24 квітня 2000 року розрахунок 854-го берегового ракетного полку Чорноморського флоту Росії здійснив обстріл українського цивільного судна “Верещагино” проекту 502ЕМ, з практичної (навчальної) протикорабельної ракети П-35Б (за іншими даними – більш потужною протикорабельною ракетою “Прогрес”).

Подія відбулась коли вищевказаний полк Чорноморського флоту Росії проводив стрільби, з мису Херсонес у Севастополі на Кримському півострові, з берегового ракетного комплексу 4К44 “Редут”.

Випущена практична протикорабельна ракета П-35Б пролетіла 150 км та близько 13:25 влучила в правий борт судна “Верещагино” біля ілюмінатора каюткампанії капітана і вийшла з іншої сторони.

З правого борту утворилась пробоїна радіусом в 2 метри, а з лівого, де вийшла ракета, – 4 метри.

В момент влучання ракети весь екіпаж окрім електромеханіка, а це 16 осіб, та ще 5 пасажирів знаходилось на кампузі де проводився обід.

В цей час 37-річний електромеханік Вадим Пономаренко знаходився на посту. Після влучання практичної ракети в судно, Пономаренко отримав численні уламкові поранення тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, уламковий перелом фаланг двох пальців на руці, дві рвані рани правої голені.

Після цього впродовж 40 хвилин українське цивільне судно в радіоефірі передавало сигнали катастрофи та рухалось в напрямку кримського узбережжя до Південної військово-морської бази ВМС ЗС України в Донузлаві.

За цей час сигнал прийняв український береговий радіотехнічний пост Державної прикордонної служби, котра в свою чергу сповістила всі кораблі та судна у районі про подію.

Через три години сорок п’ять хвилин (о 16:45) до українського судна прибув ракетний катер Р-71 “Шуя” Чорноморського флоту Росії. Він забрав постраждалого та доправив його у військовий госпіталь ВМС ЗС України у селищі Новоозерне.

У госпіталі Південного морського району ВМС ЗС України пораненому Пономаренку була надана первинна хірургічна допомога. Після, пізно ввечері, його доправили до військово-морського госпіталю Чорноморського флоту ім. Пирогова.

Згодом до “Верещагино” підійшов ракетний катер Р-239 Чорноморського флоту для надання технічної допомоги, проте екіпаж українського судна відмовився та своїм ходом дісталось до пункту призначення порту Скадовськ наступного дня 25 квітня 2000 року.

Командування Чорноморського флоту Росії поклало вину за інцидент на капітана корабля, який зайшов у район стрільб. Перший заступник начальника Чорноморського флоту віце-адмірал Алєксандр Цубін, який на момент події керував силами закриття району виконання ракетних стрільб кораблями та береговими військами, виказав протест щодо пред’явлення будь яких претензії у зв’язку з ракетним обстрілом.

За свідченнями екіпажу та командира “Верещагино” – жодних попереджень вони не отримували. Також за допомогою навігаційної РЛС не бачили жодне судно в радіусі 60 миль від себе. В цей же час сам закритий район був під охороною 13 плавзасобів Чорноморського флоту Росії, які мали не допустити заходження будь яких суден в район.