Не нові, однак дієві: AIM-9L/M Sidewinder ефективно перехоплюють російські Шахеди та крилаті ракети

Ефективна робота українських F-16 під час відбиття масового дроново-ракетного російського удару по Україні в черговий раз привернула увагу до цих літаків.

При цьому примітно, що на опублікованих кадрах бойової роботи видно, що українські винищувачі використовують не ракети середньої дальності AIM-120, а малої — AIM-9 з інфрачервоними головками самонаведення. До того, використовуються не сучасні версії AIM-9X, які також є у розпорядженні Повітряних сил, а старіші варіанти.

У цьому немає нічого дивного, оскільки навіть сучасні версії ракет AIM-9X мають надто малу дальність, щоб реалістично мати шанс бути застосованими проти російських винищувачів. Адже ті при патрулюванні поблизу лінії фронту зазвичай споряджаються комбінацією ракет середньої та великої дальності — Р-77 та Р-37, на додачу до протирадіолокаційних ракет Х-31 для придушення української ППО.

Не кажучи вже про те, що Повітряні сили показали як F-16 перехоплюють російські Шахеди та крилаті ракети у глибокому тилу. Тому використання старих версій ракет AIM-9, які можна отримати у великій кількості від країн-партнерів, що замінюють їх на сучасні версії AIM-9X, замість AIM-120, які використовуються при супроводженні літаків із озброєнням «земля–земля» до лінії фронту, має практичне пояснення.

AIM-9L

Досвід Вʼєтнамської війни показав низьку ефективність існуючих на той момент модифікацій ракет AIM-9 Sidewinder, тому США зайнялись терміновою розробкою нової версії ракети, яка мала б значно покращити характеристики ракет.

Ракета AIM-9L Sidewinder розроблялася з 1971 року в рамках спільної програми ВПС та ВМС США і в 1976 році, після завершення льотних випробувань, була прийнята на озброєння.

Порівняно з попередніми модифікаціями вона отримала значно кращі бойові характеристики завдяки вдосконаленню практично всіх блоків ракети при збереженні ваги й габаритів попередніх версій.

Як і ранні модифікації, AIM-9L виконана за аеродинамічною схемою «качка». На задніх кромках консолей крила встановлені роллерони, що забезпечують додаткову стабілізацію ракети.

Охолоджувана головка самонаведення (ГСН) ракети отримала значно більшу чутливість, завдяки чому ракети AIM-9L стали першими всеракурсними ракетами в лінійці Sidewinder — можуть захоплювати ворожий літак не лише наведенням на гарячий двигун, а у будь-якою проєкцією.

Ще одним поліпшенням є збільшення максимального кута відхилення ГСН і швидкості слідкування за ціллю. Окрім того, підвищено завадостійкість ГСН.

Бойова частина ракети AIM-9L — уламково-стержнева. Вона має розміщені в два шари сталеві стержні з насічкою для утворення осколків заданої маси. Підрив здійснюється подачею ініціювальних імпульсів від підривника одночасно на обидва кінці заряду вибухової речовини, що дає змогу сформувати потік уламків відповідним чином.

Також вдосконалено твердопаливний двигун — збільшено час його роботи та сумарний імпульс за рахунок застосування шашки більшого розміру.

Про плани на передачу ракет цього типу Україні у якості військової допомоги повідомляла Німеччина.

Не зважаючи на те що ракети цього типу є застарілими, Україні доводиться конкурувати за них з Польщею. Польські літаки типу FA-50GF можуть використовувати лише старі, зняті з виробництва версії AIM-9L, M та P, а не нові версії AIM-9X, які Польща закуповувала для своїх F-16 та F-35.

AIM-9M

AIM-9M успадковує всесферну здатність моделі L, але загалом забезпечує вищу ефективність. Модель M має поліпшений захист від інфрачервоних засобів протидії, посилену здатність відрізняти ціль від фону та двигун із зменшеним димом. Ці модифікації підвищують здатність виявляти й захоплювати ціль і знижують імовірність виявлення ракети. Поставки моделі M почалися у 1983 році.

Версія M, розроблена на початку 1980-х років, обʼєднала в собі всі можливості попередньої версії L. Модернізація проводилась з урахуванням досвіду використання AIM-9L під час війни за Фолклендські острови, де британські літаки Sea Harrier та Harrier використовували їх для ураження аргентинської авіації.

Використання версії L під час війни за Фолклендські острови продемонструвало високі можливості захоплення цілі, тому в новій версії розробники приділили увагу охолодженню матриці, щоб забезпечити тривалу роботу ГСН.

Ракета отримала масивніші рули керування для забезпечення кращої маневреності, нову інфрачервону головку самонаведення з поліпшеним захистом від інфрачервоних засобів протидії та кращою здатністю захоплювати цілі на фоні землі.

Також ракета отримала модернізований малодимний двигун Hercules Mk.36 Mod.9; максимальна дальність ураження нерухомої цілі зросла до 21 км.

Про передачу ракет цього типу Україні публічно повідомляли, зокрема, США та Канада. Окрім того, ракети цього типу встановлювали на українські морські безпілотники Magura, але швидко були замінені на AIM-9X.

Детальніше про історію розробки ракет сімейства AIM-9 та їх можливості ви можете знайти в нашому спеціальному матеріалі Отруйний гримучник: AIM-9 Sidewind.