Місія зародилася під час Холодної війни в 1961 році в межах системи НАТО Integrated Air and Missile Defence (IAMD). Її координує Allied Air Command (AIRCOM) у Рамштайні, Німеччина, під керівництвом Верховного головнокомандувача Європи (SACEUR). Операції контролюються через два центри: у Торрехоні, Іспанія (південний регіон), і в Уедемі, Німеччина (північний регіон).
Ці центри здійснюють моніторинг повітряного простору, забезпечують обмін інформацією та координацію між країнами-членами НАТО для швидкої реакції на можливі загрози. Місія з часом розширилася і охоплює дедалі більші ділянки повітряного простору, включаючи регіони на сході Альянсу, де зростає напруга через політичну ситуацію та агресивні дії з боку Росії.
Історія Baltic Air Policing розпочалася на тлі розширення НАТО на схід після завершення Холодної війни. 29 березня 2004 року Естонія, Латвія та Литва стали частиною Північноатлантичного альянсу, що значно розширило зону відповідальності НАТО.
Повітряний простір цих країн, що межує з Росією та Калінінградською областю, де Москва має велику військову присутність, став новим викликом для Альянсу. Оскільки балтійські держави не мали власних бойових літаків для охорони свого неба, НАТО вирішило взяти на себе відповідальність за їхню безпеку.
Офіційно Baltic Air Policing розпочалася 30 березня 2004 року, коли перші бельгійські F-16 приземлилися на авіабазі Шяуляй у Литві. Ця база стала головною точкою для ротаційних сил НАТО, що здійснювали цілодобове патрулювання та перехоплення (Quick Reaction Alert, QRA).
Спочатку ротації тривали три місяці, але з часом цей термін був продовжений до чотирьох місяців. Важливим моментом для розвитку BAP стала анексія Криму Росією у 2014 році.
Це значно підвищило рівень тривоги серед країн Східної Європи, зокрема в Балтії, де зросли побоювання щодо можливої агресії з боку Росії. У відповідь НАТО збільшило свою присутність, запровадивши «посилене повітряне патрулювання» (enhanced Air Policing, eAP).
Baltic Air Policing відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки НАТО, виконуючи ключову оборонну місію, спрямовану на захист повітряного простору Альянсу. Місія працює цілодобово, 365 днів на рік завдяки системі швидкого реагування (QRA), яка дозволяє винищувачам підніматися в повітря протягом кількох хвилин у відповідь на можливі загрози, як-от неідентифіковані літаки чи порушення повітряного простору.
Один з основних аспектів BAP — це стримування, особливо в контексті розташування балтійських країн поблизу Росії. Це робить їх вразливими до різних провокацій, зокрема до польотів російських військових літаків без транспондерів або без поданих планів польотів.
Такі ситуації можуть становити загрозу для цивільної авіації, і місія BAP здійснює моніторинг та перехоплення таких літаків. Наприклад, у 2023 році британські винищувачі Typhoon перехопили 50 російських літаків протягом чотирьох місяців, серед яких були бомбардувальники та розвідувальні літаки.
Окрім оборонної ролі, BAP також має велике значення для тренувань та зміцнення взаємодії між союзниками. Пілоти та наземний персонал здобувають важливий досвід, відпрацьовуючи реальні сценарії перехоплення та координацію з місцевими силами. Так у 2013 році місія була задіяна для патрулювання, коли шведські повітряні сили не змогли відповісти на імітацію нападу російських бомбардувальників на Стокгольм.
Однак місія має й певні обмеження. За оцінками фахівців із Національного університету оборони Фінляндії, авіабази в Балтії можуть бути вразливими до атак у разі війни, оскільки на них немає укріплених ангарів.
Окрім цього, російські системи ППО великої дальності, розміщені в Калінінграді, також можуть ускладнити операції. Це ставить під сумнів стійкість BAP у бойовій ситуації, хоча в мирний період місія залишається надзвичайно ефективним інструментом для забезпечення безпеки регіону.
До патрульних місій могла залучатися різна кількість техніки, пілотів і літаків із різних країн. Залежно від активності російської присутності у Балтії, кількість літаків могла варіюватися від 3 до 6-7 у різний час.
Операція Baltic Air Policing не є єдиною в межах НАТО, оскільки Альянс застосовує схожі підходи і в інших регіонах, де країни-члени не мають достатніх сил для самостійного захисту свого повітряного простору. Однією з таких операцій є Повітряне патрулювання Люксембургу.
Оскільки країна не має власних повітряних сил, для захисту її неба використовуються бельгійські винищувачі F-16.
Такі операції також проводяться у Словенії та Албанії. Словенія отримує підтримку від Італії, а Албанія — від Італії та Греції. Італійські ПС регулярно патрулюють ці території, розміщуючи свої сили на території Італії для швидкого реагування.
Додатково країни Бенілюксу також проводять спільні операції. У 2017 році Бельгія, Нідерланди та Люксембург уклали угоду про спільне патрулювання свого повітряного простору, чергуючи обов’язки між бельгійськими та нідерландськими силами.
З 2006 року НАТО також проводить Iceland Air Policing — регулярні розгортання винищувачів на авіабазі Кефлавік для захисту повітряного простору Ісландії, яка не має власних Повітряних сил. У 2025 році, наприклад, фінські винищувачі F/A-18 Hornet вперше візьмуть участь у цій місії, а повітряні сили Чехії підтримуватимуть фінські підрозділи, розгорнувши власні Gripen на території Ісландії.
Тривалість місії для певних країн становить від 3 до 4 тижнів, а кількість літаків, які виділяються для цього — від 2 до 8.
Союзники НАТО здійснюють місії повітряного патрулювання в Східній Адріатиці та Західних Балканах з моменту вступу кількох країн регіону до Альянсу. Угорщина та Італія відповідають за контроль повітряного простору Словенії з моменту її приєднання до НАТО у 2004 році. Греція та Італія забезпечують повітряний контроль над Албанією з 2009 року, Чорногорією з 2017 року та Північною Македонією з 2020 року.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408
PayPal - paypal@mil.in.ua
Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин