мала в цьому потребу, через вступ до НАТО, та переходу до західних зразків озброєння.

Головною проблемою для цих комплексів стали дослідження з поєднанням пасивної головки самонаведення ракети з радаром цілевказання радянських РЛС. Це стало справжнім випробуванням, результати якого були сумнівні. Для кращого цілевказання, використовувався спеціальний радар американського чи європейського виробництва.

Завдяки використанню компактних транспортно-пускових контейнерів для ракет Sea Sparrow та ESSM, модернізація кріплень на комплексі “Бук” та “Куб”не потребує великих зусиль. Крім того, сам ТПК підключається до електросистеми пускової установки, для здійснення пуску.

Задля дешевизни модернізації, радарні станції цілевказання просто проходили заміну деяких елементів, хоча також існує і можливість використання самохідних радарних станцій цілевказання для цих ракет від деяких західних компаній, які мають кращі характеристики з виявлення та цілевказання коштом сучаснішої радіоелектронної бази.

Однією з головних проблем інтеграції західних ракет з напівактивною головкою самонаведення у радянські зенітно-ракетні комплекси став радар цілевказання, який через інші частоти та комп’ютер обробки сигналів не міг наводити ракети RIM-7. Для розв’язання цієї проблеми, розробники провели модернізацію з оновлення програмного забезпечення та зміну частот, що допомогло у цілевказанні та наведенні. З іншого боку, найчастішою проблемою була моральна старість електроніки та супутніх систем, оновлення яких ставало все більш проблематичним та менш рентабельним.

Західні рішення на захисту повітряного простору України

Перший крок у створені нових зенітних систем по прискореній програмі розпочали британські компанії Supacat і Babcock. Ідея полягала у створені мобільної системи для стрільби авіаційними ракетами ASRAAM, які на сьогодні є масовим виробом, та використовуються декількома країнами.

Великою перевагою використання цієї ракети у наземній системі, полягає в розміщені головних компонентів для пошуку та наведення на одній платформі. Для використання цієї ракети не потрібні окремі радарні станції, або розгортання допоміжних систем електропостачання та управління, все може здійснюватись на одній платформі.

Обмеження у використані полягають в можливості вести стрільбу по цілях, які виявлені візуально. Це забезпечує невелику дальність виявлення до 5-6 км, хоча запас енергії ракети може забезпечити дальність польоту до 15-20 км.

Американський варіант за прискореною програмою Franken SAM

Крім британської сторони, у зміцнені протиповітряної оборони зацікавлені й США. Представники Пентагона чудово розуміють, що наявних засобів ППО недостатньо, аби прикрити більшість міст України та забезпечити ефективне перехоплення малошвидкісних цілей по типу дронів камікадзе “Шахед”.

У жовтні 2023 року, Міністр оборони США Ллойд Остін вперше оголосив про розробку системи протиповітряної оборони, яка буде використовувати ракети AIM-9M виробництва 80-90-х років. За його словами перші зразки зенітної системи будуть передані Україні незабаром, для укріплення протиповітряної оборони напередодні зими.

За повідомленнями західних ЗМІ, зенітна установка крім пускової з ракетами AIM-9M буде комплектуватись і радарною станцією, для виявлення цілей за межами прямої видимості, що забезпечить своєчасне виявлення цілі та наведення ракети на неї.

На відмінно від британської ракети ASRAAM, американська AIM-9M не має системи LOAL, яка дозволяє захоплювати ціль після пуску ракети. Це сильно обмежує її здатність до знищення цілей на великих відстанях, та при “сліпому” пуску.

Масовість AIM-9M забезпечить створення великої кількості недорогих зенітних систем, та забезпечить великий ракетний резерв на майбутнє.

Чи допоможе це Україні?

Нині ні одна країна світу не зацікавлена у подібному покращені можливостей радянських комплексів крім України, але недостатня кількість зенітно-ракетних комплексів, а також поява дефіциту зенітних ракет до радянських систем через масові атаки росіян потребують швидкого розв’язання цієї проблеми. Інтеграція американських ракет Sea Sparrow та ESSM можуть забезпечити великий резерв цих ракет, більшість з яких мають країни НАТО. Через їх находження за кордоном, у росіян не буде можливості завдати удару по складах з цими ракетами.

Під цю модернізацію найкраще підпадають ЗРК “Бук”, які використовують такі ж ракети з напівактивною системою наведення. Зенітні комплекси як “Оса” не мають такої можливості, через використання ракет з радіокомандною системою наведення, а радіолокаційна станція наведення не має можливості підсвічування цілі для ракети.

Крім інтеграції західного озброєння на радянські комплекси, якісним покращенням та збільшенням концентрації засобів протиповітряної оборони стали прості зенітні системи, які були розроблені британськими та американськими спеціалістами основним озброєнням яких стали керовані ракети повітря-повітря малої дальності. Цей крок забезпечить збільшення їх кількості шляхом спрощеного виробництва, а також недорогих авіаційних ракет AIM-9 та ASRAAM. Наразі країни намагаються пришвидшити виробництво та передачу цих комплексів до складу ЗСУ через підготовку росіян до зимових обстрілів цивільної енергетичної інфраструктури та електропідстанцій.